Лав Діас — Вікіпедія

Лав Діас
Ла Діас на Берлінському МКФ у 2016 році
Ім'я при народженні Лавренте Індіко Діас (англ. Lavrente Indico Diaz)
Дата народження 30 грудня 1958(1958-12-30)[1][2][3] (65 років)
Місце народження Мінданао, Mindanaod, Філіппіни
Національність Філіппінці[4]
Громадянство Філіппіни Філіппіни
Професія кінорежисер, сценарист, продюсер
IMDb ID 0225010
Лав Діас у Вікісховищі

Лавре́нте Інді́ко Ді́ас (англ. Lavrente Indico Diaz); 30 грудня 1958, Дату-Паглас[en], Мінданао, Філіппіни) — філіппінський кінорежисер, сценарист та продюсер. Він вважається ключовою фігурою сучасного «повільного кіно» та відомий за створеними ним кількома найдовшими за тривалістю ігровими фільмами. Лауреат та номінант багатьох престижних міжнародних фестивальних та професійних кінонагород .

Біографія[ред. | ред. код]

Лав Ліас народився 30 грудня 1958 року в Дату-Паглас[en] на острові Мінданао, що в провінції Котабато, Філіппіни. Спочатку вивчав економіку, але пізніше перевівся до Інституту кінематографії Mowelfund в Манілі. Був вимушений змінити багато занять, заробляючи гроші на життя та на фільми, зйомки найкращих з яких («Еволюція філіппінської сім'ї», «Єремія») тривали протягом багато років.

Лав Діас дебютував у кіно наприкінці 1990-х, але тривалий час залишався практично невідомим за межами Філіппін. Визнання його в Європі розпочалося з двох нагород секції «Горизонти» Венеційського міжнародного кінофестивалю за стрічки «Смерть у країні чар» (2007) і «Меланхолія» (2008). За цими кінороботами пішли «Норте, кінець історії» (2013), лауреат головного призу «Золотого леопарда» Міжнародного кінофестивалю в Локарно кіноопус завдовжки в п'ять з половиною годин «Від передущого» (2014), призер Берлінського міжнародного кінофестивалю «Колискова для сумної таємниці» (2016) та володар Золотого лева Венеційського МКФ «Жінка, яка пішла» (2016).

Фільм Лава Ліаса 2018 року «Час диявола» був відібраний до основної конкурсної програми 68-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.[5]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1998: Серафін Джеронімо — злочинець з Баріо Консепсьйон / Serafin Geronimo, The Criminal of Barrio Concepcion
  • 1999: Burger Boys
  • 1999: Голі під місяцем / Hubad sa ilalim ng buwan
  • 2002: Ісус, революціонер / Hesus the Revolutionary
  • 2002: Батанг Вестсайд / Batang West Side
  • 2004: Еволюція філіппінської сім'ї / Ebolusyon ng isang pamilyang Pilipino
  • 2006: Єремія / Heremias, Book One: The Legend Of The Lizard Princess
  • 2007: Смерть у країні чар / Kagadanan sa banwaan ning mga engkanto
  • 2008: Меланхолія / Melancholia
  • 2009: У метеликів немає пам'яті / Walang alaala ang mga paru-paro
  • 2011: Століття народжень / Siglo ng pagluluwal
  • 2013: Норте, кінець історії / Norte, hangganan ng kasaysayan
  • 2014: Від передущого / Mula sa Kung Ano ang Noon
  • 2016: Колискова для сумної таємниці / Hele sa hiwagang hapis
  • 2016: Жінка, яка пішла / Ang babaeng humayo
  • 2018: Час диявола / Ang Panahon ng Halimaw

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Лава Діаса[6] (Список не є вичерпним)
Рік Категорія Фільм Результат
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
1999 Золотий Г'юго — Конкурс нових режисерів Серафін Джеронімо — злочинець з Баріо Консепсьйон Номінація
Сингапурський міжнародний кінофестиваль
2000 Срібний екран за найкращий азійський художній фільм Голі під місяцем Номінація
2000 Батанг Вестсайд Перемога
Міжнародний кінофестиваль «Сінеманіла»
2000 Нагорода Netpac Батанг Вестсайд' Перемога
2004 Премія Ліно Брока Еволюція філіппінської сім'ї Номінація
2006 Єремія Номінація
2008 Меланхолія Номінація
2009 Премія Indie Spirit За його непохитну та стійку прихильність до незалежного кіно і безкомпромісний дух. Перемога
2011 Гран-прі журі Століття народжень Перемога
Премія Ліно Брока Номінація
2013 Премія Ліно Брока Норте, кінець історії Номінація
Приз за найкращу режисуру Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Фрібурі
2006 Гран-прі Єремія Номінація
Спеціальний приз журі Перемога
Венеційський міжнародний кінофестиваль
2007 Приз «Венеційські горизонти» — Спеціальна згадка Смерть у країні чар Перемога
2008 Приз «Венеційські горизонти» Меланхолія Номінація
2016 Золотий лев Жінка, яка пішла Перемога
Блакитний лев Номінація
Нюрнберзький міжнародний кінофестиваль з прав людини
2012 Приз фестивалю Норте, кінець історії Перемога
Каннський міжнародний кінофестиваль
2013 Премія «„Особливий погляд“» Норте, кінець історії Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
2014 Золотий леопард Від передущого Перемога
Приз ФІПРЕССІ Перемога
Приз молодіжного журі «Навколишнє середовище — це якість життя» Перемога
Приз «Дон Кіхот» Перемога
Премія «Золотий екран» (Філіппіни)
2014 Найкращий режисер Норте, кінець історії Номінація
Найкращий оригінальний сценарій Номінація
Міжнародний кінофестиваль в Сан-Паулу
2014 Приз аудиторії за найкращий іноземний художній фільм Від передущого Перемога
Кінофестиваль світових прем'єр
2014 гран-прі фестивалю Від передущого Перемога
Азійська кінопремія
2015 Найкращий режисер Від передущого Номінація
2017 Найкращий режисер Жінка, яка пішла Номінація
Найкращий сценарист Номінація
Премія «Незалежний дух»
2015 Найкращий міжнародний фільм Норте, кінець історії Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
2016 Золотий ведмідь Колискова для сумної таємниці Номінація
Приз Альфреда Бауера Перемога
2018 Золотий ведмідь Час диявола В очікуванні
Дублінське коло кінокритиків
2017 Найкращий режисер Жінка, яка пішла Перемога

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  3. The Fine Art Archive — 2003.
  4. Зведений список імен діячів мистецтва
  5. Competition and Berlinale Special: Soderbergh, Diaz, Padilha, Ruizpalacios, and Lazarov in the Competition - Everett, Fischer Christensen, Lommel, Brinkmann, Nomura Schible, and Šulík in the Berlinale Special. Berlinale (англ.). 22 січня 2018. Архів оригіналу за 03.02.2018. Процитовано 3.02.2018. 
  6. Нагороди та номінації Лава Діаса на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]