French
DeutschКоржиков Тит Михайлович — Вікіпедія
| Коржиков Тит Михайлович | |
|---|---|
| Народився | 26 серпня (7 вересня) 1896 Суразький район |
| Помер | 26 травня 1937 (40 років) |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | політик |
| Діти | Vitaliy Korzhikovd |
Тит Михайлович Коржиков (1896, село Підмонастирська Слобідка Суразького повіту Чернігівської губернії — розстріляний 26 травня 1937) — радянський партійний і державний діяч, голова Чернігівського губвиконкому (1920) і Мелітопольського окрвиконкому (1926–1928).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 26 серпня (7 вересня) 1896 року в селі Підмонастирська Слобідка Суразького повіту Чернігівської губернії (нині село Червона Слобода, Суразького району, Брянської області) . За національністю росіянин[1].
Закінчив Суразьке початкове училище. У 1917 році вступив в РСДРП (б), очолив Суразький політвиконком.
Згідно з наказом від 31 січня 1919 року було членом Військово-революційного комітету Чернігівської губернії[2]. З 2 липня 1919 року — голова Чернігівського губернського комітету оборони.
Як керівник Чернігівського ЧК брав участь в червоний терор. Зокрема, в ніч з 1 на 2 серпня 1919 під керівництвом Коржікова був розстріляний видатний діяч Чернігівського повітового земства Олексій Олександрович Бакуринский. Разом з ним був розстріляний його син Олександр, студент, за словами Коржікова — «за компанію, щоб не мстив за батька».
Також у цей час Тит Коржиков публікував революційні вірші в місцевій газеті.
З 9 травня по 12 липня 1920 року — голова Чернігівського губернського революційного комітету, потім — голова виконавчого комітету Чернігівської губернської ради.
З 1921 року — голова Донецької губернської ради профспілок.
До 1925 року працював інструктором Організаційного відділу ЦК КП (б) України.
У 1926—1928 роках — голова виконавчого комітету Мелітопольської окружної ради.
З березня 1929 по серпень 1930 року — голова окружної планової комісії — заступник голови виконавчого комітету Сирдар'їнської окружної ради Казакської АРСР.
Після цього — на радянській і господарській роботі. На початку 1930-х років був начальником житлового будівництва в Магнітогорську, до лютого 1937 року — начальником будівництва заводу «Карболену» в місті Орехово-Зуєво Московської області.
17 лютого 1937 був заарештований за звинуваченням в участі в контрреволюційній терористичній організації. 26 травня 1937 Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до розстрілу, і в той же день вирок приведений у виконання. Похований на Донському кладовищі, в могилі № 1. Реабілітований 14 квітня 1956, визначенням Військової колегії Верховного суду СРСР [3].
Родинні зв`язки[ред. | ред. код]
- Дружина Коржікова також була арештована і багато років провела в таборах[4].
- Сина Віталія виховували мелітопольські родичі матері. Згодом він став відомим дитячим письменником[5].
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Вулиця Тита Коржикова є в місті Сураж Брянської області, недалеко від місця його народження.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ озстріли в Москві. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 січня 2014.
- ↑ Малишка-Березовська Є. Вирок привести у виконання ... Старобілоуська історичний комплекс. Архів prigovor-privesti-v-ispolnenie оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 28 січня 2014.
- ↑ Пам'ять про безправ'я. Мартиролог розстріляних в Москві і Московській області. Музей і громадський центр «Мир. Прогрес. Права людини »імені Андрія Сахарова. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 січня 2014.
- ↑ Богатирьова Н. ID = 200702110 Кораблик совісті. Про долю і книгах Віталія Коржікова // Література. — 2007. — № 21 (693).
- ↑ Богатирьова Н. html Кораблик совісті: згадуючи Віталія Коржікова // Фома. — 12.04.2013.
| ||||||||||||||||||||