Котіс — Вікіпедія

Котіс Κότυς
Грецька ваза, що зображає богиню, імовірно Бендіду або Котіс, у фракійському вбранні (зліва), та Аполлона (справа); бл. 380—370 рр. до н. е.
Божество в	давньогрецька релігія
Заняття	богиня
Батько	Тімандрей

Котіс (дав.-гр. Κότυς), також Котіто́ — фракійська богиня, споріднена з Кібелою. Святкування на її честь називали котитіями та відзначали їх вночі на пагорбах із буйними процедурами та обрядами оргії. Оргії на честь Котіс були подібні до урочистостей на честь Діоніса-Вакха.

Історія[ред. | ред. код]

Батьком Котіс вважають Тімандрея^[1]. Поклоніння їй як богині публічно прийняли в Коринфі у 420-х роках до н. е.^[2] Святкування на її честь відзначали оргіями, музикою й танцями^[3], а згодом і хрещенням у воді^[3]. Есхіл в «Едонянах» розповідав про звук тимпана, що «ричить биком» під час котитій^[4]. Котіс часто поклонялися вночі, церемонії на честь неї пов'язували з розгулом нетверезості та непристойної поведінки^[5].

Поклоніння Котіс поширилося до Італії та Сицилії^[6]. Пізніше на скульптурах у Фракії її зображали як богиню-мисливицю, подібну до Артеміди, але в літературі її порівнювали зі східногрецькою та римською Кібелою (Великою матір'ю богів)^[7].

Тих, кто поклонявся Котіс, називали βάπται, що означає «купальники; ті, хто купаються», оскільки перед богослужінням вони проводили церемонію очищення, яка включала складний ритуал купання^[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Словник античної мітології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.