Косін Юрій Олександрович — Вікіпедія

Юрій Олександрович Косін
Народився 26 вересня 1948(1948-09-26)
Компаніївка, Кіровоградська область, Україна
Помер 24 жовтня 2022(2022-10-24) (74 роки)
Краків, Польща
Громадянство Україна
Національність українець
Місце проживання Ірпінь, Київська область, Україна Україна
Діяльність фотограф, викладач, куратор
Відомий завдяки Фотограф, медіа-художник
Alma mater Київський політехнічний інститут
Військове звання ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС
Сайт yurikosin.com

Ю́рій Олекса́ндрович Ко́сін (* 26 вересня 1948, Компаніївка, Кіровоградська область — 24 жовтня 2022, Краків, Польща[1]) — український фотограф, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, майстер фотомонтажу, медіа-художник, викладач, куратор, експерт фотовиставок[2] та мандрівник. Член спілки фотохудожників України. Представник Нової хвилі. Викладач і куратор Незалежної Української Академії Фотомистецтв, Київської фотогалереї «Ексар». Член союзу Kulturforum і художньої майстерні «Kulturwerkstatt Trier», Німеччина. Учасник телевізійної передачі «Своїми очима» на українському телебаченні, яка присвячена мандрівкам.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 вересня 1948 року в смт. Компаніївка Кіровоградської області. У 1974 році закінчив Київський політехнічний інститут. Працював інженером на Чорнобильскій АЕС у 1986-1987 як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС. Водночас прагнув донести правду про масштаби аварії, що замовчувалось тодішньою владою, почав працювати як фотограф. У 1988 році набув нового фаху фотографа, закінчивши Київський інститут журналістської майстерності, факультет фотожурналістики. Деякий час мешкав у Києві, з 1986 жив та працював в місті Ірпінь (Київська область).

Під час повномашстабного вторгнення Росії в Україну та обстрілів рідного міста був змушений виїхати до помешкання сім'ї доньки Віри Косіної– Полянської у Кракові (Польща). Невдовзі захворів на рак, переніс операцію в Німеччині та повернувся до Кракова, де й помер. Прощання з Юрієм Косіним відбувалося в Кракові. Донька митця влаштувала поховання батька на батьківщині, за сприяння Ірпінської міськради та інтелігенції міст Ірпіня й Києва.[3]

8 квітня 2023 урну з прахом Юрія Олександровича було поховано на міському кладовищі Ірпіня неподалік Алеї Слави. Тепло слово про митця висловив Анатолій Зборовський, директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею[4].

Друзі відгукнулись численними спогадами, сумуючи за Юрієм, опублікували в мережі Інтернет фотоматеріали й спогади літератор В. Коскін, фотохудожник В. Харченко та ін. У меморіальних спогадах про митця його колега й подруга Олена Голуб згадує:«Непересічна особа майстра світлин налаштовувалася і резонувала з надзвичайними, небуденними явищами та станами людини (так званий "тропізм" до подібного). Його приваблювали натхнення поетів і художників (розкривався назустріч разом з діафрагмою об’єктива), щирість дитячого сміху, замріяність дівчат, жіноча збентеженість майбутнім материнством, радість чоловічої активності та багато інших прекрасних проявів життя й природи».[5].

Творчість[ред. | ред. код]

Ю. Косін. Батько.1995
Юрій Косін на обкладинці газети «Культура і життя»
Фото Ю. Косіна на обкладинці книги С. Алексієвич «Час секонд-хенд» (Румунія). 2016
Фото Ю. Косіна на обкладинці книги В.Шовкошитного, Ю.Косіна «Я бачив». 2016
Фотоальбом Ю. Косіна «Transgression/ Перетворення». 2019
Фотоальбом Ю. Косіна «Україна очима українців». 2005
Ю. Косін. Купальники.1996

Захоплення фотографією у Юрія Косіна відбулося у зрілому віці, коли вже після закінчення технічного вишу він вирішив змінити професію і присвятити себе фотомистецтву. Окреслити свої творчі задачі йому допомогла участь в авангардному, неформальному об'єднанні «Рух», де збиралися літератори, вчені, митці. У 1977 році Ю.Косін, М. Недзельський і С.Федоринчик стали організаторами андеграундної виставки, де про себе заявили: Трегуб, Баклицький, Залевський, Костецький, Голуб, Богуславський та інші.[6]

Окрім зазначеної виставки Юрій Косін був куратором та організатором багатьох виставок фотохудожників України. Основний акцент у спрямуванні Юрія Косіна направлений саме на художню сторону фотографії. Документальний аспект, звісно, не виключався, але він повністю перетворювався в сферу суб'єктивних переживань з приводу часу як власної категорії. Тобто його задача — не в тому, щоб зупинити мить, а, по можливості, розтягнути її в часі, і тим самим спробувати перебороти самий час. Це прагнення проявилося на рівні, як окремої фотографії, так і настрою тієї або іншої фотовиставки, а також різних акцій та інсталяцій. Діапазон його інтересів не був обмежений ні темою, ані однозначною заданістю змісту. Його фотографія ніби виникала («проявлялася») як структура, що розвивається сама, або як сузір'я нескінченних асоціацій.

У 1980-х роках Юрій Косін розробив власний творчий метод, своєрідну авторську мову фотографії, який був названий «трансгресією».[7] У своєму творчому методі художник спирався на філософське поняття трансгресі та на асоціативну відповідність поняття до процесу створення фотографії, я саме, в частині обробки фотоматеріалу. У 19801990-х роках це було фізико-хімічне часткове руйнування фотоемульсії, що допомагадщ створити власний варіант фотографіки. З приходом комп'ютерних технологій ці ж самі ефекти стали досяжними в більш керований спосіб.

Косін пояснював: «Трансгресія — це перехід, порушення якоїсь межі. Важлива складова будь-якого життя. Коли все приходить в норму, потрібні трансгресивні процеси, які це підривають. Пошук чогось нового — живого повітря, межі думок.» [8].

Фотографіка Юрія Косіна не була самоціллю, а тільки зручним способом відображення авторського світосприйняття. Фотографія Юрія Косіна — це мова, за допомогою якої митець фіксує не предмет або людину, а своє ставлення до нього, в результаті чого генерується нова реальність… Таким чином, фотографія Косіна не обслуговує образ, а породжує його. По суті, це подолання фотографії як «гарматного» завдання. Однак, це — все одно фотографія, а Юрій Косін, її творець, — перш за все фотохудожник, який застосовує її можливості для здійснення своїх спостережень та узагальнень.[9]

Починаючи з 1985 року, Юрій Косін провів більш ніж 50 виставок в Україні й за кордоном, в таких країнах: Латвія, Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Ізраїль, Польща, США, Росія. Велика кількість робіт Юрія Косіна входять до власних колекцій Швейцарії, США, Німеччини, Росії, України, Ізраїлю, Франції, Бельгії, Голландії, Польщі, а також зберігаються в Фонді фотографії (Москва), в Музеї фотографії (Рига), в Ланкастерському університет (Велика Британія), в Національному музеї історії України.

Останньою виставкою майстра була участь у міжнародному антивоєнному проєкті «Ідентичність. Аспекти сучасної фотографії в Україні», Аполлонія, Страсбург, Франція, 2022 року.[10]

Персональні виставки[ред. | ред. код]

Колективні виставки[ред. | ред. код]

Кураторська діяльність[ред. | ред. код]

Колекції[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Перший всесоюзний слайд-фестиваль «Харків — 90» (перша премія)
  • Національний конкурс документальної фотографії «Укрпресфото — 94» (перша премія СФХУ)
  • Національний конкурс документальної фотографії «Укрпресфото — 95» (перша, третя та спеціальна премії СФХУ)
  • Фотограф року журналу «Академія» (перша премія)
  • Бліц-конкурс Фотофестивалю «Арциз — 97» (третя премія)

Фотоальбоми й публікації[ред. | ред. код]

  • Юрій Косін. Україна очима України// К.: СПД ФО Чальцев О. В., 2005 ISBN 966-8765-03-06

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Помер відомий фотомитець із Ірпеня Юрій Косін. 25 жовтня 2022
  2. Експерти у фотокритиці в Україні (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018. 
  3. Помер відомий фотомитець із Ірпеня Юрій Косін
  4. УМІВ ЗЛОВИТИ НАЙВАЖЛИВІШІ ПОДІЇ: ПІШОВ У ЗАСВІТИ ВИДАТНИЙ ФОТОХУДОЖНИК ЮРІЙ КОСІН. УКРАЇНА МОЛОДА.02.11.2022
  5. О.Голуб. Заповіт Юрія Косіна: "Шукайте красу в собі і у світі!". Пішов із життя великий майстер світлин. Суспільне:медіа. 1листопада 2022
  6. Олена Голуб.В «Русі». До ювілею андеграундної виставки, яка стала історією.День, 2007, — 5 грудня.В «Русі».[1] [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.]
  7. Наталя Вареник. Трансгресія особистості.// Дзеркало тижня, 2007, — 20 січня.[2][недоступне посилання з квітня 2019]
  8. Ольга Ліцкевич. Показати невидиме: інтерв'ю з Юрієм Косіним, який вже 35 років фотографує Чорнобиль Suspilne.media. 28 квітня 2021
  9. Олександр Жилін. Реальність «Явлення» Юрія Косіна.[3] [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  10. Ідентичність. Аспекти сучасної фотографії в Україні. Аполлонія, Страсбург. 2022

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]