Конфлікт у Ківу — Вікіпедія

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Конфлікт у Ківу
Друга Конголезька війна
Регіон Ківу у Демократичній Республіці Конго
Дата: 2004–сьогодення Місце: Ківу, Демократична Республіка Конго Результат:
Сторони
НКОК Рух 23 березня Руанда	ДРК ДСЗР міліція Май-Май MONUC Ангола Зімбабве Білорусь збройні формування Хуту
Командувачі
Лоран Нкунда # Боско Нтаганда Сутані Макенга Поль Кагаме	Жозеф Кабіла Ігнас Мурванашіака Май-Май Sikuli Lafontaine Бабакар Гайє Жозе Едуарду душ Сантуш Роберт Мугабе
Військові сили
6,000 – 8,000 міліції[1]	20,000 конголезьких урядових вояків,[1] 3,500 міліціянтів Май-Май,[2] 6,000 – 7,000 міліціянтів,[2] 6,000 миротворців ООН[2]
Втрати
200-300 вбитих у 2006 400 вбитих у 2007 300 вбитих у 2008 (включаючи урядових вояків) 500 вбитих у 2009 Загалом:1,100-1,500 вбитих[3]	150 вбитих у 2006 100 вбитих у 2007 300 вбитих у 2008 (включаючи повстанців) 58 вбитих у 2009 Загалом:308-608 вбитих[3]

Конфлікт у Ківу (фр. Guerre du Kivu) — збройний виступ генерала Нкунди в східних конголезьких провінціях під приводом захисту народності тутсі в 2004 — 2008 роках.

Збройний конфлікт між військами Демократичної Республіки Конго (ВСДРК), збройними формуваннями хуту — Демократичні сили звільнення Руанди (ДСЗР), Місії Організації Об'єднаних Націй в Демократичній Республіці Конго проти збройних формувань тутсі під командуванням Лорана Нкунди (Національного конгресу народної оборони (НКНО)), за підтримки бан'ямуленге в Східному Конго, і уряду Руанди, який складається з тутсі.

Хід конфлікту[ред. | ред. код]

• Навесні-влітку 2004 генерал Лоран Нкунда спільно з полковником Жулем Мутебутсі підняв заколот і на чолі двохтисячного корпусу атакував столицю Південного Ківу місто Букаву під приводом захисту національної меншини тутсі від підготовлюваного повторення руандійських подій. Уряд ДР Конго звинувачувався в бездіяльності і потуранні бойовикам хуту Інтерахамве, які господарювали в прикордонних з Руандою таборах біженців. В ході боїв за місто 20 солдатів урядових сил загинули, а місто перейшло в руки заколотників. Але президент Жозеф Кабіла заявив про намір відновити конституційний порядок в регіоні^[4]. Урядові війська під проводом генерала Феліса Мбуза Мабе вже за тиждень витіснили заколотників з Букаву на північний захід^[5]. У війську Нкунди стався розкол. Його соратник Мутебутсі емігрував до Руанди.
• У 2005 Нкунда помітно посилився, ряди його прихильників поповнилися дезертирами з урядової армії, що раніше належали РКД.
• У 2006 Нкунда заявив про створення Національного конгресу народної оборони.
• 30 серпня 2007 тисячний корпус Лорана Нкунди атакував місто Катале, 60 км на північний захід від столиці провінції Гома^[6]. 11 грудня 2007 захопив місто Мушака на сході країни (в 40 км на північний захід від Гома - столиці провінції Північне Ківу)^[7]..
• У жовтні 2008 року Лоран Нкунда відновив бойові дії в Північному Ківу.
• 22 січня 2009 Лоран Нкунда був заарештований під час спільної військової операції конголезької і руандійської армії після своєї втечі до Руанди^[8]

Конфлікт у Ківу в 2012 р.[ред. | ред. код]

У квітні 2012 року солдати-тутсі підняли заколот проти уряду Демократичної Республіки Конго^[9]. Бунтівники сформували повстанське угрупування «Рух 23 березня»(М23), що складається з колишніх членів «Національного конгресу народної оборони Конго»^[9]. Заколот очолив Боско Нтаганда^[9].

20 листопада 2012 «Рух 23 березня» взяло під свій контроль місто Гома.

Див. також[ред. | ред. код]

• Ітурійський конфлікт
• Друга конголезька війна
• Катастрофа двох Мі-24 в ДР Конго (2017)

Примітки[ред. | ред. код]