Кокшаров Микола Іванович — Вікіпедія

Микола Іванович Кокшаров
рос. Николай Иванович Кокшаров
Народився 23 листопада (5 грудня) 1818(1818-12-05)
поблизу Усть-Каменогорська
Помер 21 грудня (2 січня) 1893(1893-01-02) (74 роки)
Санкт-Петербург
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна Російська імперія
Діяльність мінералог, геолог, викладач університету
Alma mater Інститут корпусу гірничих інженерів
Галузь геологія, мінералогія
Заклад Санкт-Петербурзький гірничий інститут[d]
Посада директор Мінералогічного товариства
директор Гірничого інституту
Вчене звання академік
Членство Петербурзька академія наук
Леопольдина
Туринська академія наук[1]
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Автограф

CMNS: Кокшаров Микола Іванович у Вікісховищі

Микола Іванович Кокшаров (рос. Николай Иванович Кокшаров; нар. 23 листопада (5 грудня) 1818(18181205) — пом. 21 грудня (2 січня) 1893) — російський гірничий інженер, геолог і мінералог. Ординарний академік Імператорської академії наук (з 04.03.1866 року), директор Російського мінералогічного товариства (з 1865), директор Гірничого інституту (з 1872), таємний радник.

Почесний доктор мінералогії Київського університету.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 23 листопада (5 грудня) 1818(18181205) року поблизу Усть-Каменогорської фортеці Томської губернії Російської імперії (нині — Східноказахстанська область Казахстану) в родині гірничого інженера. Дитинство провів на Уралі, де його батько був керуючим Березовською золотокопальнею.

У 1840 році закінчив Інститут корпусу гірничних інженерів у Санкт-Петербурзі. Ледве здавши випускні іспити, М. Кокшарову пощастило супроводжувати Р. Мурчісона, Е. де-Вернейля і графа О. Кейзерлінґа в їх геологічній подорожі Росією. Свої враження і міркування від подорожі виклав у «Гірничому журналі» під заголовком «Геогностичні зауваження про деякі губернії Європейської Росії». Наступного року знову супроводжував цих вчених у їхній подорожі на Урал.

З 1842 по 1845 рік перебував у закордонному відрядженні, куди був направлений російським урядом. У Франції та Німеччині М. Кокшаров слухав лекції, займався кристалографією і мінералогією. Тоді ж зав'язав дружні стосунки з багатьма європейськими науковцями.

У 1846 році повернувся в Росію й був призначений репетитором Інституту корпусу гірничих інженерів. З цього часу розпочалась його педагогічна діяльність, яка тривала до 1881 року. М. Кокшаров у різний час читав лекції з мінералогії, геології та фізичної географії в багатьох навчальних закладах: Гірничому інституті (з 1847 р.), Інституті інженерів шляхів сполучення, Землеробському інституті, Костянтинівському училищі, Пажеському корпусі, 1-му кадетському корпусі та ін. Крім того, у 1848 році Кокшаров протягом цілого курсу заміщав професора Гофмана в Санкт-Петербурзькому університеті.

З 1849 по 1852 роки обіймав посаду доглядача Головної фізичної обсерваторії.

У 1857 року призначений членом Гірничого вченого комітету.

У 1855 році М. І. Кокшаров був обраний ад'юнктом Імператорської академії наук, з 24 травня 1858 року — екстраординарний, а з 4 березня 1866 року — ординарний академік.

12 березня 1865 року обраний директором Російського мінералогічного товариства, а 8 жовтня того ж року — почесним членом.

У 1865 і 1866 роках М. Кокшаров супроводжував герцога Миколу Максиміліановича Лейхтенберзького в подорожах по Тульській губернії та Уралу.

З 3 листопада 1872 до 25 серпня 1881 року М. І. Кокшаров обіймав посаду директора Гірничого інституту.

У 1891 році, за станом здоров'я, М. І. Кокшаров склав з себе звання директора Мінералогічного товариства, але залишився його почесним директором.

Помер 21 грудня (2 січня) 1893 року.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Геогностичні зауваження про деякі губернії Європейської Росії. (1840);
  • Кристалографічні дослідження багратіоніту і магнітного залізняку. (1847);
  • Матеріали для мінералогії Росії. (1853);
  • Каталог російських топазів, що зберігаються в музеумі Гірничого інституту.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. www.accademiadellescienze.it

Посилання[ред. | ред. код]