Козацьке (Конотопський район) — Вікіпедія
село Козацьке | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район | Конотопський район |
Громада | Бочечківська сільська громада |
Облікова картка | Козацьке |
Основні дані | |
Перша згадка | 1667 |
Населення | 1959 |
Поштовий індекс | 41644 |
Телефонний код | +380 5447 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°18′07″ пн. ш. 33°30′43″ сх. д. / 51.30194° пн. ш. 33.51194° сх. д.Координати: 51°18′07″ пн. ш. 33°30′43″ сх. д. / 51.30194° пн. ш. 33.51194° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 138 м |
Відстань до районного центру | 23 км |
Найближча залізнична станція | Грузьке |
Відстань до залізничної станції | 15 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 41635, Сумська обл., Конотопський р-н, с. Бочечки, вул. Тракторна, 2 |
Карта | |
Мапа | |
Коза́цьке (ⓘ) — село в Україні, у Бочечківській сільській громаді Конотопського району Сумської області. Розташоване за 23 км від райцентру.
Назва[ред. | ред. код]
Серед старожилів і жителів села ходить багато легенд про походження його назви. Згідно з однією, село заснували двоє поселенців — відставний отаман Свєчкін і козак Дубровін. Раніше село так і називалося Свєчкіна Діброва. За іншою версією, назва села виникла від того, що раніше в цих краях ріс дубовий ліс (діброва), і коли тут оселились козаки, то місцевість стали називати Козацькою Дібровою.
Географія[ред. | ред. код]
Село Козацьке розташоване неподалік від витоків річки Канава Нова Косова. До села примикає великий лісовий масив урочище Мутинський Бір. На відстані до 1 км розташовані села Бочечки та Щекинське. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1914.
Історія[ред. | ред. код]
Село відоме з 1667 року, проте наявність городища на території Козацького свідчить, що перщі поселення на території села ще до монголо-татарського нашестя.
17 червня 1672 року на території сучасного села Козацьке, у Козацькій діброві на Козацькій раді, було обрано гетьманом лівобережної України Івана Самойловича (1672–1677), який прийняв і підписав з Московською державою «Конотопські статті».
Село для поселенців було дуже привабливим. Через нього йшли торгові шляхи Ніжин-Конотоп-Кролевець, Кролевець-Ромни, поруч пролягав кордон України з Росією. Тут була багата цілинна земля, озера, болота, за 9 км протікала повноводна річка Сейм, водилася риба, дичина. Завдяки цьому поселення швидко розширювалося.
У кінці XVII століття Петро І передав гетьману Мазепі землі, що були навколо Путивля. Після переходу І. Мазепи на бік Карла XII, вони перейшли у володіння Меншикова. Поступове закріпачення селян, яке почалося у російській державі, сягнуло і її окраїн. Жителі села працювали на поміщика спочатку 1-2 дні, а потім 2-5 днів на тиждень.
З 1783 року, після повного закріпачення лівобережних поселенців, посилилась експлуатація селян, які відповіли на це бунтом. Селяни спалили маєток, убили поміщика І. С. Барятинського й з усім своїм скарбом виїхали на вільні землі Катеринославщини. В Козацькому залишилися лише старі, хворі та каліки. Намісник пана привіз кріпаків з інших маєтків. Крім кріпаків, у селі проживали солдати, які після ліквідації путивльського рубежу отримали тут земельний наділ.
У першій половині XIX століття поблизу Козацького побудовано Бочечківський і Вовчиківський цукрові заводи, на яких працювали мешканці села.
До реформи 1861 року землі і кріпаки села Козацького належали графу Львову, князям Курдюмову та Барятинському, які мали 4,5 тис. десятин землі. Були тут маєтки і дрібних поміщиків. Після 1861 року поміщицькі маєтки поступово перетворювалися на економії.
За даними на 1862 рік у власницькому селі Козацьке (Свєчкіна Дуброва, Бочки) Путивльського повіту Курської губернії мешкало 2309 осіб (1148 чоловіків та 1161 жінка), налічувалось 292 дворових господарства, існувала православна церква, 3 цукрових заводи[1].
Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Козацьке (Свєчкіне), центрі Казачанської волості, мешкало 4175 осіб, налічувалось 632 дворових господарства, існували православна церква, школа, лавка та 42 вітряних млини[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6432 осіб (3125 чоловічої статі та 3307 — жіночої), з яких 6385 — православної віри[3].
Після революції в колишніх поміщицьких садибах організовувалися перші комуни «Козачанська», «Красненська» і перша в повіті комсомольська комуна «Перемога». У 1930 році в селі організовано два колгоспи: ім. К. Ворошилова та «Перемога». На той час у Козацькому вже було радіо, видавалася сільська газета, серед селян проводилася велика культурно-масова робота. Уродженцем села був білоруський радянський та партійний діяч Воронцов Олексій Іванович.
1991 року було збудовано нове приміщення школи на 300 місць. Тоді ж мешканці села проголосували за відновлення державної самостійності України.
Епідемія коронавірусу[ред. | ред. код]
Станом на 3 квітня 2020 року село було одним із епіцентрів епідемії коронавірусу у Сумській області. 13 осіб було інфіковано COVID-19.
За словами в.о. директора Сумського лабораторного центру Володимир Збаражський станом на 3 квітня із 37 інфікованих в області третина немає жодних симптомів хвороби.[4]
Населення[ред. | ред. код]
Населення станом на 2001 рік становило 1959 осіб.
Мовний склад[ред. | ред. код]
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[5]:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 1 921 | 98,06 % |
Російська | 33 | 1,68 % |
Інші | 5 | 0,26 % |
Разом | 1 959 | 100,00 % |
Сьогодення[ред. | ред. код]
На сучасному етапі має розвинуту інфраструктуру завдяки ТОВ А/Ф «Козацька», — голова асоціації Віктор Григорович Гала[6].
В селі є красива і велика школа, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, будинок культури, бібліотека, парки, сад, магазини, сучасні господарства. У день села, 28 липня 2019 року, у Козацькому Бочечківської ОТГ запрацював новий фонтан. Він став частиною відкритого центру дозвілля молоді з футбольним полем зі штучним покриттям, дитячим майданчиком та зоною відпочинку, повідомили у пресслужбі Конотопської РДА
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Місцеві мешканці розповідають про містичні події на території колишніх панських конюшень[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1734)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-96. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кожен третій, інфікований COVID-19 на Сумщині, не має симптомів [Архівовано 4 Квітня 2020 у Wayback Machine.], Українська правда, 4 квітня 2020
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 28 березня 2007.
- ↑ Містична історія з села Козацьке
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст та сіл України (рос.) [Архівовано 3 Січня 2011 у Wayback Machine.]
- Погода в селі [Архівовано 19 Грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
|