Кодекси біологічної номенклатури — Вікіпедія

Кодекси біологічної номенклатури — система наукових назв для позначення груп організмів, які пов'язані тим чи іншим ступенем спорідненості. Існує ботанічна і зоологічна номенклатура. Єдина біологічна номенклатура забезпечує універсальність і стабільність наукових назв рослин і тварин. Вибір назви визначають за правилом пріоритету, згідно з яким дійсною є лише найдавніша з оприлюднених назв, що відповідає вимогам біологічної номенклатури. Ці кодекси розробляють міжнародні комітети з номенклатури, які з метою уніфікації номенклатурних найменувань видають спеціальні кодекси, що мають силу законодавчих документів для наукових публікацій. Міжнародними кодексами номенклатур закріплено статус єдиної професійної мови біологічних дисциплін за латиною.

Історія[ред. | ред. код]

Перші системи були примітивними : їх описували за абеткою, з погляду корисності чи шкідливості для людини, групували за довільними ознаками.

Відомий шведський натураліст К. Лінней, спираючись на досвід своїх попередників, завершив штучну систематику організмів і побудував систему, яку сформував у працях "Класи рослин" і "Види рослин". Ця система здобула загальне визнання. За основну одиницю класифікації К. Лінней взяв вид. Подібні між собою види К.Лінней об'єднав у роди, подібні роди - в ряди, ряди - у класи. Також натураліст запропонував усі види рослин і тварин називати латинською мовою двома словами. Такий спосіб називають бінарною номенклатурою. Систематика К. Ліннея багато в чому є штучною, проте відіграла позитивну роль у біології. Її досить широко використовують у сучасній ботаніці і зоології.

Сучасна класифікація[ред. | ред. код]

Тип ( у тварин) \Відділ ( у рослин) - Класи - Ряди ( у тварин)\ Порядки ( у рослин) - Родини - Роди - Види.

Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури (МКБН)[ред. | ред. код]

Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури - зібрання правил та рекомендацій , що стосуються наукових назв рослин, водоростей, грибів та грипоподібних організмів. Його метою є присвоєння певних назв щодо певних груп організмів, які мають валідність і придатні до використання вченими. У 1952 році у Стокгольмі було прийнято перший Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури, який неодноразово вдосконалювали.

Принципи номенклатури[ред. | ред. код]

Принцип незалежності номенклатур - ботанічна номенклатура незалежна від зоологічної.
Принцип типіфікації - назви таксономічних груп застосовують за допомогою номенклатурних типів.
Принцип пріоритету - номенклатуру таксономіної групи засновано на пріоритеті в оприлюдненні.
Принцип унікальності - визначена таксономічна група може мати лише одну унікальну назву.
Принцип універсальності - наукові назви таксономічних груп розглядають як латинські, незалежно від походження.
Принцип зворотної сили - правила номенклатури, прийняті в наш час, розповсюджуються на всі постанови, прийняті раніше, якщо їхню дію не обмежено.
Принцип незалежності від таксономії - правила номенклатури не залежать від поглядів таксономістів на класифікацію тієї чи іншої групи.

Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури (МКЗН)[ред. | ред. код]

Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури - система наукових назв таксонів тварин, а також правила утворення цих назв і їхнього вживання. На конгресах в Парижі 1948, в Копенгагені 1953 і в Лондоні 1958 створено МКЗН. Перше видання відбулося в 1961 році.

Головні принципи кодексу[ред. | ред. код]

Принцип невтручання в таксономічні судження.
Принцип номенклатурних типів.
Принцип пріоритету опублікування.
Принцип омонімії.
Принцип синомінії.
Принцип стабільності номенклатури.
Принцип відсутності "закону прецеденту".

Посилання[ред. | ред. код]

Н.Г. Ревак, В.Т. Сулим, О.Ю. Назаренко " Латинська мова та основи біологічної термінології"