Кон'юнктив — Вікіпедія

Кон'юнкти́в (лат. modus conjunctivus), суб'юнкти́в (лат. modus subjunctivus) або суб'єктний спосіб — низка особливих форм дієслівного способу більшості індоєвропейських мов, що виражає через суб'єктне сприйняття можливу, здогадну, бажану або описувану дію. Прикметник conjunctivus (coniunctivus) утворений від дієслова conjungō/coniungō («з'єдную», «спрягаю»), а subjunctivus (subiunctivus) — від дієслова subjungō/subiungō («під'єднаю», «підпрягаю»).

В українському мовознавстві modus conjunctivus часто передається як «умовний спосіб», але це слід визнати неточним: бо під цим словосполученням можуть матися на увазі два різних граматичних способи: як «кон'юнктив», так і власне умовний або «кондиціоналіс». Подібне нерозрізнення пояснюється тим, що в українській мові, як і в інших східнослов'янських, обидва способи збігаються за формою в «умовному способі», лише деякі функції кон'юнктива виражаються за допомогою дійсного[1].

Значення[ред. | ред. код]

В індоєвропейських мовах[ред. | ред. код]

Кон'юнктив засвідчений не в усіх індоєвропейських мовах: як окрема категорія він відсутній у германських, балтійських і слов'янських, а в італьських і кельтських він злився з оптативом. Припускають, що кон'юнктив виник уже після розпаду індоєвропейської мовної спільноти чи, принаймні, після виділення з неї анатолійських мов, бо в останніх не засвідчено ні форм кон'юнктива, ні форм оптатива.

Праіндоєвропейська мова[ред. | ред. код]

У праіндоєвропейській мові кон'юнктив виражав різні відтінки умови, бажання та іншого, наприклад, для вираження умов і обставин, за яких відбувається чи може (повинна) відбуватися дія. Він міг утворюватися за допомогою первинних і вторинних закінчень.

Англійська мова[ред. | ред. код]

В англійській мові кон'юнктив (subjunctive mood, subjunctive) утворюється за допомогою сполучника that («що»), який ставиться перед підрядним реченням (clause). Відрізнювальною рисою є те, що дієслово у підрядному реченні завжди має форму інфінітива, але без частки to.

Німецька мова[ред. | ред. код]

Німецька мова має дві форми кон'юнктива: Konjunktiv I (KI), «особливий кон'юнктив» чи «кон'юнктив І» і Konjunktiv II (KII), «загальний кон'юнктив» чи «кон'юнктив ІІ» (іноді перший неправильно називають «кон'юнктивом теперішнього», а другий — «кон'юнктивом минулого», хоча насправді будь-який з них може вживатися в обох часах).

Романські мови[ред. | ред. код]

Латина[ред. | ред. код]

У латинській мові кон'юнктив виражає суб'єктне відношення суб'єкта до факту дії і вживається як у самостійних, так і підрядних реченнях для висловлення сумніву, непевності, мети, наміру, можливості, повеління. Має 4 часи: теперішній, імперфект, перфект та плюсквамперфект, і два стани — активний і пасивний.

Кон'юнктив теперішнього часу активного стану (Praesens conjunctivus activi) утворюється доданням до основи теперішнього часу суфікса -ē- (I дієвідміна) чи -ā- (II—IV дієвідміни) і особових закінчень.

Кон'юнктив імперфекта активного стану (Imperfectum conjunctivus activi) утворюється доданням до основи теперішнього часу суфікса -rē- і особових закінчень.

Кон'юнктив перфекта активного стану (Perfectum conjunctivus activi) утворюється доданням до основи перфекта суфікса -ĕrĭ- і особових закінчень.

Кон'юнктив плюсквамперфекта активного стану (Plusquamperfectum conjunctivus activi) утворюється доданням до основи перфекта суфікса -issē- і особових закінчень.

Кон'юнктив теперішнього часу, імперфекта, перфекта та плюсквамперфекта пасивного стану утворюються з тими ж суфіксами, але з особовими закінченнями пасивного стану.

Французька мова[ред. | ред. код]

У французькій мові форми кон'юнктива (le subjonctif) успадковані з латини. Форми кон'юнктивного способу існують для всіх часових форм: présent, passé simple, passé composé, imparfait, plus-que-parfait, futur.

У французькому кон'юнктиві можна виділити два аспекти, залежно від функції:

  • Юсив (у наказах, вимогах до третьої особи): Il faut qu'il comprenne cela — «Треба, щоб він це зрозумів»
  • Дезидератив: Vive la reine! — «Хай живе королева!»

У слов'янських мовах[ред. | ред. код]

Кон'юнктив виявляється у кількох слов'янських мовах,[2][3], хоча в них відсутня якась спеціальна термінологія для цієї категорії. Наприклад, деякі автори не відрізняють його від оптатива (бажального способу),[4] інші можуть виділяти в окремий спосіб [5].

Болгарська мова[ред. | ред. код]

У болгарській модальні значення в підрядних реченнях виражаються не дієслівними закінченнями, а через спеціальні сполучники (комплементатори) — че або да («щоб», «що»). Самі дієслова не мають якихось особливих модальних закінчень, а змінюються тільки за особами і числами. У простих реченнях недоконаний вид часто вживається в індикативі, а доконаний — у кон'юнктиві, але можливі і зворотні сполучення.

  • искам да станеш (доконаний)/искам да ставаш (недоконаний) — «я хочу, щоб ти встав», другий варіант має відтінок більшої настійливості;
  • знам, че си тук — «я знаю, що ти тут» (індикатив);
  • настоявам да си тук — «я наполягаю, щоб ти був тут» (кон'юнктив).

Польська мова[ред. | ред. код]

Кон'юнктив утворюється за допомогою частки by («би»), іноді в сполученні зі сполучниками: żeby, iżby, ażeby, aby, coby[2][5][6]. Ставиться частка (частка+прийменник) попереду підрядного речення. На відміну від схожих форм кондиціоналіса, частка by не приймає особових закінчень, залишаючись незмінною. Для порівняння форми різних способів:

  • Upieram się, że wychodzi (індикатив) — Я наполягаю, що він виходить
  • Upieram się, by wyszedł (кон'юнктив) — Я наполягаю, щоб він вийшов
  • Upieram się, że wyszedłby (кондиціоналіс) — Я наполягаю, що він би вийшов

Українська мова[ред. | ред. код]

Докладніше: Умовний спосіб

Як окрема категорія відсутній. Конструкція, схожа з кон'юнктивом, утворюється за допомогою сполучника щоб (рідше аби), що ставиться перед підрядним реченням: «Я хочу, щоб ми були щасливими». Також у цьому значенні можуть вживатися частки хай і бодай: «Коли забули, бодай заснули, Про мою доленьку щоб і не чули» (Т. Г. Шевченко). Частка би за походженням являє собою колишню форму аориста (чи плюсквамперфекта) третьої особи однини дієслова бути (прасл. *byti), а бодай — стягнену форму ранішого «Бог дай»[7].

В українському діалектному мовленні засвідчені й архаїчні форми, у яких частка би (складова сполучника щоб) відмінюється за особами і числами, за зразком діалектного відмінювання в кондиціоналісі. Іноді ця форма трапляється у літературі, що описує народну мову: «Мати казали тобі, — бодай бись луснув!»[8], «А! Бодай бис…— клене козар і не кінчає: ану скажеш в таку годину!», «…а я тебе буду шанувати, щоб ти легко спала, щобис рідко рикала, щоби тебе чередінниця не пізнала, де ти ночувала, де ти стояла, щоби тебе хто не урік…»[9] (М. М. Коцюбинський, «Fata Morgana», «Тіні забутих предків»).

В уральських мовах[ред. | ред. код]

Угорська[ред. | ред. код]

В угорській цей спосіб зазвичай використовується для вираження ввічливої вимоги і пропозиції. Закінчення збігаються з такими в імператива, тому угорський кон'юнктив часто називають кон'юнктивно-наказовим способом.

Приклади:

  • 'Add nekem! — «Дай це мені!» (вимога)
  • Menjünk! — «Ходімо!» (пропозиція)
  • Menjek? — «Я піду?/Мені йти?» (пропозиція чи питання)
  • Menj! — «Йди!» (вимога)

У семітських мовах[ред. | ред. код]

Арабська[ред. | ред. код]

У літературній арабській дієслово в недоконаному виді (аль-мударі) утворює кон'юнктивну форму, що називається мансуб (منصوب). Вона відрізняється від імперфекта дійсного способу в більшості своїх форм: де індикатив має закінчення «-у», кон'юнктив — «-а»; а де індикатив має «-на» чи «-ні», кон'юнктив має нульове закінчення (закінчення «-на» у другій і третій особах множини жіночого роду позначає не спосіб, а рід і число, і тому форми індикатива і кон'юнктива в них не розрізняються).

  • Третя особа однини чоловічого роду: індикатив яктубу («він пише») → кон'юнктив яктуба («щоб він писав»)
  • Третя особа множини чоловічого роду: індикатив яктубууна («вони пишуть») → кон'юнктив яктубуу («щоб вони писали»)
  • Третя особа множини жіночого роду: індикатив яктубна («вони пишуть») → кон'юнктив яктубна («щоб вони писали»)

Арабський кон'юнктив використовується в підрядних реченнях, після сполучника ан: урііду ан актуба («Я хочу писати», буквально «Я хочу, щоб я писав»). У кондиціоналісі і прекативі (один з видів ірреаліса), наприклад, «якщо він йде», «хай він йде», використовується юсив (маджзум).

У багатьох арабських діалектах зберігається відмінність між індикативом і кон'юнктивом, проте, частіше це виражається не через закінчення, а через префікс.

У сиро-палестинському діалекті арабської індикатив має префікс б-, тоді як у кон'юнктиві він відсутній:

  • Третя особа однини чоловічого роду: хувве б'юктоб («він пише», «він писатиме») — юктоб («щоб він писав»)
  • Третя особа множини чоловічого роду: хомме б'юкотбу («вони пишуть») — юкотбу («щоб вони писали»)

Єгипетська арабська використовує просту конструкцію, яка передує відмінюваним дієсловам з лав («якщо») чи момкен («щоб», «хай»):

  • Лав/Момкен енті тектебі («Якщо/Мабуть ти (ж. р.) пишеш»)
  • Лав/Момкен енті ктебті («Якщо/Мабуть ти писала»)
  • Лав/Момкен енті конті тектебі («Якби ти писала/Мабуть ти б писала»)
  • Лав/Момкен енті хатектебі («Якщо ти (ж. р.) писатимеш/Мабуть ти писатимеш»)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гаудіо дель С. Умовний спосіб в італійській та українській мовах: Контрастивні аспекти[недоступне посилання з серпня 2019]. — Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. 2012. Випуск 18
  2. а б Anastasia Smirnova, Vedrana Mihaliček, Lauren Ressue, Formal Studies in Slavic Linguistics, Cambridge Scholar Publishing, Newcastle upon Type, Wielka Brytania, 2010: Barbara Tomaszewicz, Subjunctive Mood in Polish and the Clause Typing Hypothesis
  3. Kagan Olga, Semantics of Genitive Objects in Russian, Springer 2013: Subjunctive Mood and the Notion of Commitment, series Studies in Natural Language and Linguistic Theory, ISBN 978-94-007-5225-2
  4. Mędak Stanisław, Praktyczny słownik łączliwości składniowej czasowników polskich, Universitas, Kraków, Polska, 2003
  5. а б Muczkowski Józef, Gramatyka języka Polskiego, Kraków 1836, pp. 228
  6. K. Migdalski. The Syntax of Compound Tenses in Slavic. — Utrecht
  7. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  8. М. М. Коцюбинський. Fata Morgana. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017. 
  9. М. М. Коцюбинський. Тіні забутих предків. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 9 березня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]