Лавра — Вікіпедія

Ла́вра (грец. Λαύρα — «вулиця, провулок, ущелина») — назва деяких найбільших чоловічих православних монастирів, що мають особливе історичне та духовне значення. Лаврами можуть називатися також католицькі монастирі східних традицій (перш за все, греко-католицькі).

Історія[ред. | ред. код]

Лаври з'явились в IV столітті в Палестині, як монастирі з певним устроєм чернечого життя, що передбачав спільний захист від кочівників, спільні богослужіння, але зберігав елементи відлюдницького життя.

З X столітті в Греції лаврами називають монастирі, які відіграють значну роль в духовному та політичному житті країни. Пізніше в слов'янських країнах, Грузії та Румунії лаврами називають монастирі, що мають найбільший вплив на духовне життя цих країн.

Лаври в різних країнах[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

В Україні відповідний статус мають чотири монастирі:

Росія[ред. | ред. код]

Грузія[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

Румунія[ред. | ред. код]

Ізраїль[ред. | ред. код]

Греція[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]