Контратенор — Вікіпедія

Основні вокальні діапазони
Жіночі
Сопрано
Мецо-сопрано
Контральто
Чоловічі
Контратенор
Тенор
Баритон
Бас

Контратенор (контртенор) (лат. contratenor) — високий чоловічий альтовий голос, найвищий із чоловічих оперних голосів, діапазон E3 — E5.

Історичний аспект[ред. | ред. код]

Використовувався у церковній музиці XVI—XVII століть, співали переважно кастрати[джерело?].

В XX столітті у зв'язку з виникненням і популяризацією автентичного виконання музики епохи бароко, до числа голосів, які виконують колоратуру, додався і контратенор, який в такому випадку виконує чоловічі сопранові партії.

Відомі співаки[ред. | ред. код]

Серед найвідоміших контратенорів — Альфред Деллер, перший виконавець партії Оберона в опері Бенджаміна Бріттена «Сон у літню ніч», Франко Фаджолі, Філіп Жарускі, Майкл Чанс, Баррі Гібб, Мітч Грассі («Pentatonix»), Рене Якобс, Якуб Юзеф Орлинський, Пак Чімін.

Українські виконавці[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Контратенор

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]