Кіборги (захисники Донецького аеропорту) — Вікіпедія

Було запропоновано цю статтю розділити на декілька.
Ця стаття може бути надто велика або логічно незв'язна, але, можливо, це варто додатково обговорити.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кіборг (значення).

«Кі́боргами» називають українських військових — учасників оборони Донецького аеропорту імені Сергія Прокоф'єва під час війни на сході України (26 травня 2014 — 22 січня 2015), в тому числі боїв навколо ДАПу[K 1] та учасників проривів для надання допомоги захисникам. Усі вони були добровольцями[1].

Руїни аеропорту, 24 грудня 2014

Походження наймення «Кіборги»[ред. | ред. код]

Поняття з наукової фантастики (скорочення від кібернетичний організм), означає біологічний організм, що містить механічні або електронні компоненти, котрі замінюють його органи, або доповнюють їх. У численних прикладах з масової культури та нон-фікшн кіборги описуються як люди зі штучно збільшеними фізичними чи розумовими здібностями: вони мають, як правило, надвелику силу, посилене чуття, комп'ютерний мозок або вбудовану зброю[2][3][4].

Слово кіборги у значенні «захисники Донецького аеропорту» вперше вжив у вересні 2014 року невідомий проросійський бойовик. Тоді він намагався пояснити, чому передові загони російсько-терористичних військ у всеозброєнні не можуть взяти Донецький аеропорт, який захищає кілька десятків українських військових зі стрілецькою зброєю[K 2][5][4].

Таке значення увійшло до словників[6]. Зокрема, словник сучасної української мови та сленгу «Мислово» визнав «кіборгів» словом 2014 року[5]. Президент України Петро Порошенко того ж року записав із ними новорічне звернення[7]. У ЗМІ виникли й інші неологізми: кіборгпорт[8], кіборгиада[9].

Прикметно, що героїв Крут тепер іноді називають «першими кіборгами»[10]. Ретроспективно це прізвисько перейшло і на захисників Луганського аеропорту (8 квітня — 1 вересня 2014)[11].

Кількість захисників ДАПу[ред. | ред. код]

У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних, 25 окремої повітрянодесантної бригади та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90 окремого аеромобільного та 74 окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та інших формувань[12].

Загальне число військових, що були залучені до операцій в аеропорту, встановити важко, проте точно відома кількість загиблих: 100 воїнів, у тому числі 4 зниклих безвісти (із них один, імовірно, зрадник). Крім загиблих, є дані про 290—305 поранених під час боїв[13][14].

Див. також: Втрати у боях за Донецький аеропорт

Бойовий шлях кіборгів[ред. | ред. код]

2014[ред. | ред. код]

У березні 2014 року, під час трагічних подій на Кримському півострові, до охорони донецького аеропорту було залучено військовослужбовців Збройних Сил України: зі складу 3-го окремого полку спеціального призначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади. Перша спроба захоплення ДАПу прихильниками т. зв. ДНР (невдала) сталась 17 квітня 2014 року.

6 травня усі польоти через донецький аеропорт були припинені.

Друга спроба супротивника взяття під свій контроль ДАП відбулась 26 травня. На територію нового терміналу зайшли підрозділи російських терористів та сепаратистів (український спецназ та десантники знаходились у старому терміналі). Внаслідок добре скоординованих дій Повітряних сил Збройних Сил України та сухопутних частин супротивника було витіснено з нового терміналу.

З того часу у новому терміналі ДАПу, а також старому терміналі, на диспетчерській та метеовежах, у пожежній частині, знаходились підрозділи Збройних Сил України (з вересня 2014-го до них також долучились добровольці з «Правого сектора»).

З кінця травня і до середини серпня 2014 року на території донецького аеропорту крім групи спецназівців знаходилось військовослужбовці 72-ї окремої механізованої бригади (вся військова залога аеропорту нараховувала 138 осіб).

Перші безповоротні втрати у ДАПі з української сторони стались 10 липня 2014 р. Супротивник обстріляв з мінометів позицію зенітників з 72-ї бригади: один із солдатів загинув. Але майже до кінця вересня обстріли та бойові сутички на території ДАПу мали короткочасний та епізодичний характер.

З початку серпня 2014 року контроль над районом, прилеглим до донецького аеропорту, був покладений на 2-у батальйонно-тактичну групу 93-ї окремої механізованої бригади, підрозділи 3-го окремого полку спеціального призначення та 74-го окремого розвідувального батальйону. Штаб батальйонно-тактичної групи знаходився у с. Новокалинове, опорний пункт 4-ї роти — у с. Піски, ще один «опорник» був у с. Тоненьке, а 5-а рота безпосередньо дислокувалась у донецькому аеропорту.

28 вересня сталися два бої, в яких загинуло 9 та було поранено 14 військовослужбовців. Крім того, від вогню супротивника було втрачено 2 БТР-80. Один із загиблих, капітан 93-ї ОМБр Сергій Колодій, був нагороджений званням Героя України (посмертно). Проти української сторони діяло два танки Т-72, один із них був знищений екіпажем капітана Євгена Межевікіна (був удостоєний звання Героя України).

Всього 28 вересня до ДАПу змогли прибути 53 військовослужбовця: 41 десантник 79-ї окремої аеромобільної бригади, 7 бійців 93-ї окремої механізованої бригади та 3 сапери з 91-го окремого інженерного полку. Після цього, згідно з документами, сили захисників донецького аеропорту становили: 85 військовослужбовців (із них 7 офіцерів), 7 одиниць бронетехніки та 2 одиниці автотранспорту (крім того, кілька добровольців із ДУК ПС).

Починаючи з 29 вересня територія, де знаходились захисники аеропорту, по кілька разів обстрілювалась артилерією та мінометами.

3-6 жовтня 2014 року супротивник здійснив кілька спроб штурму. У цих боях з української сторони загинуло 11 бійців, чимало поранених.

3 жовтня відбувся бій за старий термінал. Наступного дня супротивник підбив танк зі складу 1-ї окремої танкової бригади, загинув весь екіпаж. У жовтні — листопаді відбувалися мінометні обстріли, бойові сутички, також було відбито штурм на диспетчерську вежу, працювали снайпери.

29 та 30 листопада відбувся штурм старого терміналу аеропорту. Оборону тримали бійці 93-ї ОМБр та 79-ї ОАМБр. Внаслідок боїв 2 військовослужбовців загинуло, 6 було поранено. Українська сторона залишила приміщення старого терміналу та зосередилась на території нового.

Спалений танк, 24 грудня 2014

У зв'язку з тим, що залога аеропорту постійно складалася з представників різних частин та загонів, було прийнято рішення з часом передати цей об'єкт під контроль одного військового формування. Ним мала стати 81-а окрема аеромобільна бригада, яка почала формуватись у складі Збройних Сил України у серпні 2014 року. Постійним місцем дислокації бригади були визначені населені пункти Костянтинівка та Дружківка Донецької області. Саме військовослужбовці цієї бригади взяли участь у фінальних — найтрагічніших боях за летовище у січні наступного року.

Станом на 26 листопада 81-а ОАМБр була включена до складу бойових сил у зоні Антитерористичної операції. 1 грудня частина 1-ї ротно-тактичної групи 90-го батальйону 81-ї була переведена як залога з с. Піски до аеропорту.

Внаслідок чергових мирних перемовин було досягнуто угоди про повне припинення вогню у зоні проведення АТО починаючи з 10.00 9 грудня 2014 року. Згідно з цими домовленостями, відтепер залога ДАПу мала здійснювати ротацію через «зелений коридор» — блокпост сепаратистів та російських терористів. Українські солдати мали право провозити лише вогнепальну зброю та обмежену кількість набоїв. Сепаратисти та терористи отримали право обшукувати на блокпосту військовослужбовців Збройних Сил України[14].

2015[ред. | ред. код]

«Зелений коридор», який українські солдати називали «коридором ганьби», проіснував трохи більше місяця. У січні 2015 бойові дії поновилися.

Остання «мирна» ротація була у ніч з 12 на 13 січня. Наступна відбулася з боєм — вже без «коридору ганьби», у ніч з 13 на 14 січня 2015 року. Цього дня прибули бійці з 7-ї та 9-ї рот 80-ї окремої аеромобільної бригади. Вони змінили солдатів 93-ї окремої механізованої бригади.

Схема поля бою

13 січня обвалилася диспетчерська вежа.

15 січня противник захопив верхні поверхи нового терміналу. Наступного дня відбувся бій на території терміналу та газова атака. 17 січня — бій за пожежну частину аеропорту. Останні організовані евакуації поранених вдалося провести в ніч з 17 на 18 та з 18 на 19 січня.

19 січня терористи вперше підірвали термінал, скинувши туди мішки з вибухівкою. Вибух був настільки потужним, що стіни склалися, зірвало дах і перекриття. Споруда проглядалася наскрізь.

День 20 січня почався з невдалої спроби прориву до нового терміналу групи командира 90-го батальйону Олега Кузьміних. До місця призначення доїхала лише одна МТ-ЛБ, де більшість її особового складу героїчно загинула.

О 14:56 пролунав другий вибух у новому терміналі. Близько трьох тонн тротилу — три поверхи терміналу перестали існувати. Всередині вижили менше половини захисників з 55, що там залишалися. Останні 16 чоловік 21 січня здалися в полон. Важкопоранених відправили в лікарню, решту катували[14].

22 січня 17-х полонених примусили йти вулицями Донецька у т. зв. «параді». Українська генпрокуратура кваліфікує цей вчинок як порушення Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1949 року[15][16].

Протягом наступних днів декілька десятків бойовиків в околицях летовища були знищені силами української розвідки. 27 січня ЗСУ відвоювали частину аеропорту, щоб забрати тіла сімох загиблих воїнів[17].

Останніх п'ятьох «кіборгів» віддали українській стороні 22 лютого 2015 в рамках обміну 139 на 52[18].

У березні 2015 на території нового терміналу українські полонені під конвоєм озброєних сепаратистів розчищали завали та діставали з-під них тіла загиблих побратимів. Рештки були доставлені до моргу Донецька, а пізніше передані до м. Дніпра[14].

Нагороди[ред. | ред. код]

Президент П. Порошенко вручає ордени «Золота Зірка» Героя України матерям Ігоря Брановицького та Сергія Колодія. 5 вересня 2016

За оборону аеропорту дістали звання Героя України:

27 січня 2015 року Президент Порошенко нагородив танкістів, які 22 січня забезпечували вихід українських підрозділів з оточення в аеропорту. Зокрема, лейтенанта Євгена Гончара нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня, сержанта Костянтина Балтаргу, солдата Володимира Суханіна та навідника солдата Дмитра Триногу орденом «За мужність» III ступеня[19].

19 жовтня 2014 Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов нагородив дев'ятьох українських воїнів, які захищали Донецький аеропорт, іменними пістолетами «Форт»[20].

Недержавна нагорода, нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту», вручається ГО «Побратими України» з 2015 року.

Значення подвигу[ред. | ред. код]

Блок поштових марок

Оборона Донецького аеропорту протривала 242 дні — всього на тиждень менше, ніж героїчна оборона Севастополя (2 листопада 1941 — 3 липня 1942), і набагато більше, ніж оборона Берестя (22 червня — 20 липня 1941) під час Німецько-радянської війни.

Аеропорт мав особливе значення для забезпечення логістики ЗС України. Після того як у травні противник зберіг за собою контроль за приблизно 150 кілометрами держкордону, утримання аеропортів вже не мало стримуючого чинника для російської агресії. Однак, ця територія могла стати плацдармом для наступу українських військ на Донецьк.

За результатами Мінських домовленостей протиборчі сторони повинні були створити розмежувальну 30-кілометрову зону між російськими загонами та українськими військами. Польові командири бойовиків у зв'язку з цим вирішили здобути демонстративну політичну перемогу. Вони кинули свої загони в лобову атаку, щоб до моменту створення 30-кілометрової зони і виведення українських військ заявити, що українці не пішли самі, а аеропорт узятий штурмом.

Незважаючи на відступ останніх захисників безпосередньо з території Донецького аеропорту, позиції українських сил проходять у безпосередній близькості до нього, а тому бойові дії різної інтенсивності тривали там ще довго[21].

За оцінками генерал-майора Олега Мікаца, утримання українськими силами летовища сковувало сили противника. Найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав ДАП, і якби українських військових там не було, ЗСУ могли втратити не лише Дебальцеве[22].

Втрати бойовиків за весь час кампанії склали не менше 800 осіб убитими та 1500—2000 пораненими[23].

Вшанування[ред. | ред. код]

Спочатку пам'ять захисників Донецького аеропорту в Україні вшановувалася 16 січня. Це був напівофіційний день пам'яті, встановлений з ініціативи самих учасників бойових дій у ДАПі. Цього дня відбувалися поминальні та вшанувальні заходи, у тому числі за участі вищих осіб держави[24][25][26]. Однак, доступних пояснень того, чому обрана саме така дата, не було.

Днем пам'яті також називали 20 січня[27][28]. Лише у 2022 році спільним Наказом Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України встановлено в системі Міністерства оборони України День вшанування захисників Донецького аеропорту, який відзначається щороку 20 січня[29].

Укрпошта випустила поштову марку на честь «кіборгів» (22.01.2020, кат. № 1806, номінал V)[30].

Пам'ятна монета «Захисникам Донецького аеропорту»

Пам'ятна монета НБУ номіналом 10 гривень із серії «Збройні Сили України». Монету введено в обіг 30 січня 2018.

На честь Ігоря Брановицького у Києві створили молодіжний простір «Натрій»[31] та назвали вулицю.

В культурі та мистецтві[ред. | ред. код]

  • Повнометражний документальний фільм «Добровольці Божої Чоти» Леоніда Кантера та Івана Яснія (2015)
  • повнометражний художній фільм «Кіборги» Ахтема Сеїтаблаєва (2017)
  • поема «Донецький аеропорт» Володимира Тимчука[32]
  • збірка інтерв'ю та фотоматеріалів «АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви» (укладач Ірина Штогрін)[33]
  • роман «Аеропорт» Сергія Лойка
  • його ж галерея світлин з «кіборгами» прикрасила першу шпальту «Лос-Анджелес Таймс» за 28 жовтня 2014[34]
  • численні фото-, художні та книжкові виставки[35][36][37][38]
  • благодійні календарі з фотографіями військових[39]
  • серія коміксів[40]
  • Микола Воронін видав збірку поезій «Вірші одного кіборга»[41]
  • фотопроєкт «Незламні кіборги» (фотографи Альона Николаєвич та Сергій Талочко)[42]
  • документальний фільм «Трохи нижче неба» (Сергій Коновал, Михайло Ухман) на згадку про загиблих кіборгів з Тернопільщини[43]
  • надбанням масової культури став образ диспетчерської вежі аеропорту, з якої захисники вели спостереження, ущент розтрощеної танковими пострілами, та слоган «Кіборги витримали, не витримав бетон»[44].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кіборги: Як українські військові 242 дні тримали оборону Донецького аеропорту. ЗІК. 20 січня 2020. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  2. ↑ 3D-printed 'electronic glove' could help keep your heart beating for ever. The Independent. 3 березня 2014. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 23 лютого 2020.
  3. ↑ What Will Our Lives Be Like as Cyborgs?. The Atlantic. OCTOBER 27, 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  4. ↑ а б Кирилюк, Ольга. «Вогнехреще» або неологізми як відображення військового протистояння / Ольга Кирилюк. Наук. зап. Сер. Філологічні науки: [зб. наук. пр.] / М-во освіти і науки України, Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. — Кіровоград (2015): 52-57.
  5. ↑ а б Слово «кіборги» словник назвав словом року. Радіо Свобода. 6 січня 2015. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17.02.2020.
  6. ↑ Дем'яненко В. Кіборги / Віра Дем'яненко // Енциклопедичний словник символів культури України / за заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 7-е вид. — Корсунь-Шевченківський: Всесвіт, 2017. — С. 237—241. ISBN 978-966-2652-18-5
  7. ↑ У новорічному зверненні Порошенко привітає українців із "кіборгами". Кореспондент. 27 грудня 2014. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17.02.2020.
  8. ↑ «Кадирівці» закидують «кіборгпорт» димовими гранатами. ВолиньPost. 18.01.2015. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17.02.2020.
  9. ↑ Навальна, М. І. «Нові функціональні вияви жаргонізмів у мові української періодики на початку XXI ст.» Психолінгвістика 18 (1) (2015): 79-88.
  10. ↑ ОЛЕСЯ ІСАЮК. ШІСТЬ ТЕЗ ПРО КРУТИ АБО ЩО НЕ ТАК ІЗ ТРАДИЦІЙНИМ БАЧЕННЯМ ПОДІЙ 29 СІЧНЯ 1918 РОКУ. УІНП. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  11. ↑ На телеекрани вийшов фільм про кіборгів Луганського аеропорту (відео). Вголос. 18.10.2018. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23.02.2020.
  12. ↑ П'ять років тому завершилися бої за Донецький аеропорт, який обороняли 242 дні. Укрінформ. 20.01.2020. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 18.02.2020.
  13. ↑ 5 років від завершення оборони ДАПу: імена й фото всіх загиблих «кіборгів». Новинарня. 20.01.2020. Архів оригіналу за 9 березня 2020. Процитовано 18.02.2020.
  14. ↑ а б в г Оборона Донецького аеропорту, 2014—2015. Хроніка бойових втрат. Мартиролог. — К.: Національний військово-історичний музей України, 2020 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2021. Процитовано 23 лютого 2020.
  15. ↑ Бойовики таки вивели полонених кіборгів на вулиці Донецька (фото, відео). УНІАН. 22 січня 2015. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21.02.2020.
  16. ↑ Генеральний прокурор підписала ще два інформаційних повідомлення до Офісу Прокурора МКС (ФОТО). Офіс Генерального прокурора. 12.10.2021. Архів оригіналу за 12 жовтня 2021. Процитовано 12.10.2021.
  17. ↑ 5 РОКІВ ОБОРОНИ ДОНЕЦЬКОГО ЛЕТОВИЩА. Армія ФМ. 20.01.2020. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21.02.2020.
  18. ↑ Під Луганськом звільнили 139 військових. Повний список. УП. 22 лютого 2015. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 19.02.2020.
  19. ↑ Порошенко нагородив військових, які допомогли «кіборгам» покинути аеропорт. Архів оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 23 лютого 2020.
  20. ↑ Турчинов нагородив «кіборгів» з донецького аеропорту іменною зброєю. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 23 лютого 2020.
  21. ↑ 242 дні самовідданої оборони Донецького аеропорту – символ незламності українського духу, національної гідності та героїзму. Новокодацька районна у місті Дніпрі рада. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  22. ↑ Шрамович, В'ячеслав (20 січня 2020). Як обороняли і як втратили Донецький аеропорт. Спогади командира кіборгів Мікаца. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
  23. ↑ Aleksandr Fedchenko (29 січня 2015). Украинский Сталинград: 242 дня обороны донецкого аэропорта [Ukrainian Stalingrad: 242 days of defending Donetsk airport] (Russian) . kp.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2015. Процитовано 2 лютого 2015.
  24. ↑ 16 січня – День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Житомир.info. 16.01.2020. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  25. ↑ ПОДВИГ ТРИВАЛІСТЮ У 242 ДНІ. В УКРАЇНІ ВІДЗНАЧАЮТЬ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ "КІБОРГІВ". ТСН. 16 січня 2020. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  26. ↑ Президент вшанував пам’ять “кіборгів” (ВІДЕО). uatv. 20.01.2020. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  27. ↑ 20 СІЧНЯ, В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКІВ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ, ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА «АЕРОПОРТ… ПЕКЕЛЬНА СМУГА». УІНП. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  28. ↑ 20 СІЧНЯ – ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЗАХИСНИКІВ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ. ТСН. 20 січня 2020. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  29. ↑ Підписано спільний Наказ про День вшанування захисників Донецького аеропорту. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
  30. ↑ Укрпошта вшановує «кіборгів» Донецького аеропорту: 22 січня з’явиться поштова марка «Вони вистояли! Не витримав бетон!». Укрпошта. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 20.02.2020.
  31. ↑ На честь "кіборга" Ігоря Брановицького у Києві створено молодіжний простір "Натрій". День. 26 жовтня 2019. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20.02.2020.
  32. ↑ Володимир Тимчук. Донецький аеропорт. — Львів: ЗУКЦ, 2014. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 23 лютого 2020.
  33. ↑ АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви. — Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — 352 с. — ISBN 978-617-12-0202-3.
  34. ↑ Сергій Лойко. Українські оборонці розтрощеного аеропорту не здаються! — Los Angeles Times, 28.10.2014. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 23 лютого 2020.
  35. ↑ «Кіборг» Аскольд знімав війну з середини…. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 травня 2015.
  36. ↑ У КИЄВІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА, ПРИСВЯЧЕНА "КІБОРГАМ". ТСН. 21 січня 2016. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21.02.2020.
  37. ↑ У Вінниці відкрили виставку в пам’ять про загиблого кіборга Сергія Зулінського. Фото. Вінниця.info. 5 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21.02.2020.
  38. ↑ Виставку, присвячену “кіборгам”, презентували у Франківську (ФОТО). galka.if.ua. 14 листопада 2017. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21.02.2020.
  39. ↑ "Кіборги. Рік потому": волонтери випустили календар із бійцями. Фото. УП.Життя. 25 грудня 2015. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23.02.2020.
  40. ↑ КОМІКС КІБОРГИ. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  41. ↑ Воронін Микола. Вірші одного кіборга. — К. : Смолоскип, 2017. — 168 с. — ISBN 978-617-7173-74-7.
  42. ↑ У Львівській філармонії презентували фотопроект “Незламні кіборги”. ГалІнфо. 15 березня 2019. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 16.01.2021.
  43. ↑ "Трохи нижче неба": як створювали фільм про кіборгів з Тернопільщини?. ternopil-trend.in.ua (укр.). 25 січня 2021. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  44. ↑ «Кіборги витримали, не витримав бетон», — п’ять років тому впала вежа Донецького аеропорту. Вчасно. 13.01.2020. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 21.02.2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва за аеропорт Донецьк

Публікації[ред. | ред. код]

  • Поліщук, Є. С. «ЛЮДИНА І ВІЙНА В РОМАНІ „АЕРОПОРТ“ С. ЛОЙКА.» Редакційна колегія (2019): 70.
  • Малієнко, О. «Аеропорт і частинка Бога.» Віче 21 (2014): 26-27.
  • Підкуймуха, Людмила. «Мовностилістичні особливості фільму „Кіборги“ А. Сеїтаблаєва.» (2019).
  • Новиков, Анатолій Олександрович. «Російсько-українська війна крізь призму роману Сергія Лойка „Аеропорт“.» Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 7 (2016): 161—171.
  • Марчук, Л. «Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.» Віче 19-20 (2015): 54-55.
  • Віонг Т. Т. Х., Наконечна Я. О. ДОНЕЦЬКИЙ АЕРОПОРТ: ІСТОРІЯ ГЕРОЇВ. Diss. АЕРО-2018. Повітряне і космічне право: [Матеріали Всеукраїнської конференції молодих учених і студентів, м. Київ, Національний авіаційний університет, 22 листопада 2018 р.] Том 1.–Тернопіль: Вектор., 2018.

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ У широкому значенні: операції на території та в районі розташування ДАПу, у тому числі: бойові дії в районі Путилівського мосту (м. Донецьк), місця розташування зенітно-ракетної частини 156 зенітно-ракетного полку («Зеніт», він же — «Катер»), сс. Піски, Водяне, Опитне, м. Авдіївка, шахта «Бутівка» («Путилівська»), монастир неподалік від ДАПу. [1] [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]
  2. ↑ ЗІК приводить таку цитату: «Я, блін, не знаю, хто захищає Донецький аеропорт, але ми їх три місяці вибити не можемо. Намагалися штурмувати — нам таких вломили — ми відійшли. Почали накривати градами — вони пірнають в підземні колектори каналізації… Я, каже, не знаю, хто там сидить, але це не люди — це кіборги», — написав у фейсбуці один з бойовиків. [2] [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кіборги_(захисники_Донецького_аеропорту)&oldid=41960494