Культурна революція в СРСР — Вікіпедія

«Культу́рна револю́ція» — у радянській історіографії докорінний переворот у духовному розвитку країни, складова соціалістичних перетворень; охоплює створення соціалістичної системи народної освіти і просвіти; перевиховання буржуазної і формування нової, соціалістичної інтелігенції; подолання впливу старої і утвердження марксистсько-ленінської ідеології; створення соціалістичної культури; перебудову побуту.[1] Культурна революція як частина ленінського плану будівництва соціалізму насправді мала змінити освіту, науку, літературу, мистецтво відповідно до певних ідейно-політичних настанов[2]. Таким чином, створювалася політизована культура[3].

Головною метою культурної революції, яка, на відміну від індустріалізації й колективізації, не повинна була закінчуватися ніколи, проголошувалося створення нової людини[4]. І нова культура, і маси «нових людей» були необхідні для зміцнення комуністичної влади. З падінням її на початку 90х рр. XX ст. дискусійним залишається питання: чи вдалося створити «людину радянську»[5]. Деякі дослідники це заперечують, інші підтверджують, наводячи міркування стосовно різних її типів і їх впливу на сучасні процеси на теренах колишнього СРСР.

Епіґони[ред. | ред. код]

У світовій історіографії під назвою «культурна революція» розуміють період в історії Китайської Народної Республіки, який розпочався з листа Мао Цзедуна до Центрального Комітету Комуністичної партії Китаю від 15.05.1966 р. Ця грандіозна кампанія виникла з внутрішньопартійної дискусії щодо перспектив китайського соціалізму. Відповідно до маоїстського погляду слід було реалізовувати ідеї «казарменого комунізму», які проголошували бідний і зрівняльний соціалізм, звеличували жертовність, класову боротьбу і культ руйнування. Своїх опонентів, які помірковано і реалістично ставилися до цього питання, Мао називав «ревізіоністами» й «ворогами». Загони «червоних вартових» (хунвейбінів), що об'єднували переважно учнів старших класів і студентів молодших курсів, мали знищувати всіх незгодних з курсом «великого керманича». Поступово терор зачепив не лише окремих керівників партійних організацій, а й усі верстви населення, крім армії. Як і в Радянському Союзі часів Й. Сталіна, було створено грандіозний культ особи Мао Цзедуна. Як і в Радянському Союзі, було поставлено за мету створення нової людини. Заради цього, за офіційною китайською статистикою, було знищено 100 млн громадян. Найжорстокіший період «великої пролетарської культурної революції» тривав до IX з'їзду К П К у 1969 р., а «рішучі дії» аж до смерті Мао 9.09.1976 р. В обох культурних революціях простежується багато спільних рис. Найголовніша — антиінтелектуалізм і нетерпимість до тих, хто думає інакше.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Культурна революція — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 24 лютого 2023. 
  2. КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ. leksika.com.ua. Процитовано 24 лютого 2023. 
  3. Чабанна (2008). ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТОТАЛІТАРНОГО СУСПІЛЬСТВА. с. 34–39. 
  4. Антонюк, Євгеній (14 березня 2019). СРСР в 1928 -1930рр. Процитовано 24 лютого 2023. 
  5. «В СРСР російську церкву використовували для знищення української», — історикиня Наталя Шліхта. hromadske.ua (укр.). 8 листопада 2019. Процитовано 24 лютого 2023.