Козівка (Великогаївська сільська громада) — Вікіпедія

село Козівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Великогаївська сільська громада
Основні дані
Засноване 1458
Населення 686
Територія 1.240 км²
Густота населення 637.1 осіб/км²
Поштовий індекс 47745
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°23′49″ пн. ш. 25°47′56″ сх. д. / 49.39694° пн. ш. 25.79889° сх. д. / 49.39694; 25.79889Координати: 49°23′49″ пн. ш. 25°47′56″ сх. д. / 49.39694° пн. ш. 25.79889° сх. д. / 49.39694; 25.79889
Середня висота
над рівнем моря
317 м
Водойми Сороцька
Відстань до
обласного центру
25 км
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Прошова
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 47722, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 47
Карта
Козівка. Карта розташування: Україна
Козівка
Козівка
Козівка. Карта розташування: Тернопільська область
Козівка
Козівка
Мапа
Мапа

CMNS: Козівка у Вікісховищі

Дорожній знак при в'їзді в село
Церква Святого Миколая
Статуя Божої Матері
Статуя Святого Миколая
Капличка
Пам'ятний хрест

Козі́вка — село Великогаївської сільської громади Тернопільського району Тернопільської області, України. До 2015 року центр Козівківської сільської ради. Від вересня 2015 року, ввійшло у склад Великогаївської сільської громади. До Козівки приєднано хутір Боднарка. На хуторі Боднарка є джерело сірчаної води.

Розташоване на річці Сороцька.

Населення — 686 осіб (2015).

Географія[ред. | ред. код]

Козівка знаходиться в центральній частині Тернопільського району. Відстань до обласного і районного центру Тернополя - 25 км. До найближчої залізничної станції Прошова — 8 км. Найближче сільське поселення — Сороцьке. Також Козівка межує з такими селами як Магдалівка, Грабовець і Скоморохи.

Село розташоване на Подільській височині. Територія є переважно рівниною. Тільки в поодиноких місцях спостерігаються такі форми рельєфу як горби та долини. Через Козівку протікає річка Сорока, яка ділить село практично на дві рівні частини.

Клімат Козівки є помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від — 3 °C у січні до +21 °C у липні. Середньорічна кількість опадів становить 470—550 мм.

Ґрунти[ред. | ред. код]

У Козівці поширені ясно-сірі і сірі лісові ґрунти. Вони сформувалися на лесах і лесоподібних суглинках під лісовою рослинністю. Гумусовий горизонт у них незначний і майже безструктурний, уміст гумусу невеликий (1,3-1,8 %). Ці ґрунти мають кислу реакцію, і тому для підвищення їхньої родючості необхідне вапнування, внесення органічних і мінеральних добрив.

Розораність території села становить приблизно 70 %. Цей показник є одним із найвищих по всій Україні. В середньому кожне домашнє господарство має у своєму користуванні до 1,5-2 га землі. Проте більше як половина родючих ґрунтів села перебуває у тимчасовій власності середніх підприємців. Село виробляє велику кількість березового соку.

Історія[ред. | ред. код]

Первісне поселення вперше згадується у письмових джерелах за 1458 р. під назвою Лозівка.

За переказами давнє поселення знаходилось у Яру, який називали Бендери, на південь від теперішньої Козівки. Під час татарських нападів поселення було зруйноване, а люди, що врятувалися, переселились поблизу р. Сороки, береги якої вкривали розкішні густі лози. Саме з цим пов'язують первісну назву села — Лозівка. Згодом у цих місцях почали розводити кіз і, напевно, через це село змінило свою назву на теперішню.

23 листопада 1918 р. польський відділ під командою полковника Ч. Рибінського, сформований в Одесі, перейшов кордон під Сатановим і направився до Тернополя. Він складався з 22 офіцерів і 700 жовнірів. Полковник ЗУНР Дмитро Вітовський вислав назустріч січовиків, які 27 листопада під с. Козівка оточили польський загін і взяли у полон. Решта групи, яка залишилася в Микулинцях склала зброю. Полонених відвезли до Тернополя.

В селі було створено військову організацію «Стшелєц», члени якої жорстоко били тих українців, які носили вишиті сорочки. Було організовано й інші польські товариства («Школа Людова», «Кулко Рольніче»).

Осередок ОУН в селі було створено в 1939 р. Його очолювали Поляк Михайло, Гурин Йосип та Петрик Іван.

Виробничі функції села[ред. | ред. код]

Колгосп в Козівці було створено в 1945 р.

У селі діє фермерське господарство «Дідик 2012», яке спеціалізується на:

  • вирощуванні зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур
  • вирощуванні овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів
  • змішане сільське господарство: виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості
  • оптовій торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Населення[ред. | ред. код]

На даний час у селі проживає 686 осіб. У національному складі населення села українцям належить 99,6 %, 0,4 % становлять грузини. Як і в більшості сіл в Україні у Козівці є від'ємним природний приріст та висока смертність . Також відбувається переселення молоді села у міста, через що відбувається як зменшення жителів у селі так і старіння нації. Тому за останнє десятиліття у селі кількість жителів зменшилась на 100 осіб. У статево-віковій структурі населення в селі понад 57 % становлять жінки, а чоловіки — 43 %. 

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 786 осіб[1].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 99,75 %
польська 0,13 %
російська 0,13 %

Релігія[ред. | ред. код]

Церква святого Миколая Чудотворця

Є церква святого Миколая Чудотворця (1888, кам'яна) Священиком є декан Великобірківський отець Василь Брегін, капличка (1991).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятник С. Бандері, 1992

Збереглася козацька могила, встановлений пам'ятний хрест на честь скасування панщини, споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), Степанові Бандері (1992, скульптор Б. Григоренко, перший на Тернопільщині).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Першу школу в селі відкрили у 1850 р. Навчання велося українською мовою і навчав дітей лише один вчитель. В 1894 р. було добудовано ще одну класну кімнату та закріплено ще одного вчителя. Управителями школи були поляки (Лібасовський, Роговський, Чесніковський, Рутка), а вчителями українці (Пастушенко, Паливода, Горошко, Федишин, Завадович, Петровський, Гриценівна (Грицина). Хоч школа офіційно була з українською мовою навчання, проте уже в 1 класі діти вчилися за польським букварем.

Ще з часів панської Польщі залишилося 2 фільварки: один з них належав Мохнацькому, а другий — Созанському.

Перед ІІ світовою війною в селі було майже 500 господарств та проживало 2500 мешканців, у тому числі 85 поляків і 46 євреїв.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

  • 1-й землевпорядник — В. Литвин (1995—1998 рр.)

Топоніміка унікальних урочищ та населених пунктів Козівки[ред. | ред. код]

Жителі села ділять Козівку умовно на 5 районів: західна частина села носить назву «Баба», центральна частина — «Центр», північно-східна частина села називається «Радчий кут», а східна частина села має назву «хутір Боднарка». Південна частина села називається «Заріка», через те, що річка Сорока яка протікає через село ділить його практично на дві рівні частини — північну та південну. Тому південну частину Козівки, яка знаходиться по лівий берег Сороки жителі села назвали Заріка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Література[ред. | ред. код]