Кровохаркання — Вікіпедія

Кровохаркання
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 R04.2
DiseasesDB 5578
MedlinePlus 003073
MeSH C08.381.348

Кровоха́ркання (лат. haemoptoѐ[1], англ. Hemoptysis) — кашель з виділенням мокротиння, який містить у собі згустки крові, або відхаркування крові.

Кровохаркання є одним із найтиповіших симптомів легеневої кровотечі, у клінічній медицині ці два терміни є синонімами.[2]

Причиною кровохаркання частіше бувають зміни в легенях туберкульозного характеру, а з нетуберкульозних уражень — пневмонії (крупозна, вірусно-геморагічна), бронхоектази, пухлини легенів (первинні або метастатичні), застій в легенях (недостатність серця — вади серця), судинні ураження бронхів і легенів — емболії гілочок легеневої артерії, тромбози, васкуліти (останні нерідко ревматичної природи), хвороби крові. Кровохаркання може бути вираженням геморагічного синдрому (геморагічний діатез, синдром Рандю-Ослера, вузликовий періартеріїт). Кровохаркання може бути ознакою паразитарних захворювань легенів (ехінокок легенів, аскаридоз, парагонімоз,стронгілоїдоз). Професійні захворювання (силікоз, силікатоз).

Псевдокровохаркання — це кровохаркання, але джерелом кровотечі можуть бути судини порожнини носа, носоглотки, ротової порожнини. Кров темна, не пов'язана з кашлем і не змішана з мокротинням.

Причини[ред. | ред. код]

Кровохаркання виникає внаслідок:

Захворювання, які можуть супроводжуватись легеневою кровотечею з кровохарканням:

  • Часті:
    • бронхоектатична хвороба (включаючи муковісцидоз);
    • туберкульоз, нетуберкульозні мікобактеріози;
    • абсцес легень;
    • забій або травма легень.
  • Менш поширені:
    • інвазивний аспергільоз або мукоромікоз (аспергільома або грибкова куля);
    • легенева артеріовенозна мальформація;
    • бронховаскулярна нориця (наприклад, трахеобрахіоцефалічна артеріальна нориця в пацієнтів з хроніч­ною трахеостомою);
    • патологія зсідання крові, стороннє тіло, ідіопатичний легеневий гемосидероз;
    • некротизуюча бактеріальна пневмонія, бронхіальна аденома;
    • емболія легеневої артерії з інфарктом легені;
    • септична емболія при ендокардиті тристулкового клапана;
    • легенево-ниркові синдроми (синдром Гудпасчера, СЧВ, гранульоматоз Вегенера);
    • розрив легеневої артерії внаслідок її катетеризації (балонним катетером Сван-Ганца).[3]

Невідкладна допомога[ред. | ред. код]

При хронічному незначному кровохарканні як правило невідкладна допомога не потрібна. При легеневій кровотечі й значному кровохарканні слід розвантажити малий круг кровообігу: надати хворому положення напівсидячи з опущеними ногами, накласти джгути на нижні кінцівки, тепло — на низ живота і ноги. Заспокоїти хворого. Заспокійливі кашльові засоби. Холод на груди (з обережністю). Викликати швидку допомогу. При можливості — ін'єкційно ввести розчин транексамової кислоти[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «ЛАТИНСЬКА МОВА», МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.-2015.- C.13 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 лютого 2018. Процитовано 12 лютого 2018.
  2. Л. В. Лузан. ЛЕГЕНЕВА КРОВОТЕЧА / Український пульмонологічний журнал. 2009, № 4. Ел.джерело [Архівовано 22 липня 2020 у Wayback Machine.] С.28-31
  3. Легенева кровотеча. Діагностика. Тактика лікаря. Невідкладна допомога. Гостра дихальна недостатність.Спонтанний пневмоторакс. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 13 березня 2022.
  4. Kinoshita T, Ohbe H, Matsui H, Fushimi K, Ogura H, Yasunaga H. Effect of tranexamic acid on mortality in patients with haemoptysis: a nationwide study. Crit Care. 2019;23(1):347. Published 2019 Nov 6. doi:10.1186/s13054-019-2620-5

Джерела[ред. | ред. код]

  • Braunwald's Heart Disease: A Textbook of Cardiovascular Medicine, 7th ed., (October 20, 2004) Saunders ISBN 072160479X (P.?)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]