Корисні копалини Болівії — Вікіпедія

Корисні копалини Болівії. Найважливіші корисні копалини Болівії — руди стибію, вольфраму і олова. Є родовища нафти, природного газу, руд заліза, міді, свинцю, цинку та ін.:

Основні корисні копалини Болівії станом на 1998-99 рр.

Корисні копалини	Запаси		Вміст корисного компоненту в рудах, %	Частка у світі, %
Корисні копалини	Підтверджені	Загальні	Вміст корисного компоненту в рудах, %	Частка у світі, %
Барит, тис. т	100	100
Вольфрам, тис. т	53	100	0,8 (WO₃)	2
Залізні руди, млн т	700	1100	56	0,4
Золото, т	215	300	1,1 — 3,5 г/т	0,4
Марганцеві руди, млн т	90	240	40 (Mn)	2,5
Мідь, тис. т	332	950	2,18 (Cu)
Олово, тис. т	450	900	0,35
Цинк, тис. т	300	1050	17 (Zn)	0,1
Уран, тис. т		0,5	0,08
Свинець, тис. т	11	81	2
Срібло, т	20850	47350	180 г/т	3,8
Стибій, тис. т	350	380	3,5 (Sb)	8,1
Природний горючий газ, млрд м³	130			0,1
Нафта, млн т	19,4

Окремі види корисних копалин[ред. | ред. код]

Нафта і газ. Запаси нафти і газу зосереджені в Центр.-Передандському нафтогазоносному бас., пов'язаному з Передандським передовим прогином. Нафтогазоносні відклади девонської і пермсько-кам'яновугільної доби. Глибини залягання продуктивних горизонтів 800-4500 м. Найхарактерніші типи покладів: пластові склепінчасті, тектонічно екрановані. Найбільші родов.: нафтові — Каранда, Камірі, Кольпа, Ла-Пенья, Монтеагудо; газові і газоконденсатні — Ріо-Гранде, Пальмар, Тіта. У 1999 р. компаніями Total і Braspetro були зроблені великі газові відкриття в суміжних блоках XX-Вест та Антоніо, запаси яких оцінюються в 285 млрд куб.м. Продуктивні девонські відклади; середні дебіти свердловин — 2 млн м³/добу. В 2001 р. аргентинська компанія Pluspetrol отримала притоки 1.1 млн м³/добу газу і 17 т/добу конденсату в блоці Ісідро поблизу газопроводу «Болівія-Бразилія».

Залізо. Серед родов. зал. руд найперспективніше Мутун (прогнозні запаси 40 млрд т). Воно пов'язане з ордовик-силурійською серією Жакадіго, в якій є пачки тонкого перешаровування гематитів і яшм з вмістом Fe 43-45 % і елювіально-делювіальними утвореннями (вміст Fe 57 %). У основі серії Жакадіго залягають пласти марганцевих руд із запасами бл. 40 млн т. Поліметали. Родовища свинцево-цинкових руд — дрібні. Найбільш велике — Матільда. На Альтіплано відомі невеликі родовища мідних руд телетермальної генези (Корокоро).

На початку 1995 р. компанією Apex Silver Mines відкрите поліметалічне родовище Крістобаль, що суттєво впливає на розвиток підгалузі поліметалів в країні. Родовище розташоване на висоті 4000 м над рівнем моря за 500 км на південь від м. Ла-Пас в деп. Потосі, поруч з кордонами Чилі і Аргентини. Родовище приурочене до палеовулканічного кратера розмірами 4 х 7 км. На 2002 р підтверджені запаси рудних зон Хайула і Тесорера — 240 млн т руди із вмістом срібла -62.2 г/т, цинку -1.67 %, свинцю — 0.58 %. Ресурси цих зон і зон-супутників Анімас, Толдос і Кобрісос оцінені в 57.1 млн т руди із вмістом срібла 61.9 г/т, цинку — 0.83 %, свинцю — 0.26 %.

Срібло. У Болівії до 92 % срібла добувається з руд свинцево-цинкових і олово-срібних родовищ, інше — з родовищ золота. Найбільше олово-срібне родовище в країні — Серро-Рико-де-Потосі із загальними запасами срібла 24.7 тис. т, найбільші срібно-свинцево-цинкові родовища — Сан-Крістобаль (загальні запаси срібла 16.1 тис. т) і Болівар (6.2 тис. т). При існуючому рівні видобутку країна забезпечена запасами на 125 років.

Олово. Б. багата на руди олова. Виявлені ресурси металу (включаючи загальні запаси і умовно економічні ресурси) становлять 5.6 % світових (1.7 млн т). Найбільш розповсюджені родовища олова каситерит-сульфідного типу, з комплексними рудами: арсенопірит-піротиновими (Марококала — 80 тис. т олова, Уануні — 70 тис. т), олово-срібними (Льяльягуа — 80 тис. т, Потосі, Оруро), олово-свинцево-срібними (Болівар, Чокайя), олово-бісмутовими (Тасна). Середній вміст олова в рудах варіює від 0.5 до 1.7 %.

Основні родовища олов'яних руд зосереджені в Оловорудному поясі Болівії. На півночі країни в його межах розвинені родовища пегматитової генези Чакальтая (Фабулоса), південніше — родовища, пов'язані з ранньомезозойськими інтрузіями (Колькірі, загальні запаси в перерахунку на метал 90 тис. т, вміст Sn 1,4 %), в центрі і на півдні — вулканогенні гідротермальні родов., що локалізуються у вапняно-лужних магматичних породах — Льяльягуа (Катаві), загальні запаси в перерахунку на метал 220 тис. т, вміст Sn 0,3 %; Уануні, 130 тис. т, 1,7 %; Серро-Рико-де-Потосі, 308 тис. т, 1,8 %. Олов'яна мінералізація накладена на поліметалічну та срібну мінералізацію, доба оруденіння — міоцен. Відомі також розсипні родовища олова в районі Авікая.

Вольфрам. Ресурси вольфраму в країні — 2.3 % (0,5 млн т) — 7-е місце у світі після Китаю, Росії, Казахстану, Канади, США, Австралії. Родов. руд вольфраму Чохлья, Камі, Чікоте асоціюють з ранньо-мезозойськими гранітоїдними інтрузіями на півн. Б., утворюючи навколо них внутрішню зону, оточену родовищами руд олова і сурми. Відомі також вольфрамітові алювіальні розсипи.

Стибієві руди. За розвіданими запасами руд стибію Болівія разом з Таїландом займає 4-5-е місце серед країн світу (після Китаю, Таджикистану і Росії). За ресурсами стибію (по 6 % світових) Болівія і Таїланд поділяють 4-е місце серед країн світу (після Китаю, Таджикистану та Росії). Друге місце за загальними запасами стибію належить Болівії (6,6 %). В країні є понад 300 родовищ та виявів сурми, розташованих в Кордильєрі. Жильні гідротермальні родов. стибієвих руд локалізуються у відкладах ордовика і девону — Чуркині (загальні запаси 36 тис. т, вміст Sb 8 %), Каракота (35 тис. т, 12 %) і ін. Родов. золота розсипні — басейн р. Бені; найбагатший розсип у Півд. Америці — на р. Тіпуані.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], https://doi.org/10.3133/mcs2020.
Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.