French
DeutschКлимач Юрко Олександрович — Вікіпедія
| Климач Юрко Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 23 квітня 1896 Піски, Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Смерть | не раніше 1944 |
| Країна | .svg){kind=small} УНР |
| Приналежність |  Армія УНР |
| Вид збройних сил | Армія Української Народної Республіки |
| Звання |  Підполковник |
| Війни / битви | Перша світова війна Перший Зимовий похід Другий Зимовий похід |
| Нагороди |  |
Климач Юрко Олександрович (нар. 23 квітня 1896 село Піски Лохвицького повіту Полтавської губернії УНР -† ? після 1944 року) — підполковник Армії УНР. Учасник Волинської повстанської групи.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у селі Піски Лохвицького повіту Полтавської губернії нині Лохвицького району Полтавської області[1]. Закінчив Уманське сільськогосподарське училище.
7 серпня 1915 року мобілізований та зарахований до 5-го запасного артилерійського дивізіону.
24 квітня 1916 року закінчив одну з Київських шкіл прапорщиків та був призначений у розпорядження командира 243-го запасного піхотного полку. Останнє звання у російській армії поручик.
Учасник Першого Зимового походу командир 2-го куреня Збірної бригади Київської дивізії.
У 1920 році командир 29-го куреня 10-ї бригади 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР, на чолі якого 04-19.11.1921 року брав участь у Другому Зимовому поході.
У своїх спогадах генерал М. Омелянович-Павленко писав
[2]...Ніч з 23 на 24 пройшла спокійно, лише начальник застави, що була на ст. Борщах, доніс, що стацію зайняли 2 бронепотяги й один ешельон кінноти, що прийшли з Одеси. О 17-й годині 24 квітня москалі укрито ввійшли до с. Сінного, де спокійно стояв кінний полк. Почався бій на вулиці.......Все змішалося так, що не можна було розпізнати, де москалі, де наші — тільки було чути крики: "Товарищі! Єщо путь к Одессє нє отрєзан". У цей час кілька наших кіннотчиків понеслося в атаку на ворожу батарею і її захопили, а полковник Шраменко та підполковник Климач із кількома козаками (5-го полку) одразу повернули дві ворожі гармати й почали бити по тих, що відступали, з їхніх же гармат. Тут ми здобули великі трофеї — кулемети, гармати й великий обоз"
7 листопада 1921 року у бою за Коростень дістав поранення, внаслідок якого неправильно зрослися плече та рука[3][4].
Станом на 15 вересня 1922 року командир Збірної сотні 4-ї Київської стрілецької дивізії.
У 1923 році виїхав на еміграцію до Чехословаччини.
З 1928 року був заступником голови правління Товариства колишніх українських старшин у Чехії («Єднота бивалих українських достойников в Чехах»)[5].
У 1932 році закінчив агрономічний відділ Української господарської академії у Подєбрадах. Згодом працював інженером.
Після 1945 року подальша доля невідома.
Нагороди[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Климач Юрко Олександрович. Дещо про столиці, гетьманів... Громадський сайт "Чорнухи". Архів оригіналу за 4 Лютого 2015. Процитовано 04 лютого 2015 року.
- ↑ Омелянович-Павленко М. Марш армії в районі Ананьїв - Балта - ст. Любашівка в цілях витворення ситуаії на прорив через відділи Червоної Армії. Спогади командарма (1917-1920). www.Libros.am. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 04 лютого 2015 року....
- ↑ Файзулін Ярослав, Скальський Віталій (2008). Перелоги української революції: другий Зимовий похід армії УНР. Київ: Видавництво імені Олени Теліги. с. 30.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Центральний музей Збройних Сил України (2006 рік). Доповідь начальника польового повстанського штабу УНР полковника Ю.Отмарштейна головному отаманові про рейд Української Повстанської Армії проти більшовиків у листопаді 1921 року (PDF). Військово - іторичний альманах. Річник VII (Ч.2 (13)): 70, 78. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2015. Процитовано 04 лютого 2015 року.
- ↑ Коваль, Р.М. Тернистий шлях кубанця проходи. Братство Старшин. "Державна картографічна фабрика". Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 04 лютого 2015 року.
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіцерський корпус Армії УНР сайт «Самая крупная библиотека»
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
