Кміт Леонід Олександрович — Вікіпедія

Кміт Леонід Олександрович
Алексей Александрович Кмит
Ім'я при народженні Олексій Олександрович Кміта
Дата народження 25 лютого (9 березня) 1908
Місце народження Санкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті 10 березня 1982 (74 роки)
Місце смерті Москва, СРСР
Поховання Кунцевський цвинтар
Громадянство  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв (1931)
Професія актор
Нагороди Народний артист РРФСР— 1968 Заслужений артист РРФСР — 1935
IMDb ID 0460388
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кміт.

Леонід Олександрович Кміт (ім'я та прізвище при народженні — Олексій Олександрович Кміта; нар. 9 березня 1908, Санкт-Петербург — пом. 10 березня 1982, Москва) — радянський актор театру і кіно. Народний артист Російської РФСР (1968). Отримав широку популярність завдяки ролі Петьки у фільмі «Чапаєв».

Біографія[ред. | ред. код]

Олексій Кміта народився 25 лютого (9 березня) 1908 року в Санкт-Петербурзі. Закінчивши школу, працював слюсарем на Ленінградському машинобудівному заводі.

Спочатку Олексій навчався в театральних майстернях (ТЕМАС), потім, незважаючи на заїкання, вступив до Ленінградського інституту сценічних мистецтв (майстерня Євгенія Червякова), який закінчив у 1931 році.

У період навчання для милозвучності він відкинув останню букву від свого прізвища і став іменуватись Кміт. Що ж стосується імені, то за документами він як був Олексієм, так і залишився. Але друзі звикли його звати Льонею. І під ім'ям Леонід Кміт він почав виступати в театрі, а потім увійшов в історію кінематографа.

У кіно Леонід Кміт дебютував у 1928 році. Перші ролі були зіграні ще в німому кіно разом з Ігорем Ільїнським. Тоді наступала епоха звукового кіно. Леонід Кміт переживав з цього приводу, бо не міг позбавитися від заїкання. Все вирішилося несподівано просто — одного разу Кміт провалився в колодязь, засипаний снігом, після чого перестав заїкатися.

У 1936 році Леонід вступив до трупи Центрального театру Червоної Армії, де і служить до 1939 року. Під час німецько-радянської війни, в 1942—1945 роках — актор військових ансамблів, з 1957 року — актор Театру-студії кіноактора.

Леонід Кміт помер 10 березня[1] 1982 року. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.

Леонід Кміт у кадрі з фільму «Чапаєв» зображений на поштовій марці СРСР 1964 року.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений кілька разів.

  • 1-ша дружина — Олександра Дем'яненко (1916—1952), циркова артистка. Познайомилися, коли їй було 15 років. У 16 років вона народила дочку, а потім розлучилася з Леонідом, залишивши дочку батьку. Згодом Олександра була заарештована «за шпигунство». Померла у в'язниці у 36-річному віці.
    • Дочка (від Олександри Дем'яненко) — актриса і телережисерка Інна Кміт (1932—1996).
  • Друга дружина — фотограф і фотокореспондент Галина Кміт.
    • Дочка (від Галини Кміт) — сценаристка Ірина Олексіївна Кміт (нар.. 1948).
    • Син Галини Кміт від Миколи Гриценка (усиновлений Леонідом Кмітом) — актор Денис Кміт (1959-21.07.2019).
      • Внучка — Катерина Кміт (нар.. 1969), актриса театру і кіно.
      • Онук — Олексій Дубровський (нар.. 1977), артист Малого театру.
      • Онука — Дубровська Анастасія (нар.. 1986), актриса Малого театру.

Визнання і нагороди[ред. | ред. код]

  • Заслужений артист РРФСР (1935)
  • Народний артист РРФСР (1968)

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1928 — Золотий дзьоб
  2. 1929 — Готель «Савой»
  3. 1930 — Міста і роки — Федір Лепендін
  4. 1930 — Змова мертвих — матрос
  5. 1930 — Саша
  6. 1931 — Людина за бортом — Федько
  7. 1931 — Золоті гори
  8. 1931 — Ураган — робкор Коваль
  9. 1931 — Снайпер — ледар Віктор
  10. 1932 — Слава світу — Ерік
  11. 1933 — Перший взвод — новобранець Олесь
  12. 1933 — Хто твій друг — Ваня Садкевич
  13. 1933 — Перше кохання — Семен
  14. 1934 — Двічі народжений — Льошка
  15. 1934 — Чи люблю тебе?
  16. 1934 — Пісня про щастя — Грязнов, злодій
  17. 1934 — Поручик Кіже — переписувач
  18. 1934 — Чапаєв — Петька
  19. 1936 — Якось влітку — Жора
  20. 1936 — Дівчина поспішає на побачення — пасажир поїзда, що виїжджає з півдня
  21. 1937 — Балтійці — Федір Сергійович Колесов, сигнальник
  22. 1938 — Комсомольськ — Сергій Чеканов
  23. 1939 — Вершники — шахтар Вася
  24. 1939 — Комендант Пташиного острова — червонофлотець Косіцин
  25. 1939 — Помилка інженера Кочина — Андрій Юхимович, офіціант
  26. 1940 — Кохана дівчина — Віктор Симаков, токар-багатоверстатник
  27. 1940 — Старий наїзник — Вася Пічугін, колгоспний конюх
  28. 1941 — Морський яструб — Ласточкін
  29. 1942 — Бойова кінозбірка № 9 — Юзеф
  30. 1947 — Блакитні дороги — Іван Іванович, помічник капітана
  31. 1947 — Новий дім — старшина Фокін, сапер
  32. 1947 — Повість про «Несамовитого» — Філатов, радист
  33. 1948 — Три зустрічі — директор МТС
  34. 1950 — У мирні дні — начальник штабу
  35. 1950 — Далеко від Москви — Махов, шофер
  36. 1950 — Сміливі люди — суддя на скачках
  37. 1951 — Тарас Шевченко — штабс-капітан Обрядін
  38. 1953 — Вихори ворожі — городовий
  39. 1953 — Степові зорі
  40. 1955 — Примари покидають вершини — Костянтин Сергійович Гребенщиков
  41. 1955 — Мексиканець — Спайдер Хегерті, головний секундант боксерського поєдинку
  42. 1955 — Чужа рідня — Федот Степанович Шубін
  43. 1956 — Солдати — Чумак, старшина
  44. 1957 — Балтійська слава — Тимофій Іванович Віхарєв, комісар Центробалту
  45. 1958 — Черговий рейс — Семен Іванович, завгосп
  46. 1959 — Муму — Степан, лакей
  47. 1959 — Сувора жінка — Платон
  48. 1960 — Мічман Панін — Савичев, унтер-офіцер
  49. 1961 — Піднята цілина — Григорій Матвійович Банник
  50. 1963 — Слуха-ай!.. — наглядач
  51. 1964 — До мене, Мухтар! — Степан Павлович Дуговець
  52. 1965 — Прикордонна тиша — порушник
  53. 1965 — Надзвичайне доручення — поручик
  54. 1965 — Скільки років, скільки зим! — Кравець
  55. 1968 — Господар тайги — Лубніков (конюх Назарич)
  56. 1970 — Коли розходиться туман — Прокопій Федорович, бакенщик
  57. 1970 — Крах імперії — матрос
  58. 1970 — Колір білого снігу — перукар
  59. 1971 — Рудобельська республіка — дід Терешко
  60. 1973 — Кортик — дідусь Миши
  61. 1976 — Вінок сонетів — старшина
  62. 1976 — Всього одна ніч — Прокопій Степанович, швейцар ресторану аеропорту
  63. 1980 — Зоряний інспектор — репортер

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Московские могилы. Кмит И.Л. www.moscow-tombs.ru. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 9 березня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кміт_Леонід_Олександрович&oldid=42223176