Лавринове — Вікіпедія

село Лавринове
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Кальміуський район
Громада Бойківська селищна громада
Облікова картка Лавринове 
Основні дані
Населення 132
Поштовий індекс 87100
Телефонний код +380 6279
Географічні дані
Географічні координати 47°21′51″ пн. ш. 38°10′56″ сх. д. / 47.36417° пн. ш. 38.18222° сх. д. / 47.36417; 38.18222Координати: 47°21′51″ пн. ш. 38°10′56″ сх. д. / 47.36417° пн. ш. 38.18222° сх. д. / 47.36417; 38.18222
Середня висота
над рівнем моря
45 м
Водойми р. Грузький Яланчик
Відстань до
обласного центру
99,1 км
Відстань до
районного центру
16,9 км
Найближча залізнична станція Карань
Відстань до
залізничної станції
47,4 км
Місцева влада
Адреса ради 87170, Донецька обл., Бойківський р-н, с. Михайлівка, вул. Центральна, 13а
Сільський голова Бродяной Олександр Васильович
Карта
Лавринове. Карта розташування: Україна
Лавринове
Лавринове
Лавринове. Карта розташування: Донецька область
Лавринове
Лавринове
Мапа
Мапа

Лаври́нове (до 2016 року — Радя́нське) — село в Україні, у Бойківській громаді Кальміуського району Донецької області. Населення становить 132 особи.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Розташоване на правому березі річки Грузький Яланчик. Відстань до райцентру становить близько 16 км і проходить переважно автошляхом місцевого значення.

Перебуває на території, яка тимчасово окупована російськими терористичними військами.

Історія[ред. | ред. код]

З кінця 1934 року село входило до складу новоутвореного Остгеймського району, який 1935 року перейменували у Тельманівський на честь лідера німецьких комуністів Ернста Тельмана[1]. У 2016 році в рамках декомунізації в Україні рішенням Верховної Ради України район перейменовано у Бойківський район, а населений пункт Радянське отримав нову назву — Лавринове[2]. 2020 року у процесі адміністративно-територіальної реформи Бойківський район увійшов до складу Кальміуського району[3].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 132 особи, з них 79,55% зазначили рідною мову українську та 20,45% — російську[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область, 1970, с. 799.
  2. Постанова Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1351-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей»
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 серпня 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.

Посилання[ред. | ред. код]