French
DeutschКотенко Сергій Леонідович — Вікіпедія
| Сергій Котенко Сергій Леонідович Котенко | ||
|---|---|---|
 Полковник | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 16 липня 1967 м. Гайсин, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 9 березня 2022 (54 роки) під м. Запоріжжя, Україна (потрапив під обстрілом градами) | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | Ратибор | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1989—2011, 2015—2019, 2022 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Сергі́й Леоні́дович Коте́нко (16 липня 1967, м. Гайсин, Вінницька область, Українська РСР, СРСР — 9 березня 2022, під м. Запоріжжя, Україна) — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (16 березня 2022, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Сергій Котенко народився 16 липня 1967 року в місті Гайсині Вінницької області.
1989 року закінчив Кам'янець-Подільське вище військове інженерне командне училище. Проходив службу на інженерних посадах, був направлений на службу в м. Мирний в Якутії. Від 1992 року проживав із родиною в м. Гайсині. Був командиром взводу, очолював навчальний курс. Прослужив в армії 22 роки.
У 2014—2015 роках очолював Гайсинську РДА, згодом повернувся на військову службу.
Командир батальйону 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи». Брав участь в Антитерористичній операції та Операції Об'єднаних сил на сході України. Військовий позивний — «Ратибор». Тримав рубежі м. Попасна Луганської області (2015—2016), с. Водяне Донецької області (2017—2018), смт Станиця Луганська Луганської області (2019—2020), поряд із м. Світлодарськ Донецької області (2020—2021).
З 24 лютого 2022 року брав участь у російсько-українській війні. Завдяки його мужнім діям та особистій рішучості знищено кілька колон ворожої техніки[1].
Загинув 9 березня 2022 року в бою з російськими окупантами під Запоріжжям. Похований 11 березня у місті Гайсин Вінницької області. За два дні до цього, у боях під Миколаєвом, поліг його брат — Олександр Котенко, який служив у батальйоні «Айдар»[2].
У Сергія Котенка залишився син Ростислав, також офіцер Збройних сил України та онук[2][3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2019) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у відстоюванні конституційних засад демократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність[5].
- Медаль за 5, 10, 15, 20 років сумлінної служби[джерело?].
- Медаль ветеран війни 25 років сумлінної служби[джерело?].
- Нагрудний знак за воїнську доблесть і честь[джерело?].
- Нагрудний знак за зміцнення обороноздатності України[джерело?].
- Медаль 10 років ЗСУ[джерело?].
- Нагрудний знак Учасник АТО[джерело?].
- Нагрудний знак козацький хрест 1, 3, ступенів[джерело?].
- Нагрудний знак за воїнську доблесть[джерело?].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 29 квітня 2022 року рішенням Вінницької міської ради були перейменовані: вулиця Кутузова на вулицю Братів Котенків; провулок Кутузова на провулок Братів Котенків[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Опір, стійкість та хоробрість наших захисників дають змогу зберегти наш народ і нашу землю — звернення Президента України [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 16 березня.
- ↑ а б Загинув командир батальйону «Вінницьких скіфів», який напередодні втратив брата. Суспільне. 10.03.2022. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 17.03.2022.
- ↑ Чалий Д., Коваленко, С. Щоб боротися з рашистами, командир «дев'ятки» полковник Сергій Котенко залишив крісло голови райдержадміністрації… [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. 17 березня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 16 березня 2022 року № 139/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 17 травня 2019 року № 270/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Пам’ять про братів Котенків із Вінниччини, які загинули в боях проти рашистів, увіковічнили в назві вулиці та провулку. Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 3 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Трудько, В. «Добре, що я встиг сказати татові, як сильно його люблю». Син полковника Котенка ділиться зворушливими спогадами про батька [Архівовано 5 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Експрес. — 2022. — 5 квітня.
- На війні загинув командир батальйону «Вінницькі скіфи» полковник Сергій Котенко [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.] // Новинарня. — 2022. — 10 березня.
- В останню путь провели двох військових — Сергія Котенка та Ольгу Свіргун: Світла пам'ять. Герої не вмирають // Слово Невс. — 2022. — 12 березня.
- Заикований, І. Котенко Сергій [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Реал. — 2015. — 17 червня.
- Чалий Д., Коваленко, С. Щоб боротися з рашистами, командир «дев'ятки» полковник Сергій Котенко залишив крісло голови райдержадміністрації… [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform — 2022. — 17 березня.
- «Я поклявся захищати Україну і виховати свого сина патріотом, яким був його дід» — син загиблого Героя України [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.]
|
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |