Краснодарський чай — Вікіпедія

Краснодарський чай — єдиний сорт російського чаю, найпівнічніший промислово вирощуваний чай у світі ^[1].

Історія[ред. | ред. код]

У 1878 році у сочинському маєтку Мамонтової садівником Гарбе були зроблені перші спроби вирощування чаю. Через кілька років, взимку 1883, чайні кущі загинули від морозу. У той же рік з Китаю були завезені нові кущі. Спробу розведення чаю крім Мамонтової зробили Трубецькі (Дагомис), Сибірякова і Стрешковічі (Туапсе) проте всі вони закінчилися невдало.

Перша чайна плантація Краснодарського чаю площею 1350 м² (перша плантація на території сучасної Росії) була закладена в районі села Солохаул в 1901 році І. А. Кошманом (1838-1935). Насіння чаю були привезені з Чакви — прибережного району Західної Грузії (сучасна Аджарія). Плантація і будиночок селянина-селекціонера зберігся до нашого часу.

Історію про Краснодарському чаї можна почути в одному з Чайних будиночків в околицях Дагомису. Чайні будиночки, як і чайні плантації, — одна з визначних пам'яток цих місць, прикраса ландшафту. Вид темно-зелених чайних шпалер на схилах навколишніх гір ніби переносить до далекої Індії, а якість і смак чаю, що подається в Чайних будиночках, тільки посилює асоціацію. А історія місцевого чаю така: коли на початку XIX століття з Індії, Китаю, Цейлону до Росії були привезені кущі чаю спеціально для посадки і розведення у нас, то прижилися вони тільки на території Грузії, однак смак чаю був не таким, як на батьківщині привезених кущів.

Але ось в останні роки XIX століття на ринку в Дагомисі раптом з'явився саморобний чай дуже непоганого смаку, принаймні, кращий, ніж грузинський, і продавав його сам «автор» — високий чоловік з бородою — Іуда Антонович Кошман (іноді згадується як Йосип чи Іов), колишній робітник сухумського чайного торговця Попова. Юда, пішовши від сухумського торговця, почав розводити чай на російській землі, в районі Дагомису, в горах, в селищі Солохаул. Ніхто не вірив в успіх його справи, його навіть переслідували, вирубуючи плантації. Прийшла революція з її бурями, а Юда Антонович працював, покращуючи свій чай. Наприкінці 30-х років, його праця дала результат — плантації чаю стали поширюватися по схилах Дагомису, а краснодарський чай став цінуватися не лише як найбільший північний чай у світі, але і як смачний та якісний напій. Справжнього якісного чаю і зібрати, і обробити в районі Сочі можна не так багато, тому були підробки і сурогати, які не дозволяли оцінити всю працю Іова Кошмана.

Підприємства переробки[ред. | ред. код]

• Дагомиська чайна фабрика
• Адлерська чайна фабрика
• (Чайна фабрика п. Волконка)

Підприємства по вирощуванню[ред. | ред. код]

• Мацестінскій чайний радгосп
• Дагомиський чайний радгосп
• Солохаульскій чайний радгосп
• Адлерский чайний радгосп
• Верхнехостінскій чайний радгосп
• Дім чаю Анатолія Погадаева
• (Лазаревський плодосовхоз)

Торгові марки[ред. | ред. код]

• Улюбленець (чай)

Див. також[ред. | ред. код]

• Грузинський чай
• Азербайджанський чай

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Особливості Краснодарського Чаю. selltea.ru. Архів оригіналу за 7 лютого 2011.

• Найпівнічніший чай у світі. priroda.su. Архів оригіналу за 12 серпня 2011.

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (липень 2011) Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2011)