Крейдове вимирання — Вікіпедія

Падіння космічного тіла на Землю, зображене художником
Скелет тиранозавра
Ігуанодон

Кре́йдове вимира́ння, також Крейдово-палеогенове (K–Pg) вимирання— велике вимирання, що сталося наприкінці крейдового періоду, близько 66 мільйонів років тому.

Загальноприйнятою вважається гіпотеза, запропонована ще 1980 року [1] групою вчених під керівництвом Луїса Альвареса та його сина Уолтера, за якою вимирання було спричинене ударом масивного астероїда діаметром від 10 до 15 км[2][3] 66 мільйонів років тому. Зіткнення мало руйнівний вплив на глобальне навколишнє середовище, головним чином через тривалий вплив імпактної зими (тривалого періоду холодної погоди, викликаного викидом в атмосферу великої кількості уламків), що призупинила фотосинтез у рослинах і планктоні[4][5]. Ударна гіпотеза, також відома як гіпотеза Альвареса, була підкріплена відкриттям 180-кілометрового кратера Чиксулуб на півострові Юкатан у Мексиканській затоці на початку 1990-х років [6], який надав переконливі докази того, що осад на межі K–Pg є уламками внаслідок падіння астероїда[7]. Факт одночасного вимирання багатьох видів також є переконливим доказом того, що вони були спричинені астероїдом[7]. Проект буріння внутрішнього кільця кратера Чиксулуб у 2016 році підтвердив, що кільце складалося з граніту, викинутого з глибини землі за лічені хвилини, але майже не містило гіпсу, звичайної сульфатної породи морського дна в регіоні: гіпс випаровувався та розсіювався у вигляді аерозолю в атмосферу, викликаючи довгостроковий вплив на клімат і харчові ланцюжки. У жовтні 2019 року дослідники повідомили, що ця подія швидко закислила океани, викликавши екологічний колапс і, таким чином, спричинила довготривалий вплив на клімат, ставши ключовою причиною масового вимирання наприкінці крейдового періоду[8][9].

Іншими причинами або факторами, що сприяли вимиранню, могли бути Деканські трапи та інші виверження вулканів[10][11], зміна клімату та зміна рівня моря. Однак у січні 2020 року вчені повідомили, що кліматичне моделювання події вимирання надає перевагу удару астероїда, а не вулканізму[12][13][14].

Найвідомішим є вимирання динозаврів, але воно було лише частиною великого вимирання: разом із динозаврами вимерли морські рептилії (мезозаври та плезіозаври) і птерозаври, багато молюсків, зокрема амоніти, белемніти і безліч дрібних водоростей. Всього загинуло 16% родин морських тварин (47% родів морських тварин) і 18% родин сухопутних хребетних. Однак вимирання та звільнення багатьох екологічних ніш відкрило нові еволюційні можливості: після нього багато груп зазнали адаптивної радіації — раптової та плідної дивергенції на нові форми та види. Ссавці особливо урізноманітнилися в палеогені [15]. Птахи, єдина група виживших динозаврів, також широко диверсифікувалась, утворивши всі сучасні види[16]. Серед інших груп дивергенції зазнали кісткові риби[17], безхвості (жаби)[18] і, можливо, ящірки [19].

Схема вимирання[ред. | ред. код]

Вимирання K–Pg було масштабним, глобальним, швидким і вибірковим, що призвело до знищення величезної кількості видів. Виходячи з морських скам’янілостей, вважається, що 75% або більше всіх видів вимерли[20].

Вимирання, схоже, торкнулося всіх континентів одночасно. Не-пташині динозаври, наприклад, відомі з маастрихту Північної Америки, Європи, Азії, Африки, Південної Америки та Антарктиди[21], але невідомі з кайнозою в будь-якій точці світу. Аналогічно викопний пилок демонструє спустошення рослинних угруповань у таких віддалених один від одного районах, як Нью-Мексико, Аляска, Китай і Нова Зеландія[22].

Незважаючи на масштабність події, існувала значна варіативність у швидкості вимирання між різними кладами та всередині них. Залежні від фотосинтезу види занепали або вимерли, оскільки тверді частинки в атмосфері блокували сонячне світло та зменшували кількість сонячної енергії, що досягає землі. Серед рослин таке вимирання спричинило значну перестановку домінуючих груп[23]. Серед тварин всеїдні, комахоїдні та падальники пережили вимирання, можливо, через збільшення доступності джерел їжі. Проте не вижило жодного чисто травоїдного чи м’ясоїдного ссавця. Швидше за все, вижилі ссавці та птахи харчувалися комахами, черв’яками та равликами, які, своєю чергою, харчувалися детритом (мертвими речовинами рослин і тварин)[24][25][26].

У водоймах з проточною водою вимерло лише кілька груп тварин, тому що такі біоти не покладаються безпосередньо на їжу з живих рослин, а більше на детрит, змитий із землі, що захистило їх від вимирання[27]. Подібні, але більш складні моделі були виявлені в океанах. Вимирання було більш серйозним серед тварин, що мешкали у товщі води, ніж серед тварин, що жили на морському дні. Тварини у товщі води майже повністю залежать від первинної продукції живого фітопланктону, тоді як тварини на дні океану завжди або іноді харчуються детритом[24]. Кокколітофориди та молюски (включно з амонітами, рудистами, прісноводними равликами і мідіями), а також ті організми, що ними харчувалися, вимерли або зазнали великих втрат. Наприклад, вважається, що амоніти були основною їжею мозазаврів, групи гігантських морських рептилій, які також вимерли[28]. Найбільші виживші тварини, а саме крокодилоподібні та хорістодери, були напівводними та мали доступ до детриту. Сучасні крокодили можуть жити як падальники та виживати місяцями без їжі, а їхні дитинчата маленькі, ростуть повільно й харчуються переважно безхребетними та мертвими організмами протягом перших кількох років. Ці характеристики пов’язані з виживанням крокодилів наприкінці крейдяного періоду[25].

Після вимирання біорізноманіття потребувало значного часу для відновлення, незважаючи на існування великої кількості вільних екологічних ніш[24].

Падіння астероїда в районі Чиксулуб[ред. | ред. код]

Докладніше: Чиксулуб

Докази зіткнення[ред. | ред. код]

У 1980 році група дослідників у складі фізика, лауреата Нобелівської премії Луїса Альвареса, його сина, геолога Вальтера Альвареса та хіміків Френка Асаро та Хелен Мішель виявила, що осадові шари, знайдені по всьому світу на межі крейди та палеогену, містять концентрацію іридію у багато разів більшу за норму (у 30, 160 та 20 разів у трьох досліджуваних секціях). Іридій надзвичайно рідко зустрічається в земній корі, оскільки це сидерофільний елемент, який переважно занурився разом із залізом у ядро Землі під час диференціації планет. Оскільки іридій залишається більш поширеним у більшості астероїдів і комет, команда Альвареса припустила, що астероїд врізався в Землю під час межі K–Pg[29]. Раніше були припущення про можливість удару[30], але це був перший переконливий доказ[29].

Гіпотеза розглядалася як революційна на момент публікації, однак незабаром з’явилися додаткові докази зіткнення. Було виявлено, що граничний шар K-Pg сповнений дрібних кульок – кристалізованих крапельок розплавленої породи, утворених ударом[31]. Шоковий кварц[a] та інші подібні мінерали також були ідентифіковані на межі K–Pg[32][33]. Іншим доказом стали ідентифікація осадів гігантських цунамі вздовж узбережжя Мексиканської затоки та Карибського басейну [34], які дозволили зробити припущення, що зіткнення могло відбутися неподалік, як і той факт, що осадовий шар на межі K–Pg товстішає на півдні Сполучених Штатів, з метровими шарами уламків, що відклалися на півночі штату Нью-Мексико[22].

Подальші дослідження визначили гігантський кратер Чиксулуб на узбережжі Юкатану, як джерело осаду на межі K–Pg. Ідентифікований у 1990 році [6] на основі роботи геофізика Глена Пенфілда в 1978 році, кратер овальної форми із середнім діаметром приблизно 180 км, більший за розміром, ніж було розраховано командою Альвареса[35].

У статті 2013 року Пол Ренне з Геохронологічного центру Берклі визначив дату удару 66.043±0.011 million років тому на основі аргон-аргонового датування. Крім того, він припустив, що масове вимирання відбулося протягом 32 000 років від цієї дати[36].

Ефекти зіткнення[ред. | ред. код]

У березні 2010 року міжнародна група вчених проаналізувала наукові праці за 20 років та схвалила гіпотезу астероїда, зокрема падіння Чиксулуба, як причину вимирання, виключивши інші теорії, такі як масивний вулканізм. Вони визначили, що астероїд діаметром від 10 до 15 км врізався в Землю в Чиксулубі на мексиканському півострові Юкатан. Зіткнення вивільнило б таку саму енергію, як 100 тератонн в тротиловому еквіваленті (420 зДж) — більш ніж у мільярд разів більше, ніж енергія атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі[37]. Удар Чиксулуба спричинив глобальну катастрофу. Деякі наслідки удару були короткочасними явищами, але також були й тривалі геохімічні та кліматичні збої, які зруйнували екологію[38][39][40].

Входження астероїда в атмосферу Землі включало короткий (годинний), але інтенсивний імпульс інфрачервоного випромінювання, що міг опалити опромінені організми[41]. Хоча це предмет для дискусії, опоненти стверджують, що локальні руйнівні пожежі, ймовірно, були обмежені Північною Америкою, та значно поступались глобальній вогняній бурі. Масштабна світова пожежа на межі крейди та палеогену є предметом окремої дискусії. У статті 2013 року при моделюванні ядерної зими було висловлено припущення, що, виходячи з кількості сажі в глобальному шарі уламків, вся земна біосфера могла горіти, що викликало глобальний викид сажі в атмосферу, яка закрила сонце та створила ефект ударної зими[38]. Виникнення масштабних пожеж поставило б під загрозу існування організмів, які змогли вижити одразу після зіткнення[42].

Крім гіпотетичних наслідків пожежі та/або ефекту ударної зими, зіткнення могло утворити хмару пилу, яка блокувала сонячне світло тривалістю до року, перешкоджаючи фотосинтезу[39]. Морозні температури, ймовірно, тривали щонайменше три роки[40]. На ділянці в районі сучасної річки Бразос температура поверхні моря впала до 7 °C (13 °F) протягом десятиліть після удару[43]. На розсіяння таких аерозолів необхідно принаймні десять років, і це призвело б до зникнення рослин і фітопланктону, а згодом і травоїдних тварин та їхніх хижаків. Створіння, харчові ланцюги яких базуються на детриті, мали б хороші шанси на виживання[39][44].

Астероїд врізався в область карбонатної породи, що містить велику кількість горючих вуглеводнів і сірки[45], значна частина яких випарувалась від удару, тим самим викинувши аерозолі сірчаної кислоти в стратосферу, що могло зменшити кількість сонячної енергії, яка досягає поверхні Землі, більш ніж на 50%, та спричинило кислотні дощі[39][46]. В результаті виникло закислення океанів, що призвело до загибелі багатьох організмів, які вирощують раковини з карбонату кальцію[46]. Згідно з моделями формації Хелл-Крік, настання глобальної темряви досягло б свого максимуму лише за кілька тижнів і, ймовірно, тривало б понад 2 роки[47].

Крім вимирання, зіткнення також спричинило більш загальні зміни флори та фауни, такі як поява біомів неотропічних вологих лісів, таких як Амазонія, заміна видового складу та структури місцевих лісів та протягом приблизно 6 мільйонів років відновлення до колишнього рівня різноманітності рослин[48][49].

Проект буріння кратера Чиксулуб в 2016 р.[ред. | ред. код]

У 2016 році в рамках наукового бурового проекту були отримані глибокі зразки керна породи з центрального кільця кратера Чиксулуб. Дослідження зразків підтвердило, що гірська порода центрального кільця потрапила під величезний тиск і за лічені хвилини розплавилася зі свого звичайного стану в свою теперішню форму. На відміну від звичних для цього регіону осадових порід морського дна, центральне кільце складається з граніту, що зазвичай знаходиться набагато глибше в землі, який був викинутий на поверхню внаслідок удару. При цьому гіпс (сульфатовмісна порода, яка зазвичай присутня на мілкому морському дні регіону, в зразках практично відсутній, його було майже повністю випарувано в атмосферу. Крім того, за зіткненням одразу слідувало мегацунамі[b], достатнє для того, щоб укласти товстий шар піску безпосередньо над піковим кільцем. Ударний елемент був достатньо великим, щоб створити 190-kilometer-wide (120 mi) кратер, розплавити та деформувати глибокий граніт, спричинити переміщення колосальних мас води, викинути величезну кількість уламків, випаруваної породи та сульфатів в атмосферу, де вони зберігалися б протягом кількох років. Таке розповсюдження пилу та сульфатів по всьому світу катастрофічно вплинуло б на клімат, призвело б до великих перепадів температури та знищило харчові ланцюги[50][51].

Альтернативні версії вимирання динозаврів[ред. | ред. код]

  • Версія «численних зіткнень» («англ. multiple impact event») передбачає кілька послідовних зіткнень із небесними тілами[52]. Вона залучається, зокрема, для пояснення того, що вимирання сталося не одномоментно (див. розділ Недоліки гіпотез). Побічно на її користь свідчить той факт, що астероїд, який створив кратер Чіксулуб, імовірно є лише одним з уламків більшого небесного тіла, що утворюють сімейство Баптистини[53]. Деякі геологи вважають, що кратер Шива на дні Індійського океану, що датується приблизно тим же часом, є наслідком падіння іншого велетенського метеорита[54], але ця точка зору є дискусійною.
  • Посилення вулканічної активності[55], з якою пов'язують низку ефектів, які могли б вплинути на біосферу: зміна газового складу атмосфери; парниковий ефект, викликаний викидом вуглекислого газу при виверженнях; зміна освітленості Землі через викиди вулканічного попелу (вулканічна зима). На користь цієї гіпотези свідчать гігантські виливи магми між 68 і 60 млн років тому на території Індостану, внаслідок чого утворилися деканські трапи.
  • Різке зниження рівня моря, що відбулося в останній (Маастрихтській) фазі крейдяного періоду («маастрихтська регресія»).
  • Комбіновані - перелічені вище причини можуть доповнювати одна одну, що деякими дослідниками використовується для висування різноманітних комбінованих гіпотез. Наприклад, удар гігантського метеорита міг спровокувати посилення вулканічної активності та викид величезної кількості пилу й попелу, що у підсумку могло спричинити зміну клімату, а це, у свою чергу — зміни типу рослинності й харчових ланцюгів і т. д.

Слід мати на увазі, що тривалість періоду вимирання не може бути точно оцінена через ефект Синьйора-Ліппса (англ. Signor-Lipps effect), пов'язаного з неповнотою палеонтологічних даних (час поховання останньої знайденої скам'янілості представника таксона може не відповідати часу зникнення цього таксона).

Відновлення та диверсифікація[ред. | ред. код]

Крейдово-палеогенове вимирання мало глибокий вплив на еволюцію життя на Землі. Усунення домінуючих крейдових груп дозволило іншим організмам зайняти їхнє місце, спричинивши значну диверсифікацію видів протягом палеогенового періоду[15]. Найяскравіший приклад – заміна динозаврів ссавцями. Після вимирання K–Pg ссавці швидко еволюціонували, заповнивши ніші, звільнені динозаврами. Також важливо, що в межах родів ссавців нові види були приблизно на 9,1% більшими після границі крейди-палеогену[56].

Інші групи також суттєво диверсифікувалися. На основі молекулярного секвенування та датування скам’янілостей багато видів птахів (зокрема група Neoaves) зазнали адаптивного випромінення після межі K–Pg[16][57]. Вони навіть створили гігантські нелітаючі форми, такі як травоїдні Gastornis і Dromornithidae, а також хижі Phorusrhacidae. Вимирання крейдових ящірок і змій, можливо, призвело до еволюції сучасних груп, таких як ігуани, варани і удави[19]. Вибухова диверсифікація кронової групи змій була пов’язана зі звільненням багатьох екологічних ніш та територіальною експансією як на суші, так і на морі. Вимирання не-птахових динозаврів та інших наземних хижаків дозволило зміям сповна використати полювання на маленьких хребетних тварин в ранньому кайнозої, тоді як вимирання морських рептилій та великих риб могло створити умови для експансії змій у водні екосистеми[58]. На суші з'явилися гігантські удави і величезні мадцоїди, а в морях еволюціонували гігантські морські змії. Приблизно 88% сучасних видів безхвостих (жаб) є результатом адаптивного випромінення їхніх трьох основних клад після крейдового вимирання[18]. Костисті риби вибухово диверсифікувалися [17], заповнюючи ніші, які залишилися вакантними внаслідок вимирання. В епоху палеоцену та еоцену з'явилися групи вітрильникових, тунців, вугрів та камбалоподібних. Великі зміни також спостерігаються в палеогенових спільнотах комах. Багато груп мурах були присутні ще в крейдовому періоді, але в еоцені мурахи стали домінуючими та різноманітними, з великими колоніями. Метелики також урізноманітнилися, можливо, щоб зайняти місце листоїдних комах, знищених внаслідок вимирання. Чисельність розвинених термітів Termitidae, здатних будувати кургани, також суттєво зросла[59].

Вважається, що розміри тіла виживших плацентарних ссавців спочатку еволюційно збільшувалися, дозволяючи їм першими заповнювати екологічні ніші після вимирання, а розміри мозку почали збільшувалися лише пізніше в еоцені[60][61].

Дослідження формації Саламанка свідчать про те, що біотичне відновлення відбувалося швидше в південній півкулі, ніж у північній[62].

Див. також[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ Shocked minerals have their internal structure deformed, and are created by intense pressures as in nuclear blasts and meteorite impacts.
  2. ↑ A megatsunami is a massive movement of sea waters, which can reach inland tens or hundreds of kilometers.

Джерела та примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Alvarez, Luis (10 березня 1981). The Asteroid and the Dinosaur (Nova S08E08, 1981). IMDB. PBS-WGBH/Nova. Процитовано 12 червня 2020.
  2. ↑ Sleep, Norman H.; Lowe, Donald R. (9 квітня 2014). Scientists reconstruct ancient impact that dwarfs dinosaur-extinction blast. American Geophysical Union. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 30 грудня 2016.
  3. ↑ Amos, Jonathan (15 травня 2017). Dinosaur asteroid hit 'worst possible place'. BBC News Online. Архів оригіналу за 18 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
  4. ↑ Alvarez, Luis W.; Alvarez, Walter; Asaro, F.; Michel, H. V. (1980). Extraterrestrial cause for the Cretaceous–Tertiary extinction (PDF). Science. 208 (4448): 1095—1108. Bibcode:1980Sci...208.1095A. doi:10.1126/science.208.4448.1095. PMID 17783054. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2019.
  5. ↑ Vellekoop, J.; Sluijs, A.; Smit, J. та ін. (May 2014). Rapid short-term cooling following the Chicxulub impact at the Cretaceous-Paleogene boundary. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 111 (21): 7537—41. Bibcode:2014PNAS..111.7537V. doi:10.1073/pnas.1319253111. PMC 4040585. PMID 24821785.
  6. ↑ а б Hildebrand, A. R.; Penfield, G. T. та ін. (1991). Chicxulub crater: a possible Cretaceous/Tertiary boundary impact crater on the Yucatán peninsula, Mexico. Geology. 19 (9): 867—871. Bibcode:1991Geo....19..867H. doi:10.1130/0091-7613(1991)019<0867:ccapct>2.3.co;2.
  7. ↑ а б Schulte, Peter та ін. (5 березня 2010). The Chicxulub Asteroid Impact and Mass Extinction at the Cretaceous-Paleogene Boundary (PDF). Science. 327 (5970): 1214—1218. Bibcode:2010Sci...327.1214S. doi:10.1126/science.1177265. PMID 20203042.
  8. ↑ Joel, Lucas (21 жовтня 2019). The dinosaur-killing asteroid acidified the ocean in a flash: the Chicxulub event was as damaging to life in the oceans as it was to creatures on land, a study shows. The New York Times. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019.
  9. ↑ Henehan, Michael J. (21 жовтня 2019). Rapid ocean acidification and protracted Earth system recovery followed the end-Cretaceous Chicxulub impact. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 116 (45): 22500—22504. Bibcode:2019PNAS..11622500H. doi:10.1073/pnas.1905989116. PMC 6842625. PMID 31636204.
  10. ↑ Keller, Gerta (2012). The Cretaceous–Tertiary mass extinction, Chicxulub impact, and Deccan volcanism. Earth and life. У Talent, John (ред.). Earth and Life: Global Biodiversity, Extinction Intervals and Biogeographic Perturbations Through Time. Springer. с. 759–793. ISBN 978-90-481-3427-4.
  11. ↑ Bosker, Bianca (September 2018). The nastiest feud in science: A Princeton geologist has endured decades of ridicule for arguing that the fifth extinction was caused not by an asteroid but by a series of colossal volcanic eruptions. But she's reopened that debate. The Atlantic Monthly. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 30 січня 2019.
  12. ↑ Joel, Lucas (16 січня 2020). Asteroid or Volcano? New Clues to the Dinosaurs' Demise. The New York Times. Процитовано 17 січня 2020.
  13. ↑ Hull, Pincelli M.; Bornemann, André; Penman, Donald E. (17 січня 2020). On impact and volcanism across the Cretaceous-Paleogene boundary. Science. 367 (6475): 266—272. Bibcode:2020Sci...367..266H. doi:10.1126/science.aay5055. PMID 31949074. Процитовано 17 січня 2020. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  14. ↑ Chiarenza, Alfio Alessandro; Farnsworth, Alexander; Mannion, Philip D.; Lunt, Daniel J.; Valdes, Paul J.; Morgan, Joanna V.; Allison, Peter A. (21 липня 2020). Asteroid impact, not volcanism, caused the end-Cretaceous dinosaur extinction. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 117 (29): 17084—17093. Bibcode:2020PNAS..11717084C. doi:10.1073/pnas.2006087117. ISSN 0027-8424. PMC 7382232. PMID 32601204.
  15. ↑ а б Alroy, John (1999). The fossil record of North American Mammals: evidence for a Palaeocene evolutionary radiation. Systematic Biology. 48 (1): 107—118. doi:10.1080/106351599260472. PMID 12078635.
  16. ↑ а б Feduccia, Alan (1995). Explosive evolution in Tertiary birds and mammals. Science. 267 (5198): 637—638. Bibcode:1995Sci...267..637F. doi:10.1126/science.267.5198.637. PMID 17745839.
  17. ↑ а б Friedman, M. (2010). Explosive morphological diversification of spiny-finned teleost fishes in the aftermath of the end-Cretaceous extinction. Proceedings of the Royal Society B. 277 (1688): 1675—1683. doi:10.1098/rspb.2009.2177. PMC 2871855. PMID 20133356.
  18. ↑ а б Feng, Yan-Jie; Blackburn, David C.; Liang, Dan; Hillis, David M.; Wake, David B.; Cannatella, David C.; Zhang, Peng (3 липня 2017). Phylogenomics reveals rapid, simultaneous diversification of three major clades of Gondwanan frogs at the Cretaceous–Paleogene boundary. Proceedings of the National Academy of Sciences. Т. 114, № 29. doi:10.1073/pnas.1704632114. ISSN 0027-8424. Процитовано 25 липня 2023.
  19. ↑ а б Longrich, N. R.; Bhullar, B.-A. S.; Gauthier, J. A. (December 2012). Mass extinction of lizards and snakes at the Cretaceous-Paleogene boundary. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 109 (52): 21396—401. Bibcode:2012PNAS..10921396L. doi:10.1073/pnas.1211526110. PMC 3535637. PMID 23236177.
  20. ↑ Jablonski, D.; Chaloner, W. G. (1994). Extinctions in the fossil record (and discussion). Philosophical Transactions of the Royal Society of London B. 344 (1307): 11—17. doi:10.1098/rstb.1994.0045.
  21. ↑ Weishampel, D. B.; Barrett, P. M. (2004). Dinosaur distribution. У Weishampel, David B. (ред.). The Dinosauria (вид. 2nd). Berkeley, CA: University of California Press. с. 517–606. ISBN 9780520242098. OCLC 441742117.
  22. ↑ а б Nichols, D. J.; Johnson, K. R. (2008). Plants and the K–T Boundary. Cambridge, England: Cambridge University Press.
  23. ↑ Wilf, P.; Johnson, K.R. (2004). Land plant extinction at the end of the Cretaceous: A quantitative analysis of the North Dakota megafloral record. Paleobiology. 30 (3): 347—368. doi:10.1666/0094-8373(2004)030<0347:LPEATE>2.0.CO;2.
  24. ↑ а б в MacLeod, N.; Rawson, P.F.; Forey, P.L.; Banner, F.T.; Boudagher-Fadel, M.K.; Bown, P.R.; Burnett, J.A.; Chambers, P.; Culver, S. (1997). The Cretaceous–Tertiary biotic transition. Journal of the Geological Society. 154 (2): 265—292. Bibcode:1997JGSoc.154..265M. doi:10.1144/gsjgs.154.2.0265.
  25. ↑ а б Sheehan, Peter M.; Hansen, Thor A. (1986). Detritus feeding as a buffer to extinction at the end of the Cretaceous (PDF). Geology. 14 (10): 868—870. Bibcode:1986Geo....14..868S. doi:10.1130/0091-7613(1986)14<868:DFAABT>2.0.CO;2. Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2019.
  26. ↑ Aberhan, M.; Weidemeyer, S.; Kieesling, W.; Scasso, R.A.; Medina, F.A. (2007). Faunal evidence for reduced productivity and uncoordinated recovery in Southern Hemisphere Cretaceous-Paleogene boundary sections. Geology. 35 (3): 227—230. Bibcode:2007Geo....35..227A. doi:10.1130/G23197A.1.
  27. ↑ Sheehan, Peter M.; Fastovsky, D. E. (1992). Major extinctions of land-dwelling vertebrates at the Cretaceous-Tertiary boundary, eastern Montana. Geology. 20 (6): 556—560. Bibcode:1992Geo....20..556S. doi:10.1130/0091-7613(1992)020<0556:MEOLDV>2.3.CO;2.
  28. ↑ Kauffman, E. (2004). Mosasaur predation on upper Cretaceous nautiloids and ammonites from the United States Pacific Coast (PDF). PALAIOS. 19 (1): 96—100. Bibcode:2004Palai..19...96K. doi:10.1669/0883-1351(2004)019<0096:MPOUCN>2.0.CO;2.
  29. ↑ а б Alvarez, Luis W.; Alvarez, Walter; Asaro, F.; Michel, H. V. (1980). Extraterrestrial cause for the Cretaceous–Tertiary extinction (PDF). Science. 208 (4448): 1095—1108. Bibcode:1980Sci...208.1095A. doi:10.1126/science.208.4448.1095. PMID 17783054. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2019.
  30. ↑ de Laubenfels, M. W. (1956). Dinosaur extinction: One more hypothesis. Journal of Paleontology. 30 (1): 207—218. JSTOR 1300393.
  31. ↑ Smit, J.; Klaver, J. (1981). Sanidine spherules at the Cretaceous-Tertiary boundary indicate a large impact event. Nature. 292 (5818): 47—49. Bibcode:1981Natur.292...47S. doi:10.1038/292047a0.
  32. ↑ Bohor, B. F.; Foord, E. E.; Modreski, P. J.; Triplehorn, D. M. (1984). Mineralogic evidence for an impact event at the Cretaceous-Tertiary boundary. Science. 224 (4651): 867—9. Bibcode:1984Sci...224..867B. doi:10.1126/science.224.4651.867. PMID 17743194.
  33. ↑ Bohor, B. F.; Modreski, P. J.; Foord, E. E. (1987). Shocked quartz in the Cretaceous-Tertiary boundary clays: Evidence for a global distribution. Science. 236 (4802): 705—709. Bibcode:1987Sci...236..705B. doi:10.1126/science.236.4802.705. PMID 17748309.
  34. ↑ Bourgeois, J.; Hansen, T. A.; Wiberg, P. A.; Kauffman, E. G. (1988). A tsunami deposit at the Cretaceous-Tertiary boundary in Texas. Science. 241 (4865): 567—570. Bibcode:1988Sci...241..567B. doi:10.1126/science.241.4865.567. PMID 17774578.
  35. ↑ Pope, K. O.; Ocampo, A. C.; Kinsland, G. L.; Smith, R. (1996). Surface expression of the Chicxulub crater. Geology. 24 (6): 527—530. Bibcode:1996Geo....24..527P. doi:10.1130/0091-7613(1996)024<0527:SEOTCC>2.3.CO;2. PMID 11539331.
  36. ↑ Perlman, David. Dinosaur extinction battle flares. sfgate.com. Архів оригіналу за 8 лютого 2013. Процитовано 8 лютого 2013.
  37. ↑ Schulte, Peter та ін. (5 березня 2010). The Chicxulub Asteroid Impact and Mass Extinction at the Cretaceous-Paleogene Boundary (PDF). Science. 327 (5970): 1214—1218. Bibcode:2010Sci...327.1214S. doi:10.1126/science.1177265. PMID 20203042.
  38. ↑ а б Robertson, D. S.; Lewis, W. M.; Sheehan, P. M.; Toon, O. B. (2013). K/Pg extinction: Re-evaluation of the heat/fire hypothesis. Journal of Geophysical Research. 118 (1): 329—336. Bibcode:2013JGRG..118..329R. doi:10.1002/jgrg.20018.
  39. ↑ а б в г Pope, K. O.; d'Hondt, S. L.; Marshall. C. R. (1998). Meteorite impact and the mass extinction of species at the Cretaceous/Tertiary boundary. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 95 (19): 11028—11029. Bibcode:1998PNAS...9511028P. doi:10.1073/pnas.95.19.11028. PMC 33889. PMID 9736679.
  40. ↑ а б Brugger, Julia; Feulner, Georg; Petri, Stefan (2016). Baby, it's cold outside: Climate model simulations of the effects of the asteroid impact at the end of the Cretaceous (PDF). Geophysical Research Letters. 44 (1): 419—427. Bibcode:2017GeoRL..44..419B. doi:10.1002/2016GL072241.
  41. ↑ Robertson, D. S.; McKenna, M. C.; Toon, O. B. та ін. (2004). Survival in the first hours of the Cenozoic (PDF). Geological Society of America Bulletin. 116 (5–6): 760—768. Bibcode:2004GSAB..116..760R. doi:10.1130/B25402.1. Архів оригіналу (PDF) за 7 травня 2019.
  42. ↑ Pope, K.O.; Baines, K.H.; Ocampo, A.C.; Ivanov, B. A. (1997). Energy, volatile production, and climatic effects of the Chicxulub Cretaceous/Tertiary impact. Journal of Geophysical Research. 102 (E9): 21645—21664. Bibcode:1997JGR...10221645P. doi:10.1029/97JE01743. PMID 11541145.
  43. ↑ Vellekoop, J. та ін. (2013). Rapid short-term cooling following the Chicxulub impact at the Cretaceous–Paleogene boundary. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 111 (21): 7537—7541. Bibcode:2014PNAS..111.7537V. doi:10.1073/pnas.1319253111. PMC 4040585. PMID 24821785.
  44. ↑ Ocampo, A.; Vajda, V.; Buffetaut, E. (2006). Unravelling the Cretaceous–Paleogene (K–T) turnover, evidence from flora, fauna and geology in biological processes associated with impact events. У Cockell, C. (ред.). Biological Processes Associated with Impact Events. SpringerLink. с. 197–219. doi:10.1007/3-540-25736-5_9. ISBN 978-3-540-25735-6.
  45. ↑ Kaiho, Kunio; Oshima, Naga (2017). Site of asteroid impact changed the history of life on Earth: The low probability of mass extinction. Scientific Reports. 7 (1). Article number 14855. Bibcode:2017NatSR...714855K. doi:10.1038/s41598-017-14199-x. PMC 5680197. PMID 29123110.
  46. ↑ а б Ohno, S. та ін. (2014). Production of sulphate-rich vapour during the Chicxulub impact and implications for ocean acidification. Nature Geoscience. 7 (4): 279—282. Bibcode:2014NatGe...7..279O. doi:10.1038/ngeo2095.
  47. ↑ updated, Mindy Weisberger last (22 грудня 2021). Darkness caused by dino-killing asteroid snuffed out life on Earth in 9 months. livescience.com (англ.). Процитовано 17 листопада 2022.
  48. ↑ Dinosaur-killing asteroid strike gave rise to Amazon rainforest. BBC News. 2 квітня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
  49. ↑ Carvalho, Mónica R.; Jaramillo, Carlos; Parra, Felipe de la; Caballero-Rodríguez, Dayenari; Herrera, Fabiany; Wing, Scott; Turner, Benjamin L.; D’Apolito, Carlos; Romero-Báez, Millerlandy (2 квітня 2021). Extinction at the end-Cretaceous and the origin of modern Neotropical rainforests. Science (англ.). 372 (6537): 63—68. Bibcode:2021Sci...372...63C. doi:10.1126/science.abf1969. ISSN 0036-8075. PMID 33795451. Процитовано 9 травня 2021.
  50. ↑ Hand, Eric (17 листопада 2016). Updated: Drilling of dinosaur-killing impact crater explains buried circular hills. Science. doi:10.1126/science.aaf5684.
  51. ↑ Chicxulub crater dinosaur extinction. The New York Times. New York, NY. 18 листопада 2016. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 14 жовтня 2017.
  52. ↑ David Tytell (14 грудня 2002). Did a Comet Swarm Kill the Dinosaurs?. Sky & Telescope. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1.10.2014.
  53. ↑ William F. Bottke, David Vokrouhlický & David Nesvorný (6 вересня 2007; Received 11 April 2007; Accepted 22 June 2007). An asteroid breakup 160 Myr ago as the probable source of the K/T impactor. Nature. Т. 449. с. 48—53. doi:10.1038/nature06070. Архів оригіналу за 24 вересня 2011. Процитовано 1.10.2014.
  54. ↑ Chatterjee, Sankar (August 1997). Multiple Impacts at the KT Boundary and the Death of the Dinosaurs. 30th International Geological Congress. 26: 31—54. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014.
  55. ↑ Keller G, Adatte T, Gardin S, Bartolini A, Bajpai S (2008). Main Deccan volcanism phase ends near the KT boundary: Evidence from the Krishna -Godavari Basin, SE India. Earth and Planetary Science Letters. 268: 293—311. doi:10.1016/j.epsl.2008.01.015.
  56. ↑ Alroy, J. (May 1998). Cope's rule and the dynamics of body mass evolution in North American fossil mammals (PDF). Science. 280 (5364): 731—4. Bibcode:1998Sci...280..731A. doi:10.1126/science.280.5364.731. PMID 9563948.
  57. ↑ Ericson, P. G.; Anderson, C. L.; Britton, T. та ін. (December 2006). Diversification of Neoaves: integration of molecular sequence data and fossils. Biology Letters. 2 (4): 543—7. doi:10.1098/rsbl.2006.0523. PMC 1834003. PMID 17148284.
  58. ↑ Klein, Catherine G.; Pisani, Davide; Field, Daniel J.; Lakin, Rebecca; Wills, Matthew A.; Longrich, Nicholas R. (14 вересня 2021). Evolution and dispersal of snakes across the Cretaceous-Paleogene mass extinction. Nature Communications. 12 (1): 5335. Bibcode:2021NatCo..12.5335K. doi:10.1038/s41467-021-25136-y. PMC 8440539. PMID 34521829.
  59. ↑ Grimaldi, David A. (2007). Evolution of the Insects. Cambridge Univ Pr (E). ISBN 978-0-511-12388-7.
  60. ↑ Mammals' bodies outpaced their brains right after the dinosaurs died. Science News. 31 березня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
  61. ↑ Bertrand, Ornella C.; Shelley, Sarah L.; Williamson, Thomas E.; Wible, John R.; Chester, Stephen G. B.; Flynn, John J.; Holbrook, Luke T.; Lyson, Tyler R.; Meng, Jin (April 2022). Brawn before brains in placental mammals after the end-Cretaceous extinction. Science (англ.). 376 (6588): 80—85. Bibcode:2022Sci...376...80B. doi:10.1126/science.abl5584. ISSN 0036-8075. PMID 35357913.
  62. ↑ Clyde, William C.; Wilf, Peter; Iglesias, Ari; Slingerland, Rudy L.; Barnum, Timothy; Bijl, Peter K.; Bralower, Timothy J.; Brinkhuis, Henk; Comer, Emily E. (1 березня 2014). New age constraints for the Salamanca Formation and lower Río Chico Group in the western San Jorge Basin, Patagonia, Argentina: Implications for Cretaceous-Paleogene extinction recovery and land mammal age correlations. Geological Society of America Bulletin. 126 (3–4): 289—306. Bibcode:2014GSAB..126..289C. doi:10.1130/B30915.1. Процитовано 21 грудня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крейдове_вимирання&oldid=42187313