Кодекс Юстиніана — Вікіпедія

Ко́декс Юстиніа́на (лат. Codex Iustiniani) — частина законодавчої компіляції Юстиніана; містить у собі імператорські конституції, що увійшли до кодексів Грегоріана, Гермогеніана і Феодосія, зберегли силу до Юстиніана, доповнені пізнішими новелами й видозмінені згідно з потребами часу.

Необхідність у підготовці Кодексу була пов'язана з великою кількістю старих розпоряджень, що втратили будь-яку практичну цінність, але включених до старих Кодексів. Комісія, призначена в лютому 528 року, повинна була виробити новий Кодекс, маючи на увазі лише сучасні їй практичні потреби. Комісії було надано право не тільки робити скорочення (викреслювати введення, звернення, завершальні слова і т. д.) у конституціях, але й викидати все віджиле або скасоване пізнішими узаконеннями; виправляти текст, уточнювати його, змінювати й доповнювати, сполучати багато конституцій в одну і т. д.

Робота тривала близько 14 місяців. 7 квітня 529 року Кодекс був оприлюднений і з 16 квітня набув чинності. З виданням Дигестів та Інституції виникла необхідність у переробці Кодексу, яка була здійснена Феофілом, Требоніаном і трьома адвокатами вищого суду. Підсумком роботи стало видання в 534 році нового кодексу, названого Codex repetitae praelectionis («Кодекс другого видання»).

Кодекс складається з 12 книг, книги з титулів; титули розділяються на окремі імператорські ухвали (лат. leges або constitutiones), а вони, своєю чергою, на параграфи.

Кодекс Юстиніана зберігся лише у виданнях Corpus juris civilis, тобто не в повному оригінальному вигляді. Веронський палімпсест (початок VII століття), що містив у собі повний текст Кодексу, не зберігся цілком. Решта якнайдавніших рукописів Кодексу є витягами, що передають у скороченні тільки перші 9 книг Кодексу. Вони починають поповнюватися з XI століття. У кінці XII століття з'явились рукописи й останніх 3 книг. Але й після цього кодексом вважалися тільки перші 9 книг, а три останні складали особливий уривок, відомий під назвою tres libri.

Грецькі конституції, що містяться в Кодексі, які завжди випускалися західними рукописами (лат. Graeca non leguntur), були додані тільки до друкованого видання XVI століття за джерелами церковного й світського права Візантійської імперії.

Література[ред. | ред. код]

• В. Смолянюк. Кодекс Юстиніана // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.338 ISBN 978-966-611-818-2.

Посилання[ред. | ред. код]

• Кодекс Юстиніана [Архівовано 2 Червня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (червень 2015)

Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.