Криворучко Юрій Зеновійович — Вікіпедія

Юрій Зеновійович Криворучко
Народився	14 липня 1966(1966-07-14) (57 років) Львів, Українська РСР, СРСР[1]
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	політик, психіатр, правник, активіст, громадський діяч
Alma mater	Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького і юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий ступінь	кандидат філософських наук (2005)
Знання мов	українська, польська, німецька і російська
Членство	Спілка офіцерів України і Українська всесвітня координаційна рада
Посада	народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Військове звання	лейтенант-полковник
Партія	СНПУ, НРУ
Батько	Криворучко Зеновій Олексійовичd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
3-го скликання
НРУ	12 травня 1998	—	14 травня 2002
4-го скликання
«Наша Україна», НРУ	16 березня 2005	—	25 травня 2006

Юрій Зеновійович Криворучко (нар. 14 липня 1966, Львів) — український політичний та громадський діяч, лікар-психіатр, правник, активіст, Народний депутат України III та IV скликаннь від Народного руху України та Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» відповідно, керівник Фонду «Молода Україна». Кандидат філософських наук (2005).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]

Народився 14 липня 1966 у Львові у сім'ї лікаря та вчительки^[⇨].

У 1989 році закінчив Львівський медичний інститут за спеціальністю «лікар-психіатр»^[4]. Працював дільничним психіатром Львівського психоневрологічного диспансеру.

З 1992 по 1998 рік навчався на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка^[4].

У 2005 році захистив дисертацію зі спеціальності «соціальна філософія та філософія історії» та здобув науковий ступінь кандидата філософських наук^[5].

Активізм у роки здобуття незалежності[ред. | ред. код]

У 1988 році розпочав громадську діяльність, спрямовану на відновлення української державності, був засновником та активістом низки громадських та політичних організацій.

Ще навчаючись в інституті, у 1988 році, був обраний головою факультетського осередку Товариства української мови, яке займалось боротьбою за викладання дисциплін українською мовою, співорганізатор Студентського братства^[6].

У 1989 році — делегат Установчого з'їзду Народного Руху України. Також був головою ініціативного комітету за створення осередку Руху в медичному інституті^[4].

Учасник студентської Революції на граніті в 1990 році. У тому ж році став членом Львівського обласного громадського Комітету за відродження Української Національної Армії^[7], а згодом — Спілки офіцерів України^[8].

З 1990 по 1992 рік очолював парамілітарну організацію «Варта РУХу»^[9], яка займалась забезпеченням громадського порядку на демонстраціях та, у разі загострення ситуації, мала стати осередком силового спротиву радянській владі. У червні 1990 року, задля налагодження міжнародної співпраці, відвідав Балтійські країни^[9].

У 1991 році брав участь у січневих подіях у Вільнюсі як боєць-доброволець і організатор гуманітарної допомоги^[10].

З 1992 року — голова правління Фонду «Молода Україна»^[4].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

У 1991 році разом із Ярославом Андрушківим, Андрієм Парубієм та Олегом Тягнибоком заснував Соціал-національну партію України (СНПУ)^[11]. Юрій Криворучко був публічним лідером та відповідав за ідеологічну роботу^[12].

У 1992 році служив старшим офіцером відділу психології соціально-психологічного управління Міністерства оборони України^[4], займався забезпеченням повернення в Україну військовослужбовців — громадян України з території Молдови.

З 1994 по 1997 рік був депутатом Львівської обласної ради народних депутатів II демократичного скликання^[13].

У 1997 році без конфліктів вийшов з СНПУ через різне бачення її розвитку з керівництвом та приєднався до Народного руху України, а у березні 1999 року був включений у Центральний провід партії^[12].

На парламентських виборах 1998 року був обраний Народним депутатом України III скликання від НРУ. На час виборів обіймав посаду голови Львівського обкому молодіжних організацій^[14]. Був членом фракції НРУ та ПРП «Реформи-центр». Секретар Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту (з липня 1998). Брав участь у розробці Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»^[15].

У цей час почав займатись молодіжною політикою. З 1997 року був головою Львівського регіонального відділення, а з 1998 — заступником голови Українського національного комітету молодіжних організацій. Також був засновником та головою молодіжної організації «Молодий народний рух» (1999—2007) та Західноукраїнського молодіжного конгресу^[4].

З 1995 по 2009 рік був членом Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України^[16][17]. Член Світового конгресу українських молодіжних організацій^[18].

У 2001 році — член Організаційного комітету з підготовки та проведення ІІІ Всесвітнього форуму українців^[19][20].

З 2003 року обіймав посаду заступника голови Національної Ради Молодіжних Організацій України, а з 2004 року — заступника голови Українського Національного Комітету Молодіжних Організацій^[15].

Брав участь у Помаранчевій революції 2004 року^[21].

У 2006 році став головою Українського молодіжного форуму, який об'єднав майже всі спілки молодіжних та дитячих організацій України^[22].

На парламентських виборах 2002 року не був обраний народним депутатом за списком від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», однак у 2005 році, коли новопризначені міністри та губернатори склали з себе депутатські повноваження^[23], відповідно до закону, Юрій Криворучко набув депутатських повноважень^[24][25]. Був членом фракції «Наша Україна» та НРУ. Секретар Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку (з квітня 2005).

Балотувався до Верховної Ради на парламентських виборах 2006 року, однак обраний не був^[26].

У 2006 році був включений до складу Громадської ради при Міністерстві України у справах сім'ї, молоді та спорту^[27], а у 2007 році став членом колегії Міністерства^[28].

Нагороди[ред. | ред. код]

• Орден «За заслуги» III ступеня (26 червня 1999) — за вагомі досягнення в праці, високий професіоналізм, особистий внесок у реалізацію державної молодіжної політики^[29];
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня (2001).
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (23 червня 2003) — за вагомий особистий внесок у реалізацію державної молодіжної політики, підтримку соціального становлення і розвитку молоді та з нагоди Дня молоді^[30].
• Орден «За заслуги» II ступеня (18 червня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток молодіжного руху в Україні, впровадження сучасних методів навчання і виховання молоді, досягнення значних результатів у професійній діяльності, активну громадську діяльність^[31].
• Медаль Пам'яті 13 січня (1 січня 2020, Литва) — за активну участь у захисті свободи та незалежності Литви, забезпечення безпеки та людського життя під час подій протягом січня-вересня 1991 року^[32][33].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Батько — Зеновій Олексійович Криворучко (1937) — лікар, начальник управління охорони здоров'я Львівської обласної ради^[34] та депутат Львівської міської ради III та IV скликань (1998—2006)^[35].

Мати — Тамара Никифорівна (1941—1972) — учителька математики.

Має дочку Ганну від першого шлюбу. Одружений вдруге, виховують з дружиною 2 дітей: сина Юрія та дочку Софію^[4].

Володіє польською німецькою та російською мовами.

Посилання[ред. | ред. код]

• Сторінка на сайти Верховної Ради України

Примітки[ред. | ред. код]

Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/122tvfvy