French
DeutschЛавренчук Юрій Васильович — Вікіпедія
| Лавренчук Юрій Васильович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 28 травня 1985 Старосілля Маневицького району Волинської області | |
| Смерть | 28 серпня 2014 (29 років) біля с. Парасковіївка Бахмутського району Донецької області (пропав безвісти) | |
| Поховання | Луцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d | |
| Громадянство |  Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Лавренчук Юрій Васильович у Вікісховищі | ||
Ю́рій Васи́льович Лавренчу́к (нар. 28 травня 1985, Старосілля Маневицького району Волинської області, Українська РСР — пом. 28 серпня 2014, у районі м. Іловайськ) — український військовослужбовець 2-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).
Зник безвісти в районі м. Іловайськ під час виходу з оточення.
Життєпис[ред. | ред. код]
Юрій Лавренчук народився 1985 року в селі Старосілля Маневицького району Волинської області.
Мешкав у Луцьку. Був призваний під час першої хвилі часткової мобілізації навесні 2014 року. Спочатку воював у складі 2-го батальйону — перебував на Луганщині, потім в районі Іловайська — у с. Многопілля.
Згодом воював у званні солдата 2-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).
Обставини смерті[ред. | ред. код]
Зник безвісти в районі м. Іловайськ під час виходу з оточення. В останнє виходив на зв'язок 28 серпня, був поранений[1], з того часу його розшукували рідні.
В листопаді 2015 року був похований на кладовищі села Парасковіївка (Бахмутський район) Донецької області. 4 вересня 2018 року Юрій Лавренчук був ідентифікований за експертизою ДНК. Перепохований 18 вересня 2018 року на Алеї почесних поховань міського цвинтаря Луцька в селі Гаразджа (на хресті датою смерті вказано «08.2014»).[2].
Родина[ред. | ред. код]
Залишилися мати (батько помер перед народженням онуки), дружина Лілія Леонтіївна та маленька донька Аня, яка народилася незадовго до того, як її тата призвали в зону проведення антитерористичної операції[3].
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений:
- 12 травня 2020 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 26
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В «списках розшукуваних по СЗЧ» є боєць 51-ї бригади, який безвісти зник під Іловайськом. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
- ↑ У Луцьку перепоховають останки бійця, який вважався безвісти зниклим [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.]
У Луцьку перепоховають загиблого в АТО військовослужбовця [Архівовано 28 серпня 2019 у Wayback Machine.]
Військового з Маневиччини перепоховають у Луцьку [Архівовано 14 квітня 2022 у Wayback Machine.]
У волинянина, якого донедавна вважали зниклим безвісти, залишилась маленька донька [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]
«Сьогодні скорбить вся Волинь»: Луцьк попрощався з загиблим Героєм [Архівовано 20 вересня 2019 у Wayback Machine.] - ↑ У волинянина, якого донедавна вважали зниклим безвісти, залишилась маленька донька. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 28 серпня 2019.
- ↑ Указ Президента України № 177/2020 від 12.05.2020. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
Джерела[ред. | ред. код]
- Лавренчук Юрій Васильович [Архівовано 28 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- «Мамо, а який у тата був голос?»
