French
DeutschКовач Ігор Костянтинович — Вікіпедія
| Ігор Костянтинович Ковач | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народився | 12 листопада 1924 станиця Пролетарська, Ростовська область, СРСР | |||||||||
| Помер | 24 жовтня 2003 (78 років) Харків, Україна | |||||||||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||||||||
| Діяльність | композитор | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Ковач Ігор Костянтинович — український композитор. Заслужений діяч мистецтв України (1975).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 12 листопада 1924 р. у станиці Пролетарській, Ростовської області.
Учасник Другої світової війни. Закінчив Харківську консерваторію по класу композиції В. Барабашова. У 1947–54 роках працював педагогом музичної школи та музичного училища в Ялті. З 1959 року — викладач, доцент (1977), професор (1982), зав. кафедри композиції та інструментування (з 1983) Харківського інституту мистецтв. Лауреат Міжнародного конкурсу композиторів ім. Г. Венявського (Познань, 1966), обласної комсомольської премії ім. Зубарєва (1968). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1975), член Національної спілки композиторів України.
Автор музики до науково-популярного фільму «Діалектика якості» (1977) та документальних стрічок: «Революція продовжується» (1967), «Сторінки біографії» (1970). І. К. Ковач — автор творів: опери-балету «Та, що біжить по хвилях» (1987); опери «Блакитні острови» (1988); дитячих балетів «Північна казка» (1975), «Бембі» (1983); муз. комедій «Біля самого синього моря» (1977), «Шлях до сонця» (1981), «Фіктивне одруження» (1988); вок. –симф. — Ораторія (1970), «Пісня Ассоль» (1990); для симф. оркестру — Сюїта (1959), сюїта «Країна Гренландія» (1994), поема «Таврія» (1967), Святкова увертюра (1963), 4 симфонії (1965, 1981 — «Пам'яті А. Хачатуряна», 1983, 1984 — «Сни солдатські»), «Дифірамб» (1976); для кам. оркестру — Соната-пікколо (1975); Концертино — для фортепіано з оркестром (1974), для скрипки та камерного ансамблю (1985), для гобоя і камерного оркестру (1994), для віолончелі з концертом (1976, 1990) та ін.; п'єси, хори, романси, пісні; музики до театральних вистав і кінофільмів.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями. Заслужений діяч мистецтв України (1975).
Помер 24 жовтня 2003 року в Харкові[1][2].
Творчість композитора на YouTUBE https://www.youtube.com/channel/UCEKg5VBZrt2uVr9hhomSTHA
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА, ПРИСВЯЧЕНА ПАМ'ЯТІ І. КОВАЧА. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
- ↑ Ковач І. К. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка. Процитовано 26 листопада 2023.
Джерело[ред. | ред. код]
- УРЕ [Архівовано 2 Листопада 2014 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Ковач Ігор Костянтинович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 453-454.