French
DeutschКозир Олександр Хомич — Вікіпедія
| Козир Олександр Хомич | |
|---|---|
| Дата народження | 27 січня 1903[1] |
| Місце народження | Київ, Російська імперія |
| Дата смерті | 15 березня 1961 (58 років) |
| Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Російська імперія.svg){kind=small} Українська РСР УНР |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | кінорежисер |
| IMDb | ID 0469040 |
Козир Олександр Хомич (1903—1961) — радянський український кінорежисер. Нагороджений медалями.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився 27 січня 1903 р. в Києві в родині службовців. Закінчив кінофакультет Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (1929).
З 1929 р. — режисер Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка. Багато працював у галузі дубляжу.
Був членом Спілки кінематографістів України.
Помер 15 березня 1961 р. в Києві.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- «Одного разу влітку» (1936, асистент режисера)
Другий режисер:
- «Подвиг розвідника» (1947)
- «Нерозлучні друзі» (1952)
- «Мати» (1955)
- «Загибель ескадри» (1965)
- «Їх знали тільки в обличчя» (1966)
- «Театр і поклонники» (1967)
- «Камінний хрест» (1968)
- «Серце Бонівура»
- «Важкий колос» (1970)
- «Назад дороги немає» (1971, т/ф, 3 с, у співавт.)
- «Осяяння» (1972, у співавт.)
- «Мріяти і жити» (1974, у співавт. з А. Івановим; реж. Юрій Іллєнко) та ін.
Режисер-постановник:
- «Стьопа-капітан» («Адмірал», 1953)
- «Далеке і близьке» (1957, у співавт. з М. Макаренком)
- «Небо кличе» (1959, у співавт. з М. Карюковим)
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Кино и время. Вьш. 3-й. Режиссерн и фильмьі советского художественного кино. М., 1963. — С.140;
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.75.
|
