Ковальджи Кирило Володимирович — Вікіпедія

Ковальджи Кирило Володимирович
рос. Кирилл Владимирович Ковальджи
Народився 14 березня 1930(1930-03-14)
Кам'янське, Четатя-Албе, Румунське королівство
Помер 10 квітня 2017(2017-04-10)[1] (87 років)
Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність поет, журналіст, літературний критик, перекладач
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Знання мов російська
Членство СП СРСР
Нагороди
Медаль «Міхай Емінеску»
Заслужений працівник культури Російської Федерації

Кирило Володимирович Ковальджі (14 березня 1930, с. Ташлик — 10 квітня 2017, Москва) — російський поет, прозаїк, літературний критик і перекладач. Головний редактор журналу «Кільце А». Заслужений працівник культури Російської Федерації (2006).

Біографія[ред. | ред. код]

Кирило Ковальджі народився в бессарабському селі Ташлик у болгаро-вірменській родині. Його батько, Володимир Іванович Ковальджі, був помічником нотаріуса, бухгалтером, мати — Маргарита Миколаївна Урфалова (Урфалянц; 1899—1985) — домогосподаркою. Дитинство Кирила Ковальджі пройшло в Кагулі та Аккермані. У 1954 Кирило закінчив Літературний інститут імені А. М. Горького. Працював журналістом у Кишиневі (1954—1959), консультантом у правлінні Спілки письменників СРСР (1959—1970), заступником головного редактора журналу «Радянська література» (1970—1972), завідувачем відділом журналу «Літературний огляд» (1972—1977), завідувачем відділом критики журналу «Юність» (1977—1990), головним редактором видавництва «Московський робітник» (1992—2000), з 2001 по 2013 — керівник програми інтернет-журналу «Пролог» (Фонд СЕІП), з березня 2013 — головний редактор журналу СПМ «Кільце А». З літературної студії Кирила Ковальджі вийшли найкращі радянсько-російські поети кінця XX — початку XXI століть: Іван Жданов, Олександр Єрьоменко, Юрій Арабов, Ніна Іскренко, Олексій Парщиков, Євген Бунімович, Володимир Тучков, Віктор Коркія, Марк Шатуновський, Володимир Друк та інші.

Студію Ковальджі відвідували такі поети, як Ігор Іртеньєв, Віллі Брайнін-Пассек (у 1980-ті), Віталій Кальпіді пізніше Олександр Переверзін, Олена Дорогавцева, Наталія Полякова, Олена Лапшина, Євген Нікітін та ін. Традиції студії Московський поетичний клуб при Stella Art Foundation, головою якого був Кирило Ковальджі.

Похований на Ваганьківському цвинтарі.

Творчість[ред. | ред. код]

Публікувався як поет з 1947 року. Друкувався в журналах «Новий світ», «Дружба народів», «Континент», «Жовтень», «Юність», «Вогник», «Аріон», «Нева» та інших. Автор низки книг віршів («Випробування», 1955, «Голосу», 1972, «Після полудня», 1981, «Книга лірики», 1993, «Невидимий поріг», 1999, «Тобі. До запитання», 2003, "Зер , 2005, «Вибрана лірика», 2007) та прози (роман «Лиманські історії», 1970, «Свічка на протягу», 1996, «Зворотний відлік», 2004). До 80-річчя письменника вийшло «Літературне досьє. Кирило Ковальджі» (2010). Збірник нових віршів «Додатковий внесок» (2012). «Моя мозаїка або Слідами кентавра» (2013), «Сонети» (2014), «Пізні рядки» (2017). Вірші та проза Кирила Ковальджі переводилися на ряд європейських мов, окремі видання в Румунії, Польщі, Болгарії, Молдови.

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Член Спілки письменників СРСР з 1956 року
  • Секретар Спілки письменників Москви з 1992 року.
  • Член російського ПЕН-центру.
  • Член редколегії альманахів «Муза», журналу «Юність».
  • Лауреат літературної премії Спілки письменників Москви «Венец» (2000), премії тижневика «Поетоград» (2010), премії журналу «Діти Ра» (2014)
  • Заслужений працівник культури РФ (2006).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://historygreatest.com/kirill-kovaldzhi-russian-author-died-at-87

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ковальджи_Кирило_Володимирович&oldid=40834564