Курортологія — Вікіпедія

Терми в Зетакірі, Бояка, Колумбія

Курортологія (нім. Kurort + грец. λόγος — вчення) — розділ медицини, що вивчає лікувальні властивості природних факторів, механізми і шляхи їх впливу на організм людини, з метою відновлення (медичної реабілітації) здоров'я людини.

Курортологія включає в себе бальнеологію, бальнеотерапію і бальнеотехніку, вчення про лікувальні грязі (грязетерапія); курортну кліматологію, медичну кліматологію (біокліматологія людини) і кліматотерапію (аеро-геліо-таласотерапію); питання організації, планування і будівництва курортів[1].

Протягом століть люди використовували природні ресурси в лікувальних цілях. Санітарно-курортне лікування базується на використанні натуральних лікувальних факторів, таких як клімат, мінеральні води, лікувальні грязі, морські купання тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Велика радянська енциклопедія. 

Література[ред. | ред. код]

  • Основи курортології: для вищ. мед. навч. закл. III—IV рівнів акредитації / М. В. Лобода [та ін.] ; ред. М. В. Лобода, Е. О. Колесник. — К. : Видавець Купріянова О. О., 2003. — 511 с. — Бібліогр.: с. 505—508. — ISBN 966-96252-1-1