Колективна пам'ять — Вікіпедія

Колективна пам'ять — це знання та інформація, які поширюються між двома або більше членами соціальної групи. У 1930-ті рр. французький соціолог Моріс Альбвакс визначив соціальну природу індивідуальної пам'яті, у праці «Колективна пам'ять», яка була опублікована в 1950 році, уже посмертно, науковець запропонував новий соціальний конструкт — колективна пам'ять — який може спільно використовуватися та передаватися і побудований за допомогою великих та малих соціальних груп. Прикладами таких груп можуть бути уряд або масова культура[1]. Можна провести паралель між колективною пам'яттю та пам'яттю людини, яка краще пригадує образи, ніж слова, але також демонструє основні відмінності та особливості, подібно як у техніці перехресного удару.

Дослідження[ред. | ред. код]

Дослідження колективної пам'яті є «непарадаґматичним, трансдисциплінарно децентралізованим починанням»[2]. Цей концепт кореляційний до концептів історичної пам'яті, соціальної пам'яті, культурної пам'яті, який розробляється Яном Ассманом та Алейдою Ассман, комунікативної пам'яті тощо.

Першоджерела[ред. | ред. код]

Maurice Halbwachs. Les cadres sociaux de la mémoire. — Paris, Les Travaux de L'Année Sociologique, 1925 Maurice Halbwachs. La mémoire collective [1939], Paris: Presses Universitaires de France, 1950.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Weinberg Haim (2014). "The Paradox of Internet Groups: Alone in the Presence of Virtual Others". Revolvy.com. Процитовано 28 січня 2017. 
  2. Jeffrey K. Olick and Joyce Robbins. Social Memory Studies: From «Collective Memory» to the Historical Sociology of Mnemonic Practices Annual Review of Sociology Vol. 24, (1998). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2017.