Ковалінас Микола Анатолійович — Вікіпедія

Ковалінас Микола Анатолійович
Микола Анатолійович Ковалінас
Основна інформація
Дата народження	30 червня 1964(1964-06-30) (59 років)
Місце народження	смт Володимирець Рівненської області, Української РСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Професія	композитор
Освіта	Київська державна консерваторія (1990)

Зовнішні відеофайли
	Про Бетховена без зайвої патетики. Лекція (квітень 2017)
	Микола Ковалінас. Про музику, білочок і зайчиків. Лекція (квітень 2017)

Микола Анатолійович Ковалінас (нар. 30 червня 1964, смт Володимирець Рівненської області, Української РСР) — український композитор, музикознавець, педагог, кандидат мистецтвознавства (1995), доцент (1999), член Правління Національної спілки композиторів України (НСКУ) (1993)^[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Ковалінас народився 1964 року на Рівненщині. У 1990 році він закінчив Київську державну консерваторію (клас Геннадія Ляшенка). Потім навчався в аспірантурі Київської консерваторії, яку закінчив у 1994 році. Того ж року розпочав свою трудову діяльність в альма-матер (нині — Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Також працював у Дитячій академії мистецтв^[2].

У 2003 році обійняв посаду професора кафедри композиції, інструментування та музично-інформаційних технологій Національної музичної академії України^[3].

Наукова та творча діяльність[ред. | ред. код]

Микола Ковалінас — автор симфонічної та камерно-інструментальної музики. Досліджує творчий процес композитора. Запропонував оригінальну методику вивчення нотних текстів, наближену до перебігу творчого процесу композитора.

У 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Сонорне формотворення: логос творчості»^[4]

Наукові праці[ред. | ред. код]

• От диалектики творческого процесса к диалектике музыкального произведения // Музичний твір як творчий процес: Науковий вісник Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Київ, 2002. Вип. 21;
• Про новий принцип музично-теоретичної освіти композиторів // Проблематика музичної освіти. Київ, 2003;
• Логика как предмет музыки // Київське музикознавство. Київ, 2004. Вип. 16;
• Про інше у Веберна // УМ. 2006. Вип. 35;
• Композитор в системі діалектики музичної освіти // Музична педагогіка: Науковий вісник Національної музичної академії України. Київ, 2007. Вип. 54.

Музичні твори[ред. | ред. код]

• для симф. оркестру — Концерт (1990),
• «Concertare-piccolo № 2» (1992);
• для фагота і 9-ти віолончелей — «Concertino–1991» (1991);
• для сопрано, квінтету інструменталістів та магнітної плівки — «Frutto di abbacare (canzoni dissonanti)» (1991);
• для 12-ти виконавців — «Rondo–111» (1994);
• «Електронний Sasha Lagosha» (2001);
• для альта і фортепіано — «Sasha Lagosha» (2002);
• для електроніки — «Canon perpetuus (enigmaticus)» (2002);
• для фортепіано у 6 рук — «Мудреці» (2003);
• для фортепіано — «Різдвяна зірка» (2006).

Посилання[ред. | ред. код]

• М. Г. Денисенко. Ковалінас Микола Анатолійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Профайл Миколи Ковалінаса на сайті Національної спілки композиторів України

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Рикман К. Г. К проблеме ладоинтонационной ситуационности в «Рондо–111» Н. Ковалинаса // Теоретичні та практичні питання культурології. Мелітополь, 2002. Вип. 10;
• Кушнірук О. П. Апорія стильової множинності (до питання полістилістики в українській музиці) // Студії мистецтвознавчі. Київ, 2003. Число 4.