French
DeutschКондрас Михайло Тихонович — Вікіпедія
| Кондрас Михайло | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Поручник | |||||||||
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 1912 с. Курсики, Радивилівський район, Рівненська область | ||||||||
| Смерть | 11 квітня 1948 Радивилівський район, Рівненська область | ||||||||
| Громадянство |  Українська держава (1941) | ||||||||
| Псевдо | «Великан», «Міша», «Лукаш», «Софрон» | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність | Українська держава (1941) | ||||||||
| Вид ЗС |  УПА | ||||||||
| Формування | УПА «Південь» | ||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Командування | |||||||||
| |||||||||
Кондрас Михайло Тихонович (псевдо: «Великан», «Міша», «Лукаш», «Софрон») (нар. 1912, с. Курсики, Радивилівський район, Рівненська область — пом. 11 квітня 1948, Радивилівський район, Рівненська область) — український військовик, поручник УПА (від 24.4.1945)[1], сотенний ВО-2 «Богун» УПА-Північ, куреня, відділу, з'єднання «Холодний Яр» УПА-Південь.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1912 року в селі Курсики Радивилівського району Рівненської області.
Протягом 1944 командир сотні у ВО-2 «Богун» (УПА-Північ), а згодом командир куреня у ВО «Холодний Яр» (УПА-Південь).
У лютому 1944 р. брав участь у бою з 2 батальйонами більшовиків у Новій Мочулянці. Учасник Бою під Гурбами 21-24 квітня 1944.
13.05.1944 в районі Славута—Шепетівка курінь Кондраса зазнав важких утрат (45 загиблих) у бою з більшовиками, що застосовували танки.
Поручник УПА від 24 квітня 1945 року.
Загинув 11 квітня 1948 року поблизу хутора Загаї Козинського (тепер Радивилівського району)
Сім'я[ред. | ред. код]
Одружився зі зв'язковою та розвідницею у повстанському підпіллі в загоні Макса Ольгою Горошко-«Трояндою» (народилась 1917 року в селі Чуйківка на Сумщині). Михайло Кондрас та Ольга Горошко познайомилися ще у 1939 році на території Німеччини, куди обоє втекли від першого радянського визволення Західної України. Тоді доля їх розлучила на довгих п'ять років.
Зустрілися вони тільки у 1944 році на Вишнівечинні коло села Чайчинці, коли Ольга Горошко намагалась передати розвідувальну інформацію для крайового провідника «Леміша» через командира повстанського з'єднання Степана Котика-«Докса».
У подружжя народився син Ігор.
1 лютого 1949 року Ольгу Горошко заарештовано. Ольга Горошко була засуджена по ст. 54-1 «а» і 54-11 Карного кодексу УРСР на 10 років виправно-трудових таборів. Утримувалась у Особливому таборі № 3 «Дубравний» (поселення Явас Мордовська АРСР)[2].
Син Ігор, поки мати була в ув'язненні, спочатку жив по людях, а потім його забрав рідний дядько Михайло на Рівненщину.
У 1969 році син Ігор поїхав працювати в Якутію, де й одружився.[3].
У 2006 році Тернопільська обласна рада виділила кошти для придбання квартири пані Ользі у місті Збаражі. Станом на 31.10.2013 проживала там.
Ольга Горошко нагороджена 10 жовтня 2007 року Орденом княгині Ольги III ступеня.
Померла Ольга Горошко 15 вересня 2015 року[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946 Літопис УПА Нова серія, том 8
- ↑ «Троянда» та «Великан». Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017.
- ↑ САМОТНЯ ТРОЯНДА. Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 28 квітня 2015.
- ↑ Погасла свіча легендарної зв’язкової УПА Олі Горошко. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Український Визвольний Рух — ОУН та УПА
- Битва під Гурбами. Украіна, травень 1944 р. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- «Троянда» та «Великан» [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Самотня Троянда «Не та ще Україна, за яку ми боролися», — каже колишня зв’язкова УПА Ольга Горошко [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |