Комерційний банк — Вікіпедія

Комерційний банк – фінансово-кредитний інститут акціонерного типу, який виконує базові функції та операції для фізичних і юридичних осіб з метою отримання прибутків.

Історія[ред. | ред. код]

Зародився за рабовласницького способу виробництва, сформувався за феодалізму на початку XV ст. в Італії. Сутність комерційного банку розкривається у виконуваних ним функціях та здійснюваних операціях. Залежно від кількості функцій та операцій комерційний банк набуває ознак спеціалізованого або універсального. В західній економічній літературі комерційний банк часто називають «фінансовими універмагами», або «супермаркетами кредиту».

Банки здійснюють банківські операції з різними організаціями, установами, здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів.

У широкому розумінні, банк — це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи.

У вузькому розумінні банк — це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Класифікація банків. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки.

Класифікація[ред. | ред. код]

Класифікаційні ознаки Види банків
Порядок створення Перепрофільовані, новостворені
Характер спеціалізації Універсальні, спеціалізовані
Територія діяльності Регіональні, республіканські, міжнародні
Розмір Великі, середні, малі
Форма власності Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті та закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані
Функції і характер виконуваних операцій Інвестиційні зберігання, депозитні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізингові, торговельні
Характер відносин Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені
Ступінь впливу Монополісти, аутсайдери
Структура Багатопрофільні, безфіліальні
Ступінь контролю Контрольовані
Конкурентоспроможність Конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні
Фінансовий стан Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути

Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних тощо, та галузевою чи секторною, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки.

Виходячи з досвіду західних країн, усі універсальні банки можна об'єднати в 3 групи: банки (у вузькому розумінні); ощадні банки; кооперативні банки. Відрізняються між собою ці групи банків правовою формою, набором клієнтури та цілями діяльності.

Банки України[ред. | ред. код]

Докладніше: Банки України

В Україні з початку незалежності відбулося багато злетів та падінь у секторі банків, але станом на 1 січня 2015 року в Україні нараховувалось 163 банки.

Література[ред. | ред. код]

  • Операції комерційних банків: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Р. Р. Коцовська, В. І. Ричаківська, Г. П. Табачук, Я. В. Грудзевич, М. А. Вознюк; Нац. банк України. Львів. банк. ін-т. — 2-е вид., доповн. — К.; Л., 2001. — 515 c.

Посилання[ред. | ред. код]