Аполлон (космічна програма) — Вікіпедія

Аполлон
	Логотип космічної програми «Аполлон»
Країна	США
Керуюча організація	NASA
Мета	Висадка людини на Місяць
Статус	завершена
Історія програми
Вартість	25,4 млрд дол. (1973)
Тривалість	1961—1972
Перший політ	AS-201 — 26 лютого 1966 року
Перший пілотований політ	Аполлон-7 — 11—22 жовтня 1968 року
Останній політ	Аполлон-17 — 7—19 грудня 1972 року
Успішні запуски	16
Невдалі запуски	2: Аполлон-1, Аполлон-13
Частково невдалі запуски	1: Аполлон-6
Місця запуску	Cape Kennedy Air Force Station LC-34; Cape Kennedy Air Force Station LC-37; Kennedy Space Center LC-39;
Інформація про носій
Тип носія	Capsule
Носій(/ї) екіпажу	Командний/службовий відсіки Аполлона; Місячний модуль;
Місця екіпажу	3
Носій(/ї) запуску	Сатурн-1Б; Сатурн V;

Програма «Аполлон» (англ. Apollo program) — програма пілотованих космічних польотів НАСА — Національного управління аеронавтики і космосу (англ. National Aeronautics and Space Administration) уряду США.

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Космічна програма «Аполлон» почалась у 1961 році для здійснення першого пілотованого висадження на Місяць^[1] і завершилася у 1975 році. Президент США Джон Фіцжеральд Кеннеді поставив це завдання у 1961 році, і 20 липня 1969 року його виконали Армстронґ Нейл Олден і Базз Олдрін у рамках місії «Аполлон-11».

Під час п'яти наступних проєктів за програмою «Аполлон» астронавти також успішно висаджувалися на Місяць, востаннє — у 1972 році. Ці шість польотів за програмою «Аполлон» — єдині в історії людства, коли люди висаджувалися на іншому космічному тілі. Програма «Аполлон» і висадження на Місяць — видатне досягнення науки і техніки сучасної цивілізації^[2]^[3].

Програма «Аполлон» — третя програма пілотованих космічних польотів, ухвалена НАСА. За цією програмою використовувалися космічний корабель «Аполлон» і серія ракет-носіїв Сатурн, які були пізніше використані для програми «Скайлаб» та брали участь у радянсько-американській програмі «Союз — Аполлон». Ці пізніші програми вважаються частиною повної програми «Аполлон».

Програма «Аполлон» — великий внесок в історію пілотованої космонавтики. Станом на 2014 рік вона залишається єдиною космічною програмою, під час якої було здійснено пілотовані польоти за межі низької земної орбіти. «Аполлон-8» був першим пілотованим космічним кораблем, який вийшов на орбіту іншого астрономічного об'єкта, а «Аполлон-17» — останнє на цей час пілотоване висадження на Місяць.

Автор розрахунків оптимальної траєкторії польоту з Землі на Місяць (так званої «траси Кондратюка») — український науковець — Юрій Кондратюк.

Попередня історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Космічні перегони

Програма «Аполлон» була задумана на початку 1960 року при адміністрації Дуайта Ейзенхауера як продовження американської космічної програми Меркурій. Космічний корабель «Меркурій» міг вивести лише одного астронавта на низьку орбіту навколо землі, новий корабель «Аполлон» був потужніший — він міг вивести трьох астронавтів на траєкторію до Місяця і навіть здійснити посадку на Місяці. Програму було названо на честь Аполлона — грецького бога світла і стрільби з лука менеджером НАСА Аврамом Сілверстайном^[en]. Сам Ейзенхауер дещо прохолодно ставився до пілотованої космонавтики, і програма одержала новий поштовх після того, як у листопаді 1960 року президентом США було обрано Джона Ф. Кеннеді, який вів політику на суттєве переважання США над СРСР у космічних технологіях.

12 квітня 1961 року радянський космонавт Юрій Гагарін став першою людиною в космосі, що надало гостроти змаганню між США та СРСР за першість у освоєнні космосу.

Космічний корабель[ред. | ред. код]

Докладніше: Аполлон (космічний корабель)

Корабель «Аполлон» мав дві основні частини — командний та службовий відсіки, у яких команда проводила більшу частину місії, а також місячний модуль, призначений для посадки і злету з Місяця двох астронавтів.

Командний та службовий відсіки[ред. | ред. код]

Командний відсік був розроблений американською компанією North American Rockwell і мав форму конуса зі сферичною основою діаметром основи 3920 мм, висотою конуса 3430 мм, кутом при вершині 60°, номінальною масою 5500 кг.

Командний відсік був центром управління польотом. Усі члени екіпажу протягом польоту перебували у командному відсіку, за винятком етапу висадки на Місяць. Командний відсік — єдина частина системи «Сатурн V» — «Аполлон», у якій екіпаж повертався на Землю після польоту на Місяць.

Командний відсік мав герметичну кабіну із системою життєзабезпечення, систему управління і навігації, систему радіозв'язку, систему аварійного рятування і теплозахисний екран.

У службовому відсіку розміщувались основний двигун і системи забезпечення корабля «Аполлон».

Місячний модуль[ред. | ред. код]

Докладніше: Місячний модуль

Місячний модуль корабля «Аполлон» був розроблений компанією Grumman (США) і мав два ступеня: посадковий і злітний. Посадковий ступінь, обладнаний окремим двигуном і шасі, використовувався для зниження місячного корабля і орбіти Місяця та для м'якої посадки на місячну поверхню. Крім того, цей ступінь був стартовим майданчиком для злітного ступеня. Злітний ступінь із герметичною кабіною для екіпажу і самостійним двигуном після завершення досліджень стартував з поверхні Місяця і на орбіті стикувався з командним відсіком. Розділення обох ступенів здійснювалося за допомогою піротехнічних пристроїв.

Ракети-носії[ред. | ред. код]

Інженери-конструктори ракет-носіїв мали створити кілька потужних ракет-носіїв, здатних, по-перше, вивести головний корабель із гравітаційного поля Землі та доставити його на орбіту Місяця і, по-друге, підняти з Місяця та доставити на орбіту Землі частину основного корабля. При цьому, коли команда інженерів на чолі з Вернером фон Брауном почала планувати програму «Аполлон», було невідомо, який тип місії буде використано, тому була невідома маса корисного вантажу, який необхідно буде вивести на орбіту Місяця.

Місія до Місяця, у якій один корабель сідав на Місяць, злітав і повертався на Землю, потребувала від ракети-носія значно більшої потужності, ніж уже здійснені місячні польоти. Виходячи саме з такої місії, інженери спершу планували ракету-носій Nova^[en]. Але НАСА для польоту на Місяць обрало таке підхід, за якого основний корабель залишається на місячній орбіті, а приземляється і злітає з Місяця тільки місячний модуль. Після цього інженери переорієнтувалися на створення ракет-носіїв «Сатурн-1Б» і «Сатурн V». «Сатурн V» мав значно меншу потужність, ніж Nova («Сатурн V» виводив на траєкторію до Місяця 47 тонн корисної маси, а за проєктом Nova ракета виводила на траєкторію до Місяця 68 тонн).

Станом на 2021 рік «Сатурн V» залишається найпотужнішою ракетою зі створених людством.

Сатурн V[ред. | ред. код]

Докладніше: Сатурн V

Ракета-носій «Сатурн V» складалася з трьох ступенів. На першому ступені, S-IC, були встановлені п'ять киснево-гасових двигунів Rocketdyne F-1, загальна тяга становила 33 400 кН. Перший ступінь надавав космічному кораблю швидкість 2,68 км/с, другий — 6,84 км/с. Третій ступінь виводив корабель на орбіту навколо Землі, а потім — на траєкторію до Місяця.

Ракета-носій «Сатурн V» могла вивести на низьку навколоземну орбіту 140 тонн, а на траєкторію до Місяця — 47 тонн корисної маси. Загалом було здійснено 13 запусків ракети.

Сатурн-1Б[ред. | ред. код]

Докладніше: Сатурн-1Б

Сатурн-1Б — двоступенева ракета-носій, модернізована версія ракети-носія «Сатурн-1».

Сатурн-1Б виводила на низьку земну орбіту 15,3 тонн. Використовувалася в тестових місіях за програмою «Аполлон» і в програмах Скайлаб і «Союз — Аполлон».

Космічні польоти за програмою «Аполлон»[ред. | ред. код]

Безпілотні місії[ред. | ред. код]

Пілотовані місії[ред. | ред. код]

«Аполлон-7», запущений 11 жовтня 1968 року — перший пілотований космічний політ за програмою. 11-денна місія на орбіті Землі з метою відпрацювання та комплексних випробовувань командного модуля на геоцентричній орбіті, а також дослідження командно-вимірювального комплексу.
«Аполлон-8», запущений 21 грудня 1968 року, 24 грудня вийшов на орбіту Місяця, здійснивши перший в історії людства обліт Місяця.
…Коли я поклав великий палець до вікна, я міг її повністю приховати. І тоді я зрозумів, що за великим пальцем, за яким ховаю цю Землю, є близько 6 мільярдів людей, які всі прагнуть там жити. (Джеймс Ловелл)

«Аполлон-9», запущений 3 березня 1969 року, під час цієї місії виконана імітація польоту на Місяць на земній орбіті.
«Аполлон-10», запущений 18 травня 1969 року, впродовж польоту здійснена «генеральна репетиція» висадки на Місяць.
«Аполлон-11», запущений 16 липня 1969 року. 20 липня о 20 год 17 хв 42 с за Гринвічем місячний модуль здійснив посадку в Море Спокою. Ніл Армстронг спустився на поверхню Місяця 21 липня 1969 року в 2 год 56 хв 20 с. Упродовж місії було зібрано 21,7 кг місячного ґрунту. Астронавти повернулись на Землю 24 липня за Гринвічем. Це була перша в історії людства висадка на Місяць. Зробивши крок з драбинки місячного модуля на поверхню Місяця, Армстронг промовив знамениту фразу:
Це один маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства.

«Аполлон-12», запущений 14 листопада 1969 року, 19 листопада здійснена друга висадка на Місяць. Місячний модуль приземлився приблизно за 200 м від космічного апарата «Сервеєр-3». Астронавти на Місяці демонтували деякі деталі цього апарата і привезли їх на Землю. Упродовж місії зібрано 34,4 кг місячних порід. Астронавти повернулися на Землю 24 листопада.
«Аполлон-13», запущений 11 квітня 1970 року. 14 квітня на відстані 330 000 км від Землі вибухнув кисневий балон і вийшли з ладу два з трьох паливних елементів, які забезпечували електропостачання відсіку екіпажу командного модуля. Астронавти не могли використати маршовий двигун і системи життєзабезпечення службового модуля. У їхньому розпорядженні залишився справний місячний модуль. Використовуючи двигун цього модуля траєкторію вдалося скоригувати. Після обльоту Місяця астронавти успішно повернулися на Землю 17 квітня.
Г'юстоне, у нас проблема. (Джон Свайгерт)

«Аполлон-14», запущений 31 січня 1971 року. 5 лютого 1971 року місячний модуль приземлився. Астронавти повернулися на Землю 9 лютого 1971 року. Впродовж польоту була виконана велика дослідна програма, обсяг досліджень переважав місії «Аполлон-11» і «Аполлон-12». Було зібрано 42,9 кг місячних порід.
«Аполлон-15», запущений 26 липня 1971 року. 30 липня місячний модуль приземлився. Вперше впродовж місії було використано місячний автомобіль, який надалі використовувався також у місіях «Аполлон-16» і «Аполлон-17». Було зібрано 76,8 кг місячних порід. Астронавти повернулись на Землю 7 серпня 1971 року.
«Аполлон-16», запущений 16 квітня 1972 року. 21 квітня місячний модуль приземлився. Було зібрано 94,7 кг місячних порід. Астронавти повернулись на Землю 27 квітня 1972 року.
«Аполлон-17», запущений 7 грудня 1972 року. 11 грудня місячний модуль приземлився. Було зібрано 110,5 кг місячних порід. Впродовж цієї місії відбулася остання на сьогодні висадка на Місяць. Астронавти повернулись на Землю 19 грудня 1972 року.

У березні 2022 року офіційні особи НАСА вирішили дозволити вивчення останніх із 2196 зразків грунту місії «Аполлон-17», щоб отримати додаткові висновки, до тих, що зробили дослідники півстоліття тому^[4].

«Ви повинні пам'ятати, що ми повернули фотографію Землі, розташованої на відстані 240 000 миль. І річ у тім, що це дає вам інший погляд на Землю, коли ви бачите її як тривимірну між Сонцем і Місяцем, і ви починаєте розуміти, наскільки маленьке і наскільки значне тіло». — Джеймс Ловелл. Фото «Схід Землі» зняте Вільямом Андерсом, пілотом корабля «Аполлон-8» 24.12.1968.

Вартість програми[ред. | ред. код]

У березні 1966 року НАСА заявило конгресу США, що вартість 13-річної програми «Аполлон», у рамках якої було виконано шість висадок на Місяць (1969—1972), становить приблизно 22,718 млрд доларів.

За даними Стіва Гарбера, куратора сайту про історію НАСА, остаточна вартість програми «Аполлон» становить 20—25,4 млрд дол. США 1969 р., або приблизно 135 млрд в доларах 2005 року.

Скасовані місії[ред. | ред. код]

Планувалися ще три місії до Місяця — «Аполлон-18», «Аполлон-19» і «Аполлон-20»^[en], однак у НАСА ухвалили рішення про скорочення бюджету, і кошти було перенаправлено на програму «Спейс Шаттл». Ракети-носії «Сатурн V» і космічні кораблі «Аполлон», які залишилися, було вирішено використати для програми «Скайлаб» і «Союз — Аполлон».

Аварії під час виконання програми[ред. | ред. код]

Пожежа під час наземних випробовувань на стартовому комплексі (після пожежі корабель, який згорів, назвали Аполлон-1). Унаслідок пожежі загинуло 3 астронавти — Вірджил Гріссом, Едвард Вайт і Роджер Чаффі.
Друга аварія сталася під час польоту корабля «Аполлон-13». У результаті вибуху кисневого балона і виходу з ладу елементів енергетичної системи. Висадку на Місяць було зірвано, а астронавтам вдалося врятуватися і, облетівши Місяць, повернутися на Землю.