Крицький Павло Митрофанович — Вікіпедія

Павло Крицький
Підполковник (1.10.1909)  Полковник
Інспектор повітроплавання Армії УНР — підполковник Павло Крицький. Броди, березень 1919 року.
Загальна інформація
Народження	3 листопада 1868(1868-11-03) Мала Дівиця, Прилуцький район, Україна
Смерть	17 грудня 1945(1945-12-17)[1] (77 років) Прага, Чехословаччина
Поховання	Ольшанський цвинтар
Громадянство	Російська імперія,  УНР
Alma Mater	Officer Aeronautical Schoold
Військова служба
Приналежність	Російська імперія,  УНР
Рід військ	Повітряний флот УНР
Війни / битви	Боксерське повстання, Російсько-японська війна, Перша світова війна і Радянсько-українська війна (1917—1921)
Командування
інспектор повітроплавства УНР
Нагороди та відзнаки

Крицький Павло Митрофанович (рос. Павел Митрофанович Крицкий; 3 листопада 1868, с. Мала Дівиця — 17 грудня 1945, Прага^[2]) — полковник Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у дворянській родині^[3] у с. Мала Дівиця Прилуцького повіту Полтавської губернії.

Закінчив Прилуцьку гімназію (1888 рік), Московські військово-училищні курси (1893 рік), офіцерську військово-електротехнічну школу (1896 рік), Офіцерську повітроплавну школу (1901 рік).

У складі 7-го саперного батальйону брав участь у Китайському поході 1900—1901 рр. У складі 1-го Східно-Сибірського саперного батальйону брав участь у Російсько-Японській війні 1904—1905 рр. З 1 жовтня 1909 року — підполковник.

З 20 квітня 1914 року — командир 4-ї авіаційної роти. З 20 березня 1915 року — командир фортечної Новогеоргіївської повітроплавної роти. 7 серпня 1915 року у складі залоги Новогеоргіївської фортеці потрапив у німецький полон. Повернувся з полону 12 жовтня 1918 року.

З 20 жовтня 1918 року — помічник командира Херсонсько-миколаївського науково-повітроплавного загону Армії Української Держави. З 12 листопада 1918 року — начальник відділу повітроплавного управління Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави.

З 15 грудня 1918 року — тимчасово в.о. інспектора повітроплавства УНР. З 15 січня 1919 року — інспектор повітроплавства УНР. 16 листопада 1919 року, після розформування інспекції, був приділений до закордонного відділу Генерального штабу Дієвої армії УНР.

Був інтернований польською владою. З 10 січня 1920 року — булавний старшина для доручень при командирі 4-ї стрілецької бригади Армії УНР.

З 24 квітня 1920 року у резерві старшин 2-ї запасної бригади, співробітник Військово-технічної управи Військового міністерства УНР.

З 9 листопада 1920 року — начальник штабу Технічних військ Армії УНР.

Навесні 1924 року переїхав до Львова, де працював інженером за фахом^[4].

1925 року переїжджає до Праги. З 1 листопада 1925 року влаштовується у Празі штатним асистентом-лаборантом при катедрі фізики Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова.

Помер у Празі. Похований на Ольшанському цвинтарі у могилі родини Сірополків (православний відділ ІІ-18/429).

Родина[ред. | ред. код]

Сестра Ольга Митрофанівна Крицька була дружиною відомого українського математика Георгія Вороного.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
• Тинченко Я. Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917—1920 [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]

Нормативний контроль GKG: /g/122lklhz

п о р Лицарі Хреста Симона Петлюри А  Б  В  Г  Ґ  Д    Є  Ж  З  І    Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х    Ч  Ш  Щ  Ю  Я