French
DeutschКлименко Юрій Вікторович — Вікіпедія
| Клименко Юрій Вікторович | |
|---|---|
| Дата народження | 24 березня 1944 (80 років) |
| Місце народження | Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  СРСР Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | кінооператор, фотограф, оператор-постановник |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0459532 |
Клименко Юрій Вікторович — радянський, російський кінооператор, фотограф. Заслужений діяч мистецтв Росії (1994). Лауреат Державної премії РФ (2000). Лауреат кінопремії «Ніка» (1998, 2000, 2005, 2010, 2014, 2018).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 24 березня 1944 р. в Дніпропетровську в родині службовців. У 1963–1965 рр. вчився на механіко-математичному факультеті Дніпропетровського державного університету.
Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1972, курс Б. Волчека).
Працював асистентом оператора, оператором на кіностудіях Грузія-фільм, Узбекфільм, Одеської к/с.
Зняв на Одеській кіностудії фільми: «Про Вітю, про Машу і морську піхоту» (1973), «Контрабанда» (1974, у співавт.; реж. С. Говорухін), «Квіти для Олі» (1975), «Втеча з в'язниці» (1977), а на «Узбекфільмі» — «Людина йде за птахами» (1975, Премія «За найкраще зображальне вирішення» IX Всесоюзного кінофестивалю, Фрунзе, 1976; приз «Срібний павич» Міжнародного кінофестивалю, Делі; 1977), «Триптих» (1979) тощо.
Був членом Спілки кінематографістів УРСР.
З 1987 р. — оператор-постановник кіностудії «Мосфільм».
Багаторазовий номінант і лауреат низки кінопремій і фестивалів[1].
Персональні виставки фоторобіт Ю. Клименка проходили в Москві, Лондоні, Нью-Йорку та ін
Фільмографія[ред. | ред. код]
Оператор-постановник
- «Пізнаючи білий світ» (1978, реж. Кіра Муратова)
- «День ангела» (1980)
- «Сльози крапали» (1982, реж. Георгій Данелія)
- «Легенда про Сурамську фортецю» (1984, Грузія-фільм; реж. Сергій Параджанов, Давид Абашидзе)
- «Проста смерть...» (1985, реж. Олександр Кайдановський)
- «Чужа біла і рябий» (1986, реж. Сергій Соловйов)
- «Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання» (1989, реж. Сергій Соловйов)
- «Маестро: Сергій Параджанов» (1989, док. фільм[2], реж. Олександр Кайдановський)
- «Будинок під зоряним небом» (1991, реж. Сергій Соловйов)
- «Анна Карамазофф»/Anna Karamazoff (1991, реж. Рустам Хамдамов)
- «Офіціант з золотим підносом» (1992)
- «Три сестри» (1994, реж. Сергій Соловйов)
- «Одкровення незнайомцю» /Confidences a un inconnu (1995, Росія—Франція—Італія)
- «Му-му» (1998, реж. Юрій Гримов)
- «Барак» (1999, реж. Валерій Огородніков)
- «Щоденник його дружини» (2000, реж. Олексій Учитель)
- «Гра в модерн» (2002, реж. Максим Коростишевський, Ігор Єфімов)
- «Кострома» (2002)
- «Прогулянка» (2003, реж. Олексій Учитель)
- «Про кохання» (2003, реж. Сергій Соловйов)
- «Космос як передчуття» (2005, реж. Олексій Учитель)
- «Не хлібом єдиним» (2005, реж. Станіслав Говорухін)
- «Пасажирка» (2008, реж. Станіслав Говорухін)
- «Полонений» (2008, реж. Олексій Учитель)
- «2-Асса-2» (2009, реж. Сергій Соловйов)
- «Анна Кареніна» (2009, у співавт.; реж. Сергій Соловйов) — номінація на премію «Золотий орел» за найкращу операторську роботу
- «Самка» (2010, реж. Г. Константинопольський) — номінація на ряд кінопремій
- «Край» (2010, реж. Олексій Учитель) — номінація на премії «Золотий орел» за найкращу операторську роботу, «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії, Asia Pacific Screen Awards
- «Weekend» (2013, реж. Станіслав Говорухін) — номінація на премію «Золотий орел» за найкращу операторську роботу
- «Важко бути богом» (2013, реж. Олексій Герман)
- «Вісімка» (2013, реж. Олексій Учитель)
- «Щоденник мами першокласника» (2014, реж. Андрій Сілкін)
- «Матильда» (2017, реж. Олексій Учитель)
- «Ван Гоги» (2018), реж. С. Лівнєв) та інші...
Епізодичні ролі в кіно:
- «За сімейними обставинами» (1977)
- «День янгола» (1988)
Фестивалі та премії[ред. | ред. код]
- 1998 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Му-му» 1998)[3]
- 2000 — Державна премія Росії (фільм «Барак» 1999)
- 2000 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Щоденник його дружини» 2000)[4]
- 2000 — МКФ в Мілані: Приз за найкращу операторську роботу (фільм «Щоденник його дружини» 2000)
- 2005 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Космос як передчуття» 2005)[5]
- 2006 — РКФ «Література і кіно» в Гатчині: Приз за найкращу операторську роботу імені А. Москвіна (фільм «Не хлібом єдиним» 2005)
- 2008 — Премія «Білий Слон» Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії: За найкращу операторську роботу (фільм «Полонений» 2008)
- 2010 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Край» 2010)[6]
- 2014 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Важко бути богом» 2013)[7]
- 2015 — Премія «Білий слон» Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії: За найкращу операторську роботу (фільм «Важко бути богом» 2013)
- 2019 — Премія «Ніка» (за 2018 рік): За найкращу операторську роботу (фільм «Ван Гоги» (2018), реж. С. Лівнєв)[8]
- Номінації
- 2004 — Номінація на премію «Золотий орел»: За найкращу операторську роботу (фільм «Прогулянка», 2003)
- 2006 — Номінація на премію «Золотий орел»: За найкращу операторську роботу (фільм «Космос як передчуття», 2005)
- 2018 — Номінація на премію «Ніка» за 2017 рік: За найкращу операторську роботу (фільм «Матильда» (2017, реж. Олексій Учитель)[9]
- 2018 — Номінація на премію кіноізобразітельного мистецтва «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії (фільм «Матильда»)
- 2018 — Номінація на премію кіноізобразітельного мистецтва «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії (фільм «Ван Гоги») та ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Енциклопедія вітчизняного кіно: Клименко Юрій Вікторович (рос.). Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 29 лютого 2016.
- ↑ Сергій Параджанов очима Олександра Кайдановського (tvkultura.ru) [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» за 1998 рік. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 лютого 2016.
- ↑ Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» за 2000 рік. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 29 лютого 2016.
- ↑ Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» за 2005 рік. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 лютого 2016.
- ↑ Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» за 2010 рік. Архів оригіналу за 20 травня 2019. Процитовано 29 лютого 2016.
- ↑ Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» за 2014. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 29 лютого 2016.
- ↑ Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2018 год [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Номинанты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2017 год [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія кіно. 2010: Клименко Юрій Вікторович [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Юрій Клименко на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
