Ковальов Михайло Васильович — Вікіпедія

Михайло Васильович Ковальов
Прапор
Прапор
8-й Голова Ради міністрів БРСР
10 січня 1986 — 7 квітня 1990 року
Попередник: Володимир Бровиков
Наступник: В'ячеслав Кебіч
Прапор
Прапор
Перший заступник голови Ради міністрів БРСР
квітень 1984 — 10 січня 1986 року
Прем'єр-міністр: Володимир Бровиков
Прапор
Прапор
Заступник голови Ради міністрів БРСР
жовтень 1978 — квітень 1984 року
 
Народження: 16 серпня 1925(1925-08-16)
Dubravicad, Labžanski Sieĺsavietd, Климовицький район, Kalinin Okrugd, Білоруська РСР, СРСР
Смерть: 5 липня 2007(2007-07-05) (81 рік)
Мінськ, Білорусь
Поховання: Східне кладовище
Країна: Білорусь
Освіта: Санкт-Петербурзький державний гірничий університет
Партія: КПРС1962)
 
Військова служба
Звання: підполковник
Нагороди:
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За відвагу»
Заслужений будівельник Білоруської РСР

Миха́йло Васи́льович Ковальо́в (16 серпня 1925 — 5 липня 2007) — радянський та білоруський державний і партійний діяч.

Депутат Верховної Ради СРСР 11 скликання, Народний депутат СРСР. Член ЦК КПРС (1986–1990).

Освіта[ред. | ред. код]

1954 року закінчив Ленінградський гірничий інститут.

Біографія[ред. | ред. код]

Учасник Великої Вітчизняної війни: стрілець, зв'язківець. Двічі поранений.

  • 1945–1946 — курсант Рязанського артилерійського училища.
  • 1946–1948 — старший телефоніст одного з артилерійських полків Московського військового округу.
  • 1948–1949 — працівник на Мінському мотороремонтному заводі.
  • 1954–1966 — майстер, старший виконроб, начальник будівельного управління, управляючий будівельним трестом, Солігорськ.
  • 1966–1967 — заступник міністра будівництва БРСР, заступник міністра промислового будівництва БРСР.
  • 1967–1977 — голова Мінського міськвиконкому. З іменем М. В. Ковальова пов'язано введення в експлуатацію 1-ї черги Мінського метрополітену.
  • 1977–1978 — 1-й заступник голови Держплану БРСР.
  • 1978–1984 — заступник голови Радміну БРСР.
  • 1984–1986 — перший заступник голови Радміну БРСР.
  • 1986–1990 — голова Ради міністрів БРСР.

З 1990 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Державна влада СРСР. Вищі органи влади й управління та їхні керівники. 1923–1991 рр. Історико-біографічний довідник./Укл. В. І. Івкін. Москва, 1999. — ISBN 5-8243-0014-3

Посилання[ред. | ред. код]