Коефіцієнт варіації — Вікіпедія

Коефіцієнт варіації (рос. коэффициент вариации, англ. coefficient of variation, нім. Variationskoeffizient m) — відносна величина, що служить для характеристики розсіяння (мінливості) ознаки. Являє собою відношення середнього квадратичного відхилення S до середнього арифметичного , виражається у відсотках: c.ν = S/[1].

Коефіцієнт варіації застосовується тоді, коли необхідно порівняти мінливість ознак об'єкта, які виражені в різних одиницях вимірювання[2]. Має зміст винятково для величин, які вимірюються у шкалах відношень.

Мінливість вважається слабкою, якщо ν<10%; якщо ν від 11-25%, то середньою і значною за ν>25%.[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела інформації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т.
  2. Лакин Г. Ф. Биометрия. — С. 50
  3. Лакин Г. Ф. Биометрия. — С. 51