Куфа (міра рідини) — Вікіпедія

Куфа (від давн.в-нім. kuofa[1]) — українська міра рідини у XVII—XVIII століттях (наприклад, для горілки)[2]. Слово куфа, кухва буквально означає «бочка»[3].

Одна куфа на Лівобережній Україні дорівнювала 40 відрам горілки або води (XVII—XVIII ст.). Відро київське містило 8,5 л, московське — 12,5 л рідини.[2]

Словник Даля визначає куфу як міру у 30 кварт[4].

Приклад з літератури[ред. | ред. код]

…Незалежно від цього, з огляду на майбутній похід, послані були до самої Січі від гетьмана подарунки — кулька штук сукна, полутузинків, 10 куф горілки на кожний курінь і 500 золотих на сторожку крім того, особливо на церкву січову 300 золотих. Посилаючи такі подарунки в Кіш, Мазепа наказував запорожцям натомість того негайно розірвати з бусурманами перемир'я і готуватися до походу в Крим.
Оригінальний текст (рос.)
...Независимо от этого, ввиду предстоящего похода, посланы были в самую Сичь от гетмана подарки — несколько штук сукна, полутузинков, 10 куф горилки на каждый курень и 500 золотых на сторожку кроме того, особо на церковь сичевую 300 золотых. Посылая такие подарки в Кош, Мазепа приказывал запорожцам взамен того немедленно разорвать с бусурманами перемирие и готовиться к походу в Крым.[5]

Куфа використовувалася у середньовіччі на солеварнях і описана у «De Re Metallica» Георга Агріколи (1556 р.):

Зачерпана з колодязя солона вода розливається в цебра, доставляється в солеварню носіями і виливається в куфу.
[6]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. а б Д. І. Яворницкий «История запорожских казаков», том 3, Коментарі Г. Я. Сергієнка на стор. 496.
  3. Куфа // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 333.
  4. Куфа // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  5. Д. И. Яворницкий «История запорожских казаков», том 3, стр. 166.
  6. Georgii Agricolae. De Re Metallica libri XII. — Basileae: Froben. — 1556. — 590 s.

Джерела та література[ред. | ред. код]