Кременчук (станція) — Вікіпедія

Станція Кременчук

Харків — Полтава — Знам'янка
Південна залізниця
Полтавська дирекція
Кременчук

Вокзал станції Кременчук
Вокзал станції Кременчук
Вокзал станції Кременчук
49°04′02″ пн. ш. 33°25′39″ сх. д. / 49.0674417° пн. ш. 33.4275111° сх. д. / 49.0674417; 33.4275111Координати: 49°04′02″ пн. ш. 33°25′39″ сх. д. / 49.0674417° пн. ш. 33.4275111° сх. д. / 49.0674417; 33.4275111
Дата відкриття 15 серпня
Рік відкриття 1873 (151 рік)
Тип сортувальна
Колій 8
Платформ 3
Тип платформ(и) 1 бічна та 2 острівні
Форма платформи прямі
Архітектори вокзалу Лимар, Арєшкін (відновлення)
Вулиця Привокзальна площа, 1
Пересадка на А: 3А, 17, 25;
МТ: 1, 3А, 10, 15, 15Б, 16, 16А, 17, 18, 20, 24, 28, 30
Тб: 1, 2, 5
Відстань до Києва, км 337
Відстань до Полтави-Південної, км 119
Покриття
мобільного зв'язку
Київстар, Vodafone, Lifecell
Код станції 425001 ?
Код «Експрес-3» 2204610 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу
Супутні послуги Автостоянка Камера схову Кафе
Мапа
Кременчук. Карта розташування: Полтавська область
Кременчук
Кременчук
Кременчук на Вікісховищі

Кременчу́к — позакласна сортувальна залізнична станція Південної залізниці на електрифікованій лінії Харків — Полтава — Знам'янка — Миколаїв. Розташована у місті Кременчук Полтавської області.

Історія[ред. | ред. код]

Залізнична історія Кременчука починається з 1860 року, коли було прийнято рішення про будівництво залізниці, яка мала на меті сполучити Харків з портами на Чорному морі. Через Кременчук проходили купці, що торгували турецькими товарами. У 1754 році в місті заснували митницю.

Будівництво Харківсько-Миколаївської залізниці велося з 1869 по 1873 роки. Рух поїздів лінією Полтава — Кременчук розпочався у 1870 році[1]. Ярмаркова площа продовжується до лінії залізниці, де будується лицьовим фасадом до площі будівля пасажирського вокзалу 1-го класу. «Світла, охайна, досить простора будівля вокзалу справляє гарне враження, особливо після казармоподібного Київського вокзалу», — помічали у путівнику Дніпром на початку XX століття. Безпосередньо перед вокзалом розбивається невеликий сквер, навколо якого розташувалися готелі, трактири, крамниці, лавочки. На Привокзальній площі закінчувалася Олександрівська вулиця (нині — вулиця Першотравнева). У зв'язку з тим, що на Олександрівській вулиці знаходився вокзал, пароплавні пристані, базар, і, отже завжди було багато приїжджого народу. На вулиці активно споруджуються готелі та гостьові двори: «Бель-Вю», «Варшава», «Ромни», «Швейцарія», «Оріон», «Купецькі» і «Гомелевскіе» номери, трактири[2].

Через два роки було побудовано Крюківський міст через Дніпро та залізничні шляхи потягнулися далі на південь. У 1888 році Кременчук сполучає з балтійським портом Либава (нині — Лієпая). Два залізничні вокзали — Кременчук-Пасажирський та Крюків, велика пристань — своєрідні ворота міста прийняли новий потік купців і підприємців, йшло збільшення міського бюджету. У 1874 році відкриті вагоноремонтні майстерні Харківсько-Миколаївської залізниці, на базі яких надалі утворений Крюківський вагонобудівний завод. У 1881 році відбувся перший страйк робітників залізничних майстерень. 18 травня 1885 року розпорядженням Комітету міністрів і скарбниці було розпочато будівництво ділянки Кременчук — Ромни (завдовжки 200 верст).

У 19011904 роках в Крюківських майстернях пройшли нові страйки. 10 жовтня 1905 року робітники майстерень та залізничники кременчуцького вузла, проявляючи солідарність із залізничниками Москви, почали страйк. 12 грудня 1905 року в ході загального страйку робітники захопили станцію, депо, відбулися страйки у вагонних майстернях. Керували революційним рухом робітники майстерень П. І. Водяницький, І. Ф. Котлов, А. К. Потапов-Годін, П. І. Свистун, А. К. Сербіченка, І. Шакун.

Залізничники Кременчука брали активну участь в Громадянській війні. На лініях кременчуцького вузла билися бронепоїзди. Кременчук неодноразово переходив з рук у руки. У 1918 році у складі дивізії Української Народної Республіки, на Кременчуцький вокзал приїжджав Володимир Сосюра (1897—1965). У травні 1920 року під час боротьби з білополяками у будівлі вокзалу знаходилися органи управління Південно-Західним фронтом[2]. Членом Реввійськради Південно-Західного фронту був Йосип Сталін, який прибув до Кременчука 29 травня 1920 року. Його квартира знаходилася по вулиці Київській (нині — вулиця Перемоги), а робочий кабінет був у будівлі вокзалу. Тут він брав участь у розробці плану наступу на білополяків, тут відбулася його зустріч з командним складом 1-ї Кінної армії. Війна завдала чималої шкоди залізничній інфраструктурі. У 1920-ті роки пошкоджена інфраструктура відновлена.

З початку німецько-радянської війни з Кременчука вивезено 1100 вагонів матеріальних цінностей. Будівля залізничного вокзалу була зруйнована у 1943 році[2]. 29 вересня 1943 року місто було звільнено від німецько-фашистських загарбників. Після війни будівлю вокзалу відновлено одну з перших у місті. Архітектори вокзалу — Євген Лимар та Петро Арєшкін. На руїнах міста працювали добровольці, які витягли більше 1 мільйона цеглин. У вихідні дні, на недільниках збиралося майже все доросле населення міста. Вироби з дерева виготовив деревообробний комбінат, опалювальні прилади — завод «Кредмаш», клей, оліфу, вапно — шкірзавод № 13, арматуру, фарбу, пресовану фанеру — Вагонобудівний завод. Відсутні матеріали для покрівлі виділило автомобільне міністерство. До кінця 1945 року кам'яні роботи були в основному завершені. 6 листопада 1946 року відбулося урочисте відкриття будівлі вокзалу. Воно повторювало план і розміри довоєнного, але оздоблення фасадів та внутрішнє планування істотно було змінено[2].

Бита цегла, всілякий будівельне сміття звалили тут же, у скверику перед вокзалом. Так утворилася сучасна Привокзальна площа, у глибині якої залишився зовсім крихітний скверик. У ньому з боку скверу МЮДа встановили скульптуру «Сталін і Ленін у Горках». Вожді були зображені сидячи на лавці. З нагоди 70-річчя з дня народження Сталіна, 23 грудня 1949 року на вокзалі була встановлена ​​мармурова меморіальна дошка з текстом українською та російською мовами: «Під час громадянської війни у цьому будинку працював товариш Сталін Й. В. 29 V — 20 VI 1920». Після викриття культу Сталіна меморіальну дошку демонтовано, скульптурну групу прибрали, на її місці влаштували фонтан[2].

У 19601970-х роках почалося будівництво багатьох промислових підприємств, що викликало розвиток залізничних перевезень. У цей же період вводиться тепловозна тяга, автоблокування, модернізується залізнична техніка. У локомотивному депо Кременчук експлуатуються потужні вантажні тепловози 2ТЕ116. Локомотивне депо було одним з перших, куди почали надходити ці машини[1].

Сучасність[ред. | ред. код]

Кременчуцький залізничний вузол — це комплекс потужних підприємств, якими виконується понад 80 % навантаження в Полтавській дирекції та понад 60 % на Південній залізниці. Кременчуцький вузол — це вісім станцій: Кременчук-Пасажирський, Кагамлицька, Золотнишине, Крюків-на-Дніпрі, Редути, Лівобережна, Велика Кахнівка, Світловодськ. Кожна з них обслуговує окремі профільні підприємства: так, у сфері обслуговування станція Крюків-на-Дніпрі — кар'єроуправління, вагонобудівний та сталеливарний заводи, Лівобережна — Світловодське кар'єроуправління та об'єднання «Дніпроенергобуд», Редути — гранітний кар'єр і щебневий завод, Велика Кахнівка — автозавод КрАЗ та колісний завод, Світловодськ — заводи ЗБВ, «Спецзалізобетон» і завод з виготовлення силікатної цегли.

На вузлі виконують навантаження залізної руди (100 % на Південній залізниці), нафтоналивних вантажів (70 %), будівельних вантажів (90 %). Головний пункт підготовки складів під навантаження — станція Кременчук. На станції Кагамлицька — промивально-пропарювальна станція. На станціях Кременчук і Золотнишине були обладнані спеціальні пункти підготовки вагонів, на станції Кагамлицька виконано великий обсяг ремонтних робіт, так як останнім часом на вузлі зросла потреба у відправленні наливних вантажів. На гіркових комплексі станції Кременчук в середньому за добу переробляється 1700 вагонів.

Кременчук є великою сортувальною станцією, яка складається із Передгіркового, Сортувального та приймально-відправного парку «Череднички».

У Кременчуці базується локомотивне депо (ТЧ-6), де використовуються тепловози 2ТЕ116, ТЕП70, ТЕП150 (№ 001—004) і ЧМЕ3, підрозділ Полтавського вагонної дільниці (ВЧ-4), дистанція колії (ПЧ-12). У 2007 році створена Кременчуцька дистанція електропостачання (ЕЧ-8). Таким чином, Кременчук є одним з найважливіших залізничних вузлів не лише Полтавської дирекції та Південної залізниці, але і всієї мережі залізниць України.

У 2005 році Південна залізниця Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» провела реконструкцію будівлі вокзалу[1]. Реконструкція проводилася з квітня по вересень, до Дня міста 28 вересня було закінчена. Було відремонтовано не лише приміщення вокзалу, а й привокзальна площа з пероном. Будівельники повністю замінили вікна, систему опалення, зробили гранітну підлогу, оновили кімнату матері і дитини та камери схову. Також всередині вокзалу капітально відремонтували квиткові каси і зал чекання, кафе, пункт зв'язку, аптеку, кімнату міліції і зробили туалети. Місткість вокзалу після реконструкції склала близько 1000 осіб[2]. У серпні 2005 року вокзал було відкрито після реконструкції[1].

19 січня 2006 року був урочисто запущений швидкісний поїзд № 173/174 «Кремінь» сполученням Кременчук — Київ, а пізніше — і № 177/178 «Дніпровські зорі» сполученням Харків — Кременчук.

З 12 січня 2009 року на ділянці Кременчук — Знам'янка відкрито пасажирський рух на електротязі. Лінія була електрифікована змінним струмом (~25 кВ).

Впродовж 20102011 років електрифікована лінія Кременчук — Полтава. У зв'язку з цим у 2007 році в Кременчуці створена нова дистанція електропостачання (ЕЧ-8), яку очолив В. Г. Гордієвський[1].

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Пасажирські поїзди[ред. | ред. код]

Згідно з розкладом руху на 2021/2022 роки вокзал відправляє та приймає такі поїзди:[3]

Рух пасажирських поїздів далекого сполучення по станції Кременчук
Маршрут сполучення Періодичність курсування
7/8 «Пальміра» Харків — Одеса Щоденно
59/60 «Чайка» Харків — Одеса Через день, влітку — щоденно
127 Харків — Ковель Скасований, курсував через день
129/130 Кременчук — Івано-Франківськ / Ворохта Через день
149/150 Кременчук — Івано-Франківськ Через день
269/270* Харків — Одеса Сезонного призначення
271/272* Харків — Одеса Сезонного призначення
273/274* Харків — Одеса Сезонного призначення
375/376 Харків — Херсон Скасований, курсував щоденно
471/472* Харків — Одеса Сезонного призначення
669/670 Бахмач / Гадяч — Кременчук Щоденно
791/792 Київ — Кременчук Щоденно

Курсування поїзда № 773/774, який сполучав Київ з Кременчуком, було припинено 4 листопада 2016 року, у зв'язку з відсутністю технічних можливостей для продовження його курсування. Після скасування цього поїзда призначався поїзд № 759/760 сполученням Кременчук — Бахмач.

З 11 грудня 2016 року призначено курсування нового поїзда категорії «регіональний експрес» сполученням Київ — Кременчук, час в дорозі якого складає близько 5 годин[4].

З 12 грудня 2016 року курсували через день вагони безпересадкового сполучення Луцьк — Харків (через Рівне, Козятин I, Знам'янку, Павлиш, Кременчук, Кобеляки, Полтаву), з 10 грудня 2017 року, замість групи вагонів безпересадкового сполучення, був призначений нічний швидкий поїзд Харків — Ковель, що курсував до березня 2020 року через день.

Приміські поїзди[ред. | ред. код]

Зі станції курсують приміські електро- та дизель-поїзди, рейкові автобуси у наступних напрямках:

Рух поїздів приміського сполучення по станції Кременчук
Тип поїзда Маршрут сполучення
Дизель-поїзд Ромодан — Крюків-на-Дніпрі
Дизель-поїзд Полтава-Південна — Кременчук
Дизель-поїзд Кременчук — Ромодан
Дизель-поїзд Крюків-на-Дніпрі — Полтава-Південна
Рейковий автобус Кременчук — Веселий Поділ
Приміський Кременчук — Кобеляки
Електропоїзд Полтава-Південна — Кременчук
Рейковий автобус Веселий Поділ — Кременчук
Електропоїзд Кременчук — Полтава-Південна
Приміський Знам'янка-Пасажирська — Кременчук
Приміський Кобеляки — Кременчук
Приміський Кременчук — Кобеляки
Приміський Кременчук — Хорол
Дизель-поїзд Полтава-Південна — Кременчук
Дизель-поїзд Ромодан — Кременчук
Дизель-поїзд Кременчук — Ромодан
Дизель-поїзд Кременчук — Полтава-Південна
Приміський Кобеляки — Кременчук
Приміський Хорол — Кременчук

Послуги[ред. | ред. код]

Кременчуцький вокзал надає наступні послуги[5]:

  • попередження про посадку по лінії;
  • збереження одного місця багажу та вантажобагажу;
  • збереження ручної поклажі в автоматичних камерах схову вокзалів;
  • примусове відкриття комірки автоматичної камери схову;
  • збереження ручної поклажі в автоматичній камері схову більш установленого терміну;
  • збереження ручної поклажі в стаціонарній камері схову;
  • проживання в кімнаті матері та дитини;
  • проживання в кімнаті відпочинку
  • надання письмової довідки пасажирам про вартість проїзду в поїздах;
  • надання письмової довідки пасажирам про вартість проїзду в межах України;
  • Надання письмової довідки; пасажирам про вартість проїзду за межі України;
  • маркування багажу;
  • повідомлення по телефону про прибуття вантажу і багажу;
  • попередній прийом і збереження багажу на вокзалах;
  • письмове повідомлення про прибуття вантажу і багажу;
  • надання бирки на багаж;
  • оформлення групової заявки;
  • оголошення по вокзальному радіо;
  • користування праскою;
  • обслуговування в сервіс-касі;
  • виклик таксі;
  • використання багажного візка.

Факти[ред. | ред. код]

  • Взимку біля вокзалу працює пункт обігріву, де є обігрівачі, можна випити гарячого чаю та поїсти. Призначений більшою мірою для соціально незахищених людей[6].
  • Вокзал охороняється поліцією, наявне відеоспостереження[7].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Кременчук (рос.)
  2. а б в г д е Історія Кременчуцького залізничного вокзалу [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Розклад руху пасажирських поїздів по станції Кременчук-Пасажирський. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 1 лютого 2016. 
  4. АТ «Укрзалізниця» призначає курсування нового поїзда між Кременчуком та Києвом [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Укрзалізниця, 2016-11-29
  5. Вокзал станції Кременчук. Архів оригіналу за 27 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2012. 
  6. У Кременчуці біля залізничного вокзалу створили пункт обігріву [Архівовано 26 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Залізничний вокзал Кременчука міліція візьме під відеоспостереження [Архівовано 27 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]