Культ предків — Вікіпедія

Частина серії статей на тему:
Традиційна релігія
Квіти, залишені на могилах померлих родичів, католицький цвинтар
Ключові поняття Божества Герой Монстр Дух Душа Космос Хаос Потойбічний світ Створення Вічне повернення Золота доба Доля Сакральне Жертвопринесення Ініціація Міф Монотеїзм Антропоморфізм Зооморфізм Світове дерево Синкретизм Таємні товариства
Найдавніші форми Анімізм Зоолатрія Культ предків Магія Полідоксія Тотемізм Фетишизм Шаманізм
Історичні ареали Азія: Айии Бон Буддизм Бурханізм Ведизм Гіндукушська релігія Даосизм Джайнізм Індуїзм Мусок Синто Тенгріанство Шаманізм Америка: Індіанські вірування Африка: Стародавній Єгипет Африка південніше Сахари Близький Схід і Середземномор'я: Зороастризм Іслам Християнство Юдаїзм Язичництво Європа: Адиге хабзе Ваттісен яли Вацдін Стародавня Вірменія Германці Стародавня Греція Інешкіпазія Кельти Мокшень кой Слов'яни Удмурт вос Чимарій юла
Служителі культу Жрець Шаман Оракул Брахман Волхв Друїд Маг
Надприродні сутності Божество Демон Чорт Дух-посланець Янгол Привид Психопомп Вахана
Персонажі-люди Напівбог Герой Чаклун Відьма
Категорія • Портал
п о р

Культ предків — одна з ранніх форм релігії, що полягає у поклонінні душам померлих пращурів, яким приписується здатність впливати на життя нащадків.

Поняття культу предків[ред. | ред. код]

Під культом предків розуміють не лише віру або окремі вірування у божественність пращурів, а й обряди (іноді цілі комплекси) з їх вшанування та звернення як до них, так і до їхньої сили та могутності (складання пожертв предкам, їх «годування», спілкування з ними тощо).

Зазвичай до культу предків відносять і пов'язану з ним атрибутику, а також систему поведінки та народної етики. Часто також у науковій літературі культ предків тлумачиться ще ширше — як назагал турбота про померлих, віра в тотемічних пращурів, сімейно-родових покровителів (не обов'язково предків) тощо.

У широкому тлумаченні культу предків він присутній у морально-поведінкових настановах сучасної людини — у вшануванні померлих, відвіданні їх могил. У багатьох культурах світу таке вшанування предків замикається на рівні родини, тобто пам'яті про найближчих померлих родичів.

Культ предків (історичний розвиток у народів світу)[ред. | ред. код]

Культ предків виникає у первісному суспільстві. Він відомий як у материнсько-родових громадах (відголоски зберігаються у Меланезії та Мікронезії), так і пізніших патріархальних суспільствах, де отримав найбільший розвиток, коли зажиттєве підпорядкування главам родин (роду) привело до їх посмертного обожнення.

З розвитком людства — утворенням раньокласових суспільтв — культ предків продовжує відігравати значну роль. Так він був невід'ємною складовою политеїстичних релігій давніх греків, римлян, праслов'ян тощо.

У деяких ранньокласових суспільствах (Полінезія, народи Південної Азії, Західної Африки тощо) культ предків еволюціонував у загальноплемінний культ вождів, пов'язаний з організацією влади і суспільства в цілому — вождівством.

У переважної більшості індоєвропейських, частково народів афразійської, алтайської та деяких інших мовних сімей у зв'язку з прийняттям ними монотеїстичних «світових релігій» (християнство, юдаїзм, іслам, буддизм) на рубежі нової ери і пізніше, культ предків зберігся лише у формі окремих синкретичних вірувань, прив'язаних до нових релігій. Так, у народів Євразії, які сприйняли або були навернуті у світові релігії пізніше (протягом 2-го тисячоліття н. е.), такий синкретизм у вірі особливо відчутний, зокрема у більшості уральських народів, наприклад в удмуртів (див. воршуд).

У католицький традиції «День усіх святих» — відгомін культу предків.

Нарешті, у низки інших народів світу культ предків ліг у основу національних релігійних систем — індуїзм в Індії, конфуціанство у Китаї, сінтоїзм у Японії тощо.

Культ предків у східних слов'ян[ред. | ред. код]

Радянський етнограф Дмитро Зеленін (1878—1954) чітко зазначає у своїй «Східнослов'янській етнографії»^[1]: «Магічні обряди і культ мертвих взагалі витіснили у східних слов'ян давній культ сил природи». Таким чином, у східних слов'ян були дуже поширені вірування на вшанування померлих пращурів.

З християнізацією українців і білорусів у традиційних тепер уже православних святах і ритуалах збереглося багато поганських рис, пов'язаних з давнім культом предків у слов'ян. Особливо відчутні вони у різдвяних повір'ях^[2], зокрема вшануванні діда, дідуха (біл. дзяды́ у білорусів) — родоначальників сім'ї, а також у обов'язкових поминальних днях по Великодню — гробки́ (народна назва), також Радуниця, діди́ у північних українців (біл. Радаўніца).

Вірування, пов'язані з культом предків, не раз ставали темою творчості українських письменників, кінематограстів тощо. Класичний взірець — оповідання М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» та його втілення на кіноекрані Сергієм Параджановим.

Див. також[ред. | ред. код]

• Кутя
• Проводи
• Дідух
• Язичництво
• Тотемізм

Виноски[ред. | ред. код]

Джерела і література[ред. | ред. код]

• Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.:"Советская Энциклопедия", стор. 586 (рос.)
• Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография, М.:"Наука", 1991 (рос.)
• Культура і побут населення України, К.:"Либідь", 1991 (укр.)
• Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) Дохристиянські вірування українського народу, К.:"Обереги", 1992 (укр.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Некролатрія [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.]; Предків культ [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія