French
DeutschКоллінґріджева дилема — Вікіпедія
Коллінґріджева дилема (англ. Collingridge’s diemma) — сформульована Девідом Коллінґріджем 1980 року дилема, суть якої полягає в тому, що «якщо етичні оцінки робляться до унаочнення технологічного впливу, то важко передбачити останній, а якщо вони робляться, коли технології вже втілено в практику, то виникнуть труднощі щодо контролю за ними»[1].
Історія[ред. | ред. код]
Дана дилема неабияк притаманна інноваційним технологіям біомедицини, часто обговорювана в дискусіях щодо ризиків технологічного розвитку. Її оприлюднив Девід Коллінґрідж у роботі «Соціальний контроль технології» 1980 року у вигляді наступного парадоксу: на ранніх стадіях розвитку технології, коли її цілком можна взяти під контроль, ми зазвичай ще не маємо досить знань, аби дієво нею керувати, а з плином часу, коли вже набуто досить знань і досвіду управляти даною технологією, установити контроль виявляється важко або майже неможливо[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гардашук, Т.В. (2015). Наноетика: великі виклики світу малих величин. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 14 липня 2018.
- ↑ Інноваційні технології біомедицини та їхнє моральне значення.
