French
DeutschКістень Катерина Володимирівна — Вікіпедія
| Катерина Кістень | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Катерина Кістень (2018) | ||||
| Ім'я при народженні | Катерина Володимирівна Кістень | |||
| Народилася | 29 грудня 1979 (44 роки) Київ | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно i телебаченняiменi I. К. Карпенка-Карого (2003) | |||
| Роки діяльності | 1992 — дотепер | |||
| IMDb | ID 3558580 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
| | ||||
 Катерина Кістень у Вікісховищі | ||||
Катерина Володимирівна Кістень (нар. 29 грудня 1979, Київ) — українська акторка театру і кіно, телеведуча. Заслужена артистка України (2017)[1]. Кавалерка Ордену княгині Ольги ІІІ ступеня (2021)[2]. Дворазова володарка премії «Київська пектораль» (2013 — за роль Княгині у виставі «Святої ночі», 2018 — за роль жінки у виставі «Двоє бідних румунів, що розмовляють польською») та лауреатка «Премії імені Марії Заньковецької» Ніжинського міжнародного театрального фестивалю (2017 — за роль Анни у виставі «Украдене щастя»)[3].
За роль Насті Єрмакової у відомому серіалі «Коли ми вдома» Катерина отримала телевізійну премію «Телезірка» (2015). Також протягом своєї кар'єри акторка була тричі номінована на «Телетріумф» (2011, 2015, 2016).
У 2019 році Катерина дебютувала як ведуча телевізійного проєкту «Мости Мистецтва»[4].
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народилася 29 грудня 1979 року в Києві. З 1983 до 1995 професійно займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок». Гастролі: міста Італії, Краківський фестиваль у Польщі, ювілейний концерт «80 років Артеку».
З п'яти років навчалася в Музичній школі по класу фортепіано. Закінчила 7 класів.
З 1996 по 1999 р. навчалася в Київському обласному училищі культури на факультеті режисури театралізованих заходів та масових видовищ в майстерні Горбова. Отримала червоний диплом. Там же брала уроки естрадного вокалу, брала участь у конкурсі «Червона Рута-1999», концертах та ін.
2003 року закінчила Київський університет театру, кіно і телебачення (курс Рушковського).
Професійно займалася класичної хореографією, естрадним вокалом, аргентинським танго, озвучуванням кіно. З 2003 р. акторка Нового драматичного театру на Печерську.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Одна з перших ролей — заздрісна подруга головної героїні Оля в серіалі «Завтра буде завтра» (2003). У серіалі «Братство» (2005) — Олександра Білозерська — українська письменниця, дружина Пантелеймона Куліша. Першу велику роль — невдаху наречену Настю — зіграла в новорічному мюзиклі «Кольє для снігової баби» (2007).
У комедійному серіалі «Таксі» (2011—2013) Катерина грає головну роль — таксистки Олени. 2011 року за цю роль Катерину було номіновано на премію «Телезірка» («Улюблена актриса»[5]). Того ж року акторка зіграла роль коханки чоловіка головної героїні в телесеріалі «Здрастуйте, мамо!», за яку вона вперше була номінована на головну телевізійну премію «Телетріумф».
У шостому сезоні серіалу «Свати» Катерина Кістень зіграла Світлану Молчанову (Загревську), мати Жеки. У драматичному серіалі «Швидка допомога» персонажем Катерини була сестра Сербіна.
У 2014—2018 роках акторка грала в скетчкомі «Коли ми вдома», який із другого сезону перетворився в повноцінний серіал. За роль сімейного психолога Насті Єрмакової, Катерина 2015 року отримала першу премію «Телезірка», а також другу та третю номінації на телевізійну премію «Телетріумф» (2015, 2016)[6][7][8]. Восени 2017 року вийшов восьмий сезон музичного талант-шоу «X-Фактор», в якому Кістень брала участь.[9]
2019 — стала ведучою телешоу «Мости мистецтва», в якому вона вирушила в подорож Литвою.
Фільмографія[ред. | ред. код]
Телепроєкти[ред. | ред. код]
| Рік | Проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 2017 | «X-Фактор» | Учасниця |
| 2019 | «Мости Мистецтва» | Ведуча |
Фільми[ред. | ред. код]
| Рік | Проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 2004 | Залізна сотня | Ксеня |
| 2012 | Ржевський проти Наполеона | косметолог |
| 2013 | Параджанов | адміністратор |
| 2015 | Хай завжди буде сонце | |
| 2016 | Близькі люди | дружина Андрія |
| 2017 | Сара | пані Стефа, хозяйка Сари |
| 2018 | СОТКА | Галина Петрівна |
| 2019 | Рушковці. Шлях майстра | грає саму себе |
| 2020 | Толока | дружина Івана Ярошенка |
| 2022 | Любов і блогери |
Телесеріали[ред. | ред. код]
| Рік | Проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 1992-1997 | Тарас Шевченко. Заповіт | Аліна Крагельська |
| 2002 | Критичний стан | Варвара |
| 2003 | Завтра буде завтра | Оля |
| 2005 | Братство | Олександра Білозерська |
| 2005 | Повернення Мухтара-2 | Маша (48-ма серія) |
| 2005 | Побічні докази | епізод |
| 2005 | Сумасбродка | епізод |
| 2006 | А життя продовжується | Ліка |
| 2006 | Повернення Мухтара-3 | Віра (43-тя, 74-та серії) |
| 2006 | Дідусь моєї мрії-2 | Людмила |
| 2006 | Божевільний будинок | Марина, продавщиця у магазині |
| 2006 | Танго кохання | дівчина в дамській кімнаті |
| 2006 | Про це краще не знати | приватний детектив |
| 2006-2007 | Янгол-охоронець | коханка Григорія |
| 2007 | Кольє для снігової баби | Настя |
| 2007 | Колишня | Ліза |
| 2007 | Надія як свідоцтво життя | Зінаїда |
| 2007 | Свої діти | лікар у дитячому будинку |
| 2007 | Серцю не накажеш | епізод |
| 2007 | Убити змія | Алла |
| 2008 | Дорогі діти | Світлана, колишня дружина боцмана |
| 2008 | Донечко моя | |
| 2008 | Як знайти ідеал | епізод |
| 2008 | Загін | продавщиця |
| 2008 | Тринадцять місяців | секретар суду |
| 2009 | Блудні діти | Надя, секретар Лідії |
| 2009 | Доярка з Хацапетовки. Виклик долі | жінка в літаку |
| 2009 | Її серце | Зіна |
| 2009 | Правила угону | свідок на весіллі |
| 2009 | При загадкових обставинах | Зіна, медсестра |
| 2009 | Чорта з два | Лариса |
| 2010 | Брат за брата | Марія, дружина Сидорова |
| 2010 | Віра, Надія, Любов | Анна, рідна мати Васі |
| 2010 | Повернення Мухтара-6 | Ольга, директор бутику (58-ма серія) |
| 2010 | Якби я тебе кохав | Зоя, сусідка Тані |
| 2010 | Тільки кохання | Лариса |
| 2011 | Байки Мітяя | ведуча теледебатів |
| 2011-2012 | Я прийду сама | Олена, дизайнер |
| 2011 | Я тебе ніколи не забуду | Ядвіга, дружина Степана |
| 2011 | Лють | Віра |
| 2011 | Ялта-45 | Марина, конвоїр |
| 2011 | Терміново шукаю чоловіка | адміністратор у готелі |
| 2011 | Павутинка бабиного літа | Тома |
| 2011 | Ластівчине гніздо | секретарша |
| 2011 | Здраствуй, мамо! | Альбіна |
| 2011 | Доярка з Хацапетовки-3 | Валерія Капралова |
| 2011 | Дід | медсестра |
| 2011 | Весна у грудні | Ірина Іванівна Крайнева |
| 2011 | Балада про бомбера | Зіна |
| 2011-2013 | Таксі | Олена, дизайнер |
| 2012 | Генеральська невістка | Ольга, сусідка Павла |
| 2012 | Джамайка | Нінка Тиха, зечка |
| 2012 | Шлях у порожнечу | Щепкіна, зечка |
| 2012 | Це мій собака | офіціантка |
| 2012 | Особисте життя слідчого Савельєва | Олена Степанівна Вурдова |
| 2012 | Мамочко моя | Катерина, співмешканка Петра |
| 2012 | Батьківський інстинкт | Ірка, подруга Олени |
| 2013 | Свати 6 | Світлана Молчанова (Загревська) мати Жеки |
| 2013 | Бідна Liz | Люся, продавчиня |
| 2013 | Жіночий лікар-2 | Кіра Євдокимова |
| 2013 | Пастка | Анна Миколаївна Воронцова |
| 2013 | Мій тато льотчик | епізод |
| 2013 | Вбити двічі | Єлизавета Вєрьовкіна (Вєрьовка) |
| 2013 | Піти, щоб залишитися | Варвара |
| 2014 | Шукаю дружину з дитиною | Кондратьєва |
| 2014 | Лабіринти долі | |
| 2014 | Особиста справа | Ірина Вахмістрова |
| 2014 | Небезпечне кохання | Інна, власниця художньої галереї |
| 2014 | Швидка допомога | Світлана, сестра Сербіна |
| 2014-2022 | Коли ми вдома | Анастасія Єрмакова |
| 2015 | Два плюс два | психолог |
| 2015-2019 | Слуга народу | Світлана Петрівна Сахно |
| 2016 | На лінії життя | епізод |
| 2016 | Родичі | Катерина |
| 2016 | «Найкращий» тиждень мого життя | тітка Рая |
| 2016 | Суббота | Тамара, подруга Арини |
| 2016 | Команда | Льоля |
| 2016 | Новий Рік з СТБ | Людмила, сусідка Констянтина Меладзе |
| 2016 | Диво за розкладом | Люся Дробишева |
| 2017 | Зустрічна смуга | |
| 2017 | Догори дриґом | сусідка Олі |
| 2017 | Субота | Тамара, колега Аріни |
| 2018 | Рідна кров | Дар'я Спиридонова |
| 2019 | Таємне кохання | Вікторія «Вітьок» Руднєва, зечка |
| 2019 | У неділю зранку зілля копала | Тетяна |
| 2019 | Таємниця Марії | Віра Павлівна |
| 2019 | Місто закоханих | тітонька Варвара |
| 2019-2021 | Папік | Інеса |
| 2019 | Утрачені спогади | Тамара |
| 2020 | Рідня | Ангеліна Веніамінівна |
| 2020-2021 | Батько рулить | Оксана |
| 2021 | Моя улюблена Страшко | Євгенія Леоненко |
| 2021 | Дитина з гарантією | Ірина Петрівна |
| 2024 | Моя війна і я |
Театральні роботи[ред. | ред. код]
- 2002 — «Арлекін — слуга двох панів» Карло Ґольдоні; реж. Себастьяно Сальвато — Смеральдіна (копія вистави режисера Джорджо Стрелера з міланського театру «Пікколо»)
- 2003 — «5 оповідань Пелевіна» за творами Віктора Пелевіна; реж. Юрій Одинокий — Крупська Н. К., проститутка-трансвестит Неллі, вовк Олена з Тамбова
- 2003 — «Кожен має свої примхи» за Антоном Чеховим; реж. Олександр Крижанівський — Мадам Зміюкіна
- 2004 — «Закон танго»; реж. Олена Лазович — Петрона, іспанка
- 2005 — «Майстрер і Маргарита»; реж. Олександр Крижанівський — Штурман Жорж, лікар, Гелла, Наташа, Іда Геркуланівна Ворс
- 2008 — «Остров нашей Любви и Надежды»; реж. Геннадій Соколовський — Лізка
- 2008 — «Розпусник» Еріка-Емманюеля Шмітта; реж. Олександр Крижанівський — Анна-Доротея Тербуш, художниця-шахрайка
- 2009 — «Salida Cruzada — 8 кроків танго» учасників проекту; реж. Олена Лазович — Лідія, журналістка
- 2010 — «Дурні історії про нас з тобою»; реж. Олена Лазович — Повістярка
- 2010 — «Щастя» Андрія Білоуса за повістю «Река Потудань» Андрія Платонова; реж. Андрій Білоус — Люба
- 2011 — «Push up „Під тиском“» Роланда Шиммельпфенніга; реж. Олександр Крижанівський — Сабіна
- 2012 — «Святої ночі»; реж. Олена Лазович — Княгиня
- 2015 — «Гессе. Притчі» за Германом Гессе; реж. Олександр Крижанівський
- 2015 — «GOGOL. Пошук» за Миколою Гоголем; реж. Ігор Лисов — Русалка
- 2015 — «Блез» Клода Маньє[fr]; реж. Олександр Крижанівський — Марі
- 2017 — «Двоє бідних румунів, що розмовляють польською» Дороти Масловської; реж. Валентина Сотніченко — Жінка
- 2017 — «Альоша» глави роману «Брати Карамазови» Федора Достоєвського; реж. Олена Лазович — Катерина Йосипівна Хохлакова
- 2018 — «Світ у горіховій шкаралупі» за книгою Стівена Гокінга; реж. Дмитро Захоженко — Катерина
- 2021 — «Привид в обладунку» Масамуне Сіро; реж. Дмитро Захоженко — Підозрювана
- 2021 — «Море-океан» Алессандро Барікко; реж. Ігор Рубашкін[ru] — Анн Деверіа, мадам
- 2002 — «Украдене щастя» за однойменною п'єсою Івана Франка; реж. Андрій Білоус — Анна
- 2010 — «Щастя» Андрія Білоуса за повістю «Река Потудань» Андрія Платонова; реж. Андрій Білоус — Люба
- 2013 — «Янгольська комедія»; реж. Лев Сомов — Донна Джезуальдо
- 2013 — «Принцеса Лебідь»; реж. Ілля Пелюк — Ковардіна Зло
- 2014 — «Підступність і кохання» за однойменною п'єсою Фрідріха Шиллера; реж. Андрій Білоус — дружина Міллера
- 2015 — «Однорукий» за п'єсою «Однорукий зі Спокано» Мартіна Мак-Дони; реж. Андрій Білоус — Мерілін
- 2017 — «Серпень: Графство Осейдж» Трейсі Леттса; реж. Стас Жирков — Барбара Фордгем
- 2017 — «Місто Сонця» за мотивами п'єси «Майстер Сольнес» Генріка Ібсена; реж. Андрій Білоус — Фру Сольнес
- 2019 — «Медея» за однойменною трагедією Евріпіда; реж. Олег Ліпцин — Медея
- Театральне агентство «Те-Арт»
- 2017 — «Хаос. Жінки на межі нервового зриву»; реж. Максим Голенко — Юлія
- 2018 — «Про що мовчать жінки»; реж. Влада Білозоренко — Місіс Олдрідж
- 2019 — «Любов не за сценарієм»; реж. Артур Артименьєв — Джейн
- 2019 — «Дівич-вечір»; реж. Тихон Тихомиров — Клер
- 2020 — «Тільки твоя» Влади Ольховської; реж. Жанна Борусевич — Люба
- Різні театри
- 2009 — «Довершений Чарлі»; реж. Лев Сомов — Меріам (Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»)
- 2009 — «Міщанин–шляхтич»; реж. Лев Сомов — Пані Дорімена (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
- 2009 — «Небезпечний поворот»; реж. Ірина Зільберман — Олуен Піїл (Будинок офіцерів, м. Київ)
- 2013 — «Небезпечні зв'язки»; реж. Сергій Маслобойщиков — мадам де Турвель (Національний Центр Театрального Мистецтва імені Леся Курбаса)
- 2013 — «Дюймовочка»; реж. Ірина Зільберман — Пані Миша (Будинок офіцерів, м. Київ)
- 2016 — «Готель Беверлі Гіллз»; реж. Ірина Зільберман — Дайана (Національна музична академія України імені Петра Чайковського)
- 2016 — «І тільки смерть розлучить нас»; реж. Валерій Астахов — Єва (Продюсерський центр «Колізей»)
- 2017 — «MEDEA/MEDIA» за однойменною трагедією Евріпіда; реж. Олег Ліпцин — Медея (Freedom Event Hall)
- 2020 — «ЯR» музично-поетичний перформенс за збіркою «Бабин Яр. Голосами» Маріанни Кіяновської; реж. Олег Ліпцин (Bouquet Kyiv Stage)[10]
- 2022 — «Гамлет» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Тамара Трунова — Гертруда (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра) (в роботі[11])
Особисте життя[ред. | ред. код]
З початку 2016 року Катерина перебуває в стосунках із Ростиславом Вишневим, який займається дизайном і рекламою[12].
Нагороди й номінації[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Робота | Результат |
|---|---|---|---|
| «Київська пектораль» | |||
| 2010 | Найкраще виконання жіночої ролі першого /другого плану | Довершений Чарлі | Номінація |
| 2011 | Найкраще виконання жіночої ролі | Щастя | Номінація |
| 2013 | Найкраще виконання жіночої ролі другого плану | Святої ночі | Перемога |
| 2018 | Двоє бідних румунів, що розмовляють польською | Перемога | |
| «Телетріумф» | |||
| 2011 | Акторка телевізійного фільму/серіалу | Здрастуй, мамо! | Номінація |
| 2015 | Коли ми вдома | Номінація | |
| 2016 | Номінація | ||
| «Телезірка» | |||
| 2011 | Улюблена актриса | Таксі | Номінація |
| 2015 | Актори, що нас дивували | Коли ми вдома | Перемога |
| Міжнародний театральний фестиваль у Ніжині | |||
| 2017 | Премія імені Марії Заньковецької за найкращу жіночу роль | Украдене щастя | Перемога |
| Міжнародний театральний фестиваль «В кругу семьи» (Росія) | |||
| 2013 | Диплом за сценічну дотепність | Дюймовочка | Перемога |
| «Бронек» | |||
| 2009 | Найкраща акторська гра | Розпусник | Перемога |
| Національна премія «Людина року» | |||
| 2014 | Митець року | Номінація | |
| 2016 | Нова генерація | Номінація | |
| «Viva! Найкрасивіші» | |||
| 2017 | Найкрасивіша жінка України | Номінація | |
| 2018 | Номінація | ||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №168/2017 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №465/2021 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 12 вересня 2021.
- ↑ Катерина Кістень - найкраща акторка фестивалю у Ніжині — Офіційний сайт Київського академічного Молодого театру. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 12 вересня 2021.
- ↑ Катерина Кістень: анонс фільму "Мости Мистецтва" 2019.
- ↑ Народна премія «Телезірка»: підтримаймо номінантів каналу ICTV. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
- ↑ Проєкти СТБ перемогли відразу в трьох номінаціях Народної премії «Телезірка». Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
- ↑ Лауреати і номінанти 2015 року. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
- ↑ Оголошено номінантів Національної телевізійної премії Телетріумф 2016. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 8 лютого 2018.
- ↑ Х-фактор 8 сезон 9 выпуск онлайн: без права на ошибку в первом тренировочном лагере. beztabu.net (російською) . 2017-10-28. Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 10 квітня 2020.
- ↑
Музично-поетичний перформенс «ЯR». Режисер Олег Ліпцин на YouTube - ↑ Фаїна ВАУЛІНА (03 січня 2022). Десять найочікуваніших київських театральних прем’єр 2022 року (ua) . «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 2022-1-04.
- ↑ Зірка серіалів Катерина Кістень вперше показала свого коханого. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Катерина Кістень [Архівовано 11 липня 2017 у Wayback Machine.] на телеканалі СТБ