Кіпріанов Андрій Іванович — Вікіпедія

Андрій Іванович Кіпріанов
Народився	4 (16) липня 1896 Руські Тишки, Харківський район, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	29 вересня 1972(1972-09-29) (76 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Місце проживання	СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	хімік
Alma mater	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Галузь	органічна хімія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка Інститут органічної хімії НАН України
Вчене звання	академік
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Аспіранти, докторанти	Ягупольський Лев Мусійович Ушенко Іван Калістратович Портнягіна Віра Олександрівна Красовицький Борис Маркович Бабичев Федір Семенович
Членство	НАН України
Нагороди

Андрі́й Іва́нович Кіпріа́нов (нар. 4 (16) липня 1896(18960716), Руські Тишки — 29 вересня 1972, Київ) — український радянський хімік, академік АН УРСР (з 1945 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 (16 липня) 1896 року в селі Руських Тишках на Слобожанщині (тепер Харківського району Харківської області) в сім'ї священика. Закінчив Харківське духовне училище.

У 1919 році закінчив хімічний факультет Харківського університету. У 1934 році йому без захисту присвоєний науковий ступінь кандидата наук. У 1940 році захистив докторську дисертацію на тему «Окраска и строение цианиновых красителей».

З 1942 року — директор об'єднаного інституту хімії АН УРСР у евакуації. З 1944 року очолював кафедру органічної хімії Київського університету. Тривалий час читав курс органічної хімії. 12 лютого 1945 року обраний академіком АН УРСР, став директором інституту органічної хімії АН УРСР. У 1946—1948 роках поєднував роботу на кафедрі з посадою віце-президента АН УРСР.

Помер 29 вересня 1972 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7; надгробок — граніт, лабрадор; скульптор В. Є. Селібер, архітектор В. К. Лапшов; встановлений у 1974 році)^[1].

Праці[ред. | ред. код]

Засновник відомої школи з ціанінових барвників. Автор відомої на терені СРСР монографії «Введение в электронную теорию органических соединений», яка витримала два видання 1965 та 1975 років. Опублікував 234 роботи.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат Сталінської премії (за 1942 рік). «Заслужений діяч науки УРСР» з 1958 року.

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

1977 року у Києві ім'ям академіка Кіпріанова було названо вулицю в Ленінградському районі.

У 1979 році в Києві, на будинку по вулиці Михайла Коцюбинського, 9, де в 1944—1972 роках жив Андрій Кіпранов, йому відкрито бронзову меморіальну дошку (барельєфний портрет на тлі хімічних формул; скульптор В. Є. Селібер, архітектор А. М. Мілецкий).

У 1981 році меморіальну дошку відкрито на будинку Інституту органічної хімії АН УРСР по вулиці Мурманській, 5, де в 1941—1972 роках працював вчений.

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кіпріанов Андрій Іванович

Джерела[ред. | ред. код]

• Кіпріанов Андрій Іванович на сайті НАНУ
• Кіпріанов Андрій Іванович на сайті кафедри [Архівовано 3 квітня 2017 у Wayback Machine.]

Словники та енциклопедії Биография.ру Нормативний контроль GKG: /g/1227vk93