Кошовий отаман — Вікіпедія

Українське козацтво
«Похорони кошового», Олександр Мурашко, 1900 рік
Війська Запорозьке Городове Низове Реєстрове Донці Азовське Банатське Буджацьке Бузьке Головне Донське Дунайське Задунайське Кубанське Чорноморське
Старшина Козацькі гетьмани Генеральна старшина Полкова старшина Сотенна старшина Полковник Отаман Сотник
Клейноди Булава Бунчук Гармати Герб Значок Каламар Корогва Литаври Печатка Пірнач Сурми
Визначні кампанії Хотинська битва Смоленська війна Польсько-козацькі війни Конотопська битва Війна Священної ліги Північна війна
Одяг Запорозький стрій Вільчура Жупан Кафтан Кунтуш Черкеска Шаровари
Зброя Мушкет Рогатина Самопал Шабля
Інше Запорозька Січ
Категорія • Портал
п о р

Кошови́й ота́ман (кошовий) — виборна службова особа в Запорозькій Січі (XVI—XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу, очолював Кіш Запорізької Січі. Першим був Остафій Дашкевич.

Опис[ред. | ред. код]

Кошових отаманів до середини XVII століття часто називали гетьманами. Під час воєнних походів влада отамана була фактично необмеженою, але в мирний час найважливіші питання військового і політичного характеру виносив на розгляд ради старшин і військової ради. Кошовий отаман мав чітко визначені обов'язки: відкривати військові ради (коло), головувати на старшинських радах, вступати в дипломатичні стосунки з іноземними державами, розподіляти військову здобич, прибутки від мит, узаконювати поділ пасовищ, земель і угідь для полювання і рибальства. Кошовий отаман затверджував обрану січовою радою кошову старшину — військового писаря, військового суддю, військового осавула, які були його найближчими радниками і помічниками. Призначав паланкову і наказну старшину, інколи й військових службовців — військового довбиша, військового товмача, військового кантаржія, військового гармаша (пушкаря) та інших. Кошовий отаман, виконуючи функції верховного судді, затверджував вироки, винесені кошовим суддею, в тому числі і смертні, приймав духовних осіб з Києва і призначав священиків у січову і паланкові церкви. На час своєї відсутності призначав свого заступника — наказного отамана.

Зовнішньою ознакою влади кошового отамана була залізна булава (іноді тростяна). В церкві ставав в окремому місці — бокуні (стасидії), різьбленій з дерева і пофарбованій у зелений колір.

У Козацькій Республіці владу кошового отамана («батька», «вельможного добродія») обмежували звіт, час і рада запорожців. Кожен кошовий щороку 1 січня звітувався перед побратимами на раді. Якщо козаки висловлювали невдоволення його діями, отаман негайно кидав на землю шапку, клав палицю, вклонявся товариству, дякуючи за виявлену протягом року честь, і йшов у свій курінь. Після цього починалися вибори нового кошового отамана. Кожен курінь пропонував свого кандидата, тому вибори часто тривали дуже довго, а іноді закінчувалися сварками. Коли ж нарешті зупинялися на найдостойнішому січовику, його запрошували на площу. Обраний, за давнім звичаєм, повинен був двічі відмовлятися від такої честі, а втретє — дати згоду. На раді кошовий отаман мав кланятися на 4 боки, дякувати під вигуки запорожців: «Будь, пане, здоровий та гладкий. Дай тобі, Боже, лебединий вік і журавлиний крик». Кожного кошового обирали лише на рік. Найславетніших, найшанованіших — переобирали протягом 5 і більше років. Наприклад, Іван Сірко, отаманував протягом 15, а Петро Калнишевський — протягом 10 років. Декілька раз ставали кошовими отаманами такі визначні українські військові діячі, як Кость Гордієнко, І.Малашевич. Проте будь-яке важливе рішення приймалося колективно на козацькій раді. У розмовах із січовиками кошовий отаман називав козаків по-батьківськи, по-товариськи: «дітки, братчики».

Життя кошових отаманів. мало чим відрізнялося від життя решти козаків. Він жив і харчувався разом із побратимами. Кошовий мав ділянку землі, виділену платню, слуг (джур, своєрідних ад'ютантів).

Окрім кошових отаманів, були на Січі 38 курінних отаманів, які виконували роль інтендантів, дбали про харчування, скарб козаків. Останнім кошовим Запорізької Січі був Петро Калнишевський.

Кошові отамани (список)[ред. | ред. код]

1556		Єськович Михайло	отаман.
1572		Сулган П’ятигорець	кошовий отаман.
1574		Фока Покотило	кошовий отаман.
1575		Павлюк	кошовий отаман.
1576—1578		Яків Шах	кошовий отаман; «гетьман низовий».
1578		Сулган П’ятигорець	кошовий отаман.
1587		Миколай Ружинський	кошовий отаман; «гетьман низовий».
1588		Гаврило Голубок	кошовий отаман.
1595		Федір Полоус	кошовий отаман.
1596		Каспар Підвисоцький	кошовий отаман.
1598		Федір Полоус	кошовий отаман.
1599—1600		Семен Скалозуб	кошовий отаман.
1600—1603		Федір Полоус	кошовий отаман.
1604—1605		Павло Прокопович	кошовий отаман.
1606—1608		Федір Полоус	кошовий отаман.
1608		Михайло Найманович	кошовий отаман.
1615		Яків Шековничий	кошовий отаман.
1617		Сидір Єрмак	кошовий отаман.
1618		Михайло Скиба	кошовий отаман.
1619		Семен Чечуга	кошовий отаман.
1620		Петро Одинець	кошовий отаман.
1621—1623		Василь Луцкевич	кошовий отаман.
1624—1625		Грицько Чорний	кошовий отаман.
1626		Оліфер Голуб	кошовий отаман; «гетьман низовий».
1628		Яків Клиша	кошовий отаман.
1629—1631		Тарас Трясило	кошовий отаман; «гетьман низовий».
1632		Семен Перев'язка	кошовий отаман.
1633		Арлам	кошовий отаман.
1634—1635		Тарас Трясило	кошовий отаман; «гетьман низовий».
1636—1637		Павло Павлюк	кошовий отаман; «гетьман низовий».
1638		Дмитро Гуня	кошовий отаман; «гетьман низовий».
1638—1639		Федір Лутай	кошовий отаман.
1640		Дмитро Гуня	кошовий отаман.
1640—1646		Савалтович	кошовий отаман.
1647—1648		Федір Лутай	кошовий отаман.
1650		Гуцький	кошовий отаман.
1652		Федір Лутай	кошовий отаман.
1654-1657		Павло Гомін	кошовий отаман.
1657-1658		Яків Барабаш	кошовий отаман; один з організаторів повстання проти Виговського, що поклало початок Руїні.
1658-1659		Павло Гомін	кошовий отаман.
1659		Іван Брюховецький	кошовий отаман.
1660		Петро Суховій	кошовий отаман.
1661		Іван Брюховецький	кошовий отаман; іменувався «кошовим гетьманом».
1662		Іван Величко	кошовий отаман.
1663		Сашко Туровець	кошовий отаман.
1663		Іван Сірко	кошовий отаман.
1664		Сашко Туровець	кошовий отаман.
1664		Іван Сірко	кошовий отаман.
1664—1665		Іван Щербина	кошовий отаман.
1665		Левко Шкура	кошовий отаман.
1665		Іван Курило	кошовий отаман.
1665		Іван Величко	кошовий отаман.
1665-1666		Левко Шкура	кошовий отаман.
1666—1667		Іван Ждан	кошовий отаман; прізвисько — Ріг.
1667		Остап Васютенко	кошовий отаман; прізвисько — Чемерис.
1667		Іван Ждан	кошовий отаман; прізвисько — Ріг.
1668		Іван Білковський	кошовий отаман.
1669		Лукаш Мартинович	кошовий отаман.
1669—1670		Михайло Ханенко	кошовий отаман.
1670		Григорій Пелех	кошовий отаман.
1671		Лукаш Мартинович	кошовий отаман.
1672		Євсевій Шашол	кошовий отаман.
1672		Степан Вдовиченко	кошовий отаман; «польовий гетьманом».
1672—1673		Лук'ян Андріїв	кошовий отаман.
1673—1680		Іван Сірко	кошовий отаман.
1680—1681		Іван Стягайло	кошовий отаман.
1681—1682		Трофим Волошанин	кошовий отаман; волох.
1682		Василь Олексієнко	кошовий отаман.
1682—1684		Григорій Єремєєв	кошовий отаман; москаль.
1686		Григорій Сагайдачний	кошовий отаман.
1686		Федір Іваник	кошовий отаман.
1687		Філон Лихопій	кошовий отаман.
1687		Григорій Сагайдачний	кошовий отаман.
1688		Філон Лихопій	кошовий отаман.
1688—1689		Іван Гусак	кошовий отаман.
1689		Федько Гусак	кошовий отаман.
1690—1692		Іван Гусак	кошовий отаман.
1692—1693		Василь Кузьменко	кошовий отаман.
1693		Іван Гусак	кошовий отаман.
1693—1694		Семен Рубан	кошовий отаман.
1694		Іван Шарпило	кошовий отаман.
1694—1695		Петро Прима	кошовий отаман.
1695		Максим Самійленко	кошовий отаман.
1695		Іван Гусак	кошовий отаман.
1696—1697		Яків Мороз	кошовий отаман.
1697—1698		Григорій Яковенко	кошовий отаман.
1698—1699		Мартин Стукало	кошовий отаман.
1699—1700		Петро Прима	кошовий отаман.
1701		Герасим Криса	кошовий отаман.
1701—1702		Петро Сорочинський	кошовий отаман.
1702		Кость Гордієнко	кошовий отаман.
1703		Герасим Криса	кошовий отаман.
1703-1706		Кость Гордієнко	кошовий отаман.
1706-1707		Лук'ян Тимофієнко	кошовий отаман.
1707		Петро Сорочинський	кошовий отаман.
1707-1708		Тимофій Фененко	кошовий отаман[1].
1708-1709		Кость Гордієнко	кошовий отаман.
1709-1710		Петро Сорочинський	кошовий отаман.
1710		Яким Богуш	кошовий отаман.
1710		Йосип Кириленко	кошовий отаман.
1711-1714		Кость Гордієнко	кошовий отаман.
1714-1720		Іван Малашевич	кошовий отаман.
1720-1728		Кость Гордієнко	кошовий отаман.
1733		Іван Білицький	кошовий отаман.
1734-1735		Іван Малашевич	кошовий отаман.
1735		Іван Білицький	кошовий отаман.
1738		Іван Білицький	кошовий отаман.
1739		Кость Покотило	кошовий отаман.
1739—1740		Яків Туркало	кошовий отаман.
1740		Іван Черевко	кошовий отаман.
1740		Степан Уманський	кошовий отаман.
1741		Степан Гладкий	кошовий отаман.
1742		Семен Єремієвич	кошовий отаман.
1743		Іван Малашевич	кошовий отаман.
1744		Яким Ігнатович	кошовий отаман.
1745—1747		Василь Сич	кошовий отаман.
1747		Павло Козелецький	кошовий отаман.
1748		Марко Кажан	кошовий отаман.
1748—1749		Яким Ігнатович	кошовий отаман.
1749—1750		Олексій Козелецький	кошовий отаман.
1750		Іван Кажан	кошовий отаман.
1751		Василь Сич	кошовий отаман.
1752		Яків Ігнатович	кошовий отаман.
1752—1753		Павло Козелецький	кошовий отаман.
1753		Григорій Лантух	кошовий отаман.
1753		Семен Єремієвич	кошовий отаман.
1753		Данило Гладкий	кошовий отаман.
1754		Яким Ігнатович	кошовий отаман.
1755—1756		Григорій Лантух	кошовий отаман.
1756		Федір Шкура	кошовий отаман.
1757		Данило Гладкий	кошовий отаман.
1757—1758		Григорій Лантух	кошовий отаман.
1759—1760		Олексій Білицький	кошовий отаман.
1761		Григорій Лантух	кошовий отаман.
1762		Степан Рудь	кошовий отаман.
1762		Петро Калнишевський	кошовий отаман; генерал-лейтенант російської армії, канонізований УПЦ КП; прізвисько — Калниш
1763		Григорій Лантух	кошовий отаман.
1764		Пилип Федорів	кошовий отаман.
1765		Іван Білицький	кошовий отаман.
1765—1775		Петро Калнишевський	кошовий отаман.

Див. також[ред. | ред. код]

• Українські гетьмани і кошові отамани
• Українські отамани — боксерська група

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

• О. Л. Олійник. Кошовий отаман [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 263. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
• Гончарук Т. Г. Кошовий отаман Петро Калнишевський та Хаджибей (Одеса). — Одеса: Фенікс, 2011.
• Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

• Кошовий отаман [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Кошовий [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 752-753. — 1000 екз.