Комарів (Івано-Франківський район) — Вікіпедія

село Комарів
Церква Вознесіння Господнього (1806)
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Громада	Галицька міська громада
Основні дані
Засноване	1437
Населення	1580
Площа	15,74 км²
Густота населення	100,38 осіб/км²
Поштовий індекс	77164
Телефонний код	+380 3431
Географічні дані
Географічні координати	49°04′32″ пн. ш. 24°38′41″ сх. д. / 49.07556° пн. ш. 24.64472° сх. д. / 49.07556; 24.64472Координати: 49°04′32″ пн. ш. 24°38′41″ сх. д. / 49.07556° пн. ш. 24.64472° сх. д. / 49.07556; 24.64472
Середня висота над рівнем моря	252[1] м
Водойми	р. Луква
Місцева влада
Адреса ради	77101, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м.Галич, площа Волі. 1
Карта
Комарів
Комарів
Мапа
Комарів у Вікісховищі

Комарі́в — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Галицької міської громади. Населення складає 1580 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село Комарів розташоване на лівому березі річки Луква, що впадає в Дністер та межує на півночі з селом Сокіл, на північному заході — з селом Мединя, на південному заході — з селом Сапогів і на півдні — з селом Вікторів.

Розташоване на перетині доріг обласного значення О090304 (Залуква - Боднарів) і О091303 (Сілець - Мединя).

Археологія[ред. | ред. код]

На території Комарова та Сокола виявлено два поселення трипільської культури. У 1930-х роках біля села проводились археологічні дослідження могильника стародавньої культури. Було розкопано поховання доби ранньої бронзи та передскіфських часів. Тут же досліджено поселення та могильник доби середньої бронзи, що дали назву археологічній культурі «комарівська».^[2]

Історія[ред. | ред. код]

Першу письмову згадку про село датовано 15 квітня 1437 року.^[3] У податковому реєстрі 1515 року документується 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної^[4].

У 1918 році село входить до складу Західно-Української Народної Республіки. Після окупації Польщею Західноукраїнської Народної республіки у 1919 році було сільською ґміною Станиславівського повіту Станиславівського воєводства, після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року село належало до гміни Боднарів, а від 15 липня 1935 року — підлягало поліційному відділку (пастерунку) у Боднарові.

У 1921 році комарівці бойкотували перепис населення, який здійснювала польська влада. Політиці полонізації у міжвоєнний період селяни протиставили згуртування і підйом національної свідомості, бойкотували пропольських зрадників, проти чого влада кинула всі сили, станиславівський староста заборонив діяльність товариства «Сокіл», різдвяного вертепу і коляди, проведення танців у Комарові^[5].

У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова — Ріббентропа, село захоплено СРСР.

Під час німецько-радянської війни жителі села організували самооборонну боївку, якою 1942 року розгромлено фашистський загін з 20 осіб. А жителі села Г. І. Микитюк та Т. 3. Баляс допомагали радянським партизанам з'єднання С. А. Ковпака, у той час як більшість мешканців села були вояками або підтримували УПА. Організаторами боротьби були Василь Ворона «Ігор» і Семен Кузь «Залізняк». Боївка «Залізняка» відзначалася активність в боротьбі проти німецьких і радянських окупантів, зокрема в 1944 р. отримала перемоги над загонами енкаведистів під Вікторовом і Соколом. Останній свій бій тривалістю дванадцять з половиною годин вісім бійців боївки прийняли в рідному селі 14.01.1945. Боївка ж «Ігора» ще два роки вела партизанську боротьбу. 3.03.1949 поблизу Сапогова кілька годин вела свій останній бій боївка провідників «Вітра» і «Підкови» (брати Григорій та Іван Микитюки з Комарова). В русі опору взяв участь 91 житель села, з них 31 загинув у боях. У 1950 р. 9 жителів села за зв'язок з підпіллям кинуто в концтабори. 62 мешканці села як члени сімей повстанців були репресовані й вивезені в Сибір.

У 1960-х роках Комарів — село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км від районного центру та залізничної станції Галич. Через село проходить автошлях на Галич, Калуш, Івано-Франківськ. Населення — 1516 жителів. Сільській Раді підпорядковане село Сокіл. На території села існував радгосп «Галицький», який спеціалізувався на виробництві молока, вирощуванні льону, рільництві. Працював цегельний завод. В селі були середня школа, клуб, бібліотека, медпункт, поштове відділення, 2 дитячі садки. У 1960-их роках споруджено понад 230 житлових, господарських, культурно-побутових будинків. У селі радянською владою було споруджено обеліск воїнам Червоної Армії, що загинули під час захоплення села в липні 1944 р.^[6]

Сучасність[ред. | ред. код]

Станом на 2013 рік^[7] в селі діють школа «Комарівська ЗОШ I—III ступенів»^[8] у 2019 році Комарівську ЗОШ І-ІІІ ступенів реорганізовано у Комарівський ліцей імені Антіна Могильницького, дитсадок^[9], сільська і шкільна бібліотеки, млин, стадіон, стара дерев'яна Вознесенська церква (1806 року)^[10] і нова, близько десяти магазинів, амбулаторія^[11][12], стоматологічний кабінет, одна забігайлівка, три кафе. Село частково забезпечене централізованим водопостачанням^[13]. Підприємливими мешканцями були викуплені чи взяті в оренду приміщення, а також техніка колишнього радгоспу. Зараз там виготовляють піно- та шлакоблоки та інші будівельні матеріали. Футбольна команда «Спартак» часто перемагає у першості району. Нерегулярно по п'ятницях, у вихідні дні та свята проводяться дискотеки. Щосуботи у теплу пору року проводиться базар-ярмарок, де підприємці із сусіднього села Мединя продають різноманітний господарський дріб'язок.

Мешканці села здають частину земель в оренду фірмі Даноша.^[14]

У 2018 році замість рідкісних неякісних ремонтів укладено нове асфальтове покриття центральною вулицею Василя Ворони — як складової автошляху О 090304.^[15]

Вулиці[ред. | ред. код]

В селі є вулиці^[16]:

Видатні люди[ред. | ред. код]

• Антін Могильницький — український письменник, громадський і політичний діяч, один із перших будителів 'руського' духу на Галичині за словами І.Франка. Був священиком в селі до 1859 року.^[17][18]
• Гросевич Володимир Іванович (нар. 11 листопада 1960, с. Комарів) — поет, новеліст, директор Острівецького НВК Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. Автор збірок поезій «Фрески пожовклих листків» (2002), «Малює Ліза сонечко», «Янголи у вікні» (2008).^[19]
• Николин Петро Йосипович — громадський діяч, учасник відомого гурту «Дністрові зорі», диригент ансамблю «Цвіт кульбаби» (колишня назва «Журавка»).
• Івасишин Степан Тимофійович (1934—2000) — заслужений вчитель музики, громадський діяч, засновник сільського народного хору, засновник сільського духового оркестру, диригент дитячого хору «Сурмач», ініціатор церковної академічної літургії.^[20]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

• У наш час млин працює на електриці, проте колись це був водний млин й донині зберігся весь його механізм.
• Русло річки Луква було штучно змінене у 2012 році.
• У селі під пагорбом, на якому стоїть дерев'яна церква Вознесіння Господнього, є вхід у печеру, яка за свідчення старших людей веде до замку короля Данила в Галичі.
• Наприкінці 1990-х років завдяки ініціативі тодішньої директорки школи між селом та благодійниками з Нідерландів був налагоджений контакт, котрі відправили декілька вантажних фур гуманітарної допомоги (печиво, солодощі, іграшки, одяг тощо), які в першу чергу були розподілені між молодими мамами та багатодітними сім'ями, а також використані як заохочувальні подарунки найуспішнішим учням місцевої школи.

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Будівля сільської ради
• 
  Автобусна зупинка
• 
  Символічна курган-могила
• 
  Стела на могилі
• 
  Вказівники на роздоріжжі
• 
  Монумент полеглій боївці СКВ
• 
  Краєвид на Вікторів
• 
  Колишня Ґуральня в с. Комарів

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Мацкевий Л. Комарів [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 468. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Мацкевий Л. Комарів [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Процак Р. Церкви прикарпатського краю / Р. Процак. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. — 180 с. — ISBN 966-668-125-0
• Міста і села Галицького району: історія, пам'ятки, особистості — Івано-Франківськ, Нова Зоря, 2001 — 773 с.

Посилання[ред. | ред. код]

• Крилос та Комарів постраждали від буревію (відеорепортаж) [Архівовано 13 Жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Комарів. Церква Вознесіння Господнього 1806 [Архівовано 27 Жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• У с. Комарів відбувся Чин Соборування [Архівовано 9 Січня 2019 у Wayback Machine.]
• Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині. Галицький район [Архівовано 31 Грудня 2018 у Wayback Machine.]
• Комарів, Галицький район, Івано-Франківська область
• Новий іконостас освятили в прикарпатській церкві (ФОТО) [Архівовано 9 Січня 2019 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.