Конопльов Андрій Анатолійович — Вікіпедія

Зовнішні відеофайли
	Пам'яті бійця АТО Андрія Конопльова з Пирятина на YouTube // «Свобода Слова», 28 березня 2015

Конопльов Андрій Анатолійович;
	Старший сержант
Загальна інформація
Народження	29 квітня 1977; Новомихайлівка, Красноярський край, РРФСР
Смерть	23 січня 2015 (37 років); Нікішине, Донецька область, Україна; (загиблий у бою)
Поховання	Пирятин
Громадянство	Україна
Псевдо	«Сєдой»
Військова служба
Роки служби	2014—2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Формування	15 ОГПБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Конопльов.

Андрі́й Анато́лійович Конопльо́в (29 квітня 1977(19770429), с. Новомихайлівка, Манський район, Красноярський край, РРФСР — 23 січня 2015, с. Нікішине, Шахтарський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1977 року в селі Новомихайлівка Манського району Красноярського краю РРФСР. З часом родина переїхала на батьківщину матері — на Полтавщину, в село Новооржицьке Оржицького району. 1994 року закінчив Новооржицьку середню школу. Продовжив навчання в Лубенському професійно-технічному училищі № 12, де здобув спеціальність зварника.

Протягом кількох років працював зварником на Пирятинському сирзаводі, по тому трудився у Пирятинській філії ПАТ «Лубнигаз», де працював зварником на Пирятинській газовій дільниці. Останні 10 років проживав у Пирятині. Захоплювався мотоциклами, був учасником байкерського руху, відомий за прізвиськом «Сєдой»^[1].

Під час російської збройної агресії проти України 7 серпня 2014 року був призваний за частковою мобілізацією.

Старший сержант, стрілець — помічник гранатометника 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч А1778, м. Ужгород.

З 10 листопада 2014 року брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області. З 23 листопада 2014 року тримав оборону на взводному опорному пункті в районі села Нікішине на Дебальцівському плацдармі, сектор «С». Неодноразово брав участь у супроводі караванів з доставлення боєприпасів, озброєння, військово-технічного майна та продовольства на ВОП.

23 січня 2015 року в черговий раз незаконні збройні формування здійснили наступ на взводний опорний пункт із застосуванням стрілецької зброї, танків та артилерії. Старший сержант Конопльов першим побачив танки противника, які вели вогонь по позиції. Підняв особовий склад відділення, сповістив командира взводного опорного пункту. В умовах, що пов'язані з ризиком для життя, вступив у бій: з РПГ-7В здійснив декілька влучних пострілів та знищив один із ворожих танків, зумів підбити другий танк. Але цей танк здійснив постріл, і в результаті прямого влучення танкового снаряда старший сержант загинув. Наступ було відбито, позиції утримано, а противнику нанесено значних втрат.

1 лютого похований на міському кладовищі міста Пирятина. На похорон з'їхалися друзі-байкери з різних куточків України^[2]^[3].

Залишились мати, дружина Галина з маленьким сином Олексієм, який народився 4 липня 2014 — за півроку до смерті батька, та син Андрій 1999 р. н. Наприкінці 2015 року сім'я загиблого військовослужбовця була забезпечена двокімнатною квартирою у Пирятині за бюджетний кошт^[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (12 грудня 2018, посмертно) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5].

Вшанування[ред. | ред. код]

28 червня 2015 року в Новооржицькій ЗОШ відкрито меморіальні дошки полеглим на війні випускникам школи Андрію Конопльову та Максиму Рябку^[6]^[7]^[8].
Занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради (посмертно)^[9].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 24 січня^[10]^[11].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ В АТО загинув «Сєдой» [Архівовано 17 липня 2015 у Wayback Machine.] // Форум байкерів на Moto.kiev.ua, 31 січня 2015
↑ Пирятинщина попрощалася із загиблим в АТО Андрієм Конопльовим [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] // «Пирятинські вісті», 5 лютого 2015
↑ На Полтавщині попрощалися з загиблим учасником АТО [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Полтавщина», 3 лютого 2015
↑ Сім'я загиблого військовослужбовця із Пирятина отримала ключі від квартири [Архівовано 26 грудня 2019 у Wayback Machine.] // «Коло», 5 січня 2016
↑ Указ Президента України від 12 грудня 2018 року № 424/2018 «Про присвоєння А.Конопльову звання Герой України»
↑ Відкриття меморіальних дощок Андрію Конопльову та Максиму Рябку^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Оржицька РДА
↑ Герої живі, поки жива пам'ять про них [Архівовано 25 січня 2019 у Wayback Machine.] // Полтавська облрада
↑ На Полтавщині відкрили меморіальні дошки двом загиблим в АТО Героям [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] // «Новини Полтавщини», 1 липня 2015
↑ До Книги Пошани обласної ради занесені імена загиблих захисників України [Архівовано 25 січня 2019 у Wayback Machine.] // Полтавська облрада, 15 березня 2016
↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 24 січня на YouTube

Посилання[ред. | ред. код]

Конопльов Андрій Анатолійович [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Конопльов Андрій Анатолійович // Сайт «Герої України» [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.]
Герої не вмирають! Конопльов Андрій Анатолійович [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Сторінка пам'яті на сайті міста Пирятина.
Людмила Волик. Життя, обірвані війною [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] // «Зоря Полтавщини», 10 лютого 2015.
Президент присвоїв почесне звання Герой України старшому сержанту Андрію Конопльову посмертно [Архівовано 13 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 13 грудня 2018.

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 184 12 грудня 2018	Наступник:
Соснін Володимир Миколайович		Віннік Іван Іванович

[1] В АТО загинув «Сєдой» [Архівовано 17 липня 2015 у Wayback Machine.] // Форум байкерів на Moto.kiev.ua, 31 січня 2015

[2] Пирятинщина попрощалася із загиблим в АТО Андрієм Конопльовим [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] // «Пирятинські вісті», 5 лютого 2015

[3] На Полтавщині попрощалися з загиблим учасником АТО [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Полтавщина», 3 лютого 2015

[4] Сім'я загиблого військовослужбовця із Пирятина отримала ключі від квартири [Архівовано 26 грудня 2019 у Wayback Machine.] // «Коло», 5 січня 2016

[5] Указ Президента України від 12 грудня 2018 року № 424/2018 «Про присвоєння А.Конопльову звання Герой України»

[6] Відкриття меморіальних дощок Андрію Конопльову та Максиму Рябку^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Оржицька РДА

[7] Герої живі, поки жива пам'ять про них [Архівовано 25 січня 2019 у Wayback Machine.] // Полтавська облрада

[8] На Полтавщині відкрили меморіальні дошки двом загиблим в АТО Героям [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] // «Новини Полтавщини», 1 липня 2015

[9] До Книги Пошани обласної ради занесені імена загиблих захисників України [Архівовано 25 січня 2019 у Wayback Machine.] // Полтавська облрада, 15 березня 2016

[10] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.

[11] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 24 січня на YouTube

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]