Лайош Сетмеряну — Вікіпедія

	Лайош Сетмеряну
	Лайош Сетмеряну
Особисті дані
Народження	21 лютого 1944 (80 років)
	Надьсалонта, Угорське королівство
Зріст	185 см
Вага	83 кг
Громадянство	Румунія
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «Meritul Sportiv»d
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

Лайош (Людовік) Сетмеряну (рум. Lajos (Ludovic) Sătmăreanu), уроджений Лайош Сатмарі (угор. Szatmári Lajos, нар. 21 лютого 1944, Надьсалонта) — румунський футболіст угорського походження, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за «Стяуа», з яким став чемпіоном Румунії та п'ятиразовим володарем Кубка Румунії, а також національну збірну Румунії, у складі якої поїхав на чемпіонати світу 1970 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 21 лютого 1944 року в місті Надьсалонта, яке на той момент входило до складу Угорського королівства, втім після Другої світової війни місто повернулось до складу Румунії і отримало назву Салонта. Тут Лайош і почав грати у футбол в місцевій команді «Стеруінца»^[en], з якої 1961 року потрапив до команди свого повітового центру Орадя клубу «Кришана».

У цій команді у сезоні 1962/63 він і дебютував у вищому румунському дивізіоні, втім цей матч так і залишився єдиним і з 1963 по 1965 рік молодий захисник грав у складі друголігових команд «Фламура Рошиє» та «Тиргу-Муреш».

Влітку 1965 року футболіст став гравцем «Стяуа»^[1]. Тренер «армійців» Іліє Саву перевів Лайоша на позицію правого захисника, де футболіст одразу став основним гравцем. Загалом відіграв за бухарестську команду наступні десять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Стяуа», був основним гравцем захисту команди. За цей час виборов титул чемпіона Румунії та п'ять разів ставав володарем Кубка Румунії. Тоді ж Лайош Сатмарі за ініціативи румунської преси і особисто спортивного репортера Василе Сере, який переймався засиллям угорських гравців у звітах газет, був румунізований, отримавши ім'я Людовік Сетмеряну^[2].

1975 року Сетмеряну покинув команду і перейшов у «Біхор», де провів лише пів року, після чого повернувся до Бухареста, цього разу у клуб «Прогресул», що грав у другому дивізіоні. За підсумками сезону 1975/76 захисник допоміг команді повернутись в еліту, де, втім команда втриматись не змогла, після чого 1977 року Сетмеряну завершив ігрову кар'єру. Всього зіграв 306 ігор у найвищій румунській футбольній лізі.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

4 січня 1967 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Румунії в товариській грі проти Уругваю (1:1).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці, на якому він провів усі три матчі — проти Англії, Чехословаччини та Бразилії, але команда не подолала груповий етап.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 44 матчі, забивши 1 гол. Цей гол став широко відомий, оскільки був забитий 29 квітня 1972 року під час кваліфікаційного матчу до Євро-1972 проти його історичної батьківщини Угорщини (1:1)^[3]. Лайош пішов на подачу з кутового від Ангела Йорденеску, під час якої крикнув угорською мовою «залишай!» (угор. hagyjad!), завдяки чому угорські захисники пропустили м'яч і Сетмеряну зумів безперешкодно відправити м'яч у ворота, зрівнявши рахунок^[4].

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри Сетмеряну став тренером та координатором у молодіжному відділі «Стяуа», де працював тривалий час, поки його не звільнив Джіджі Бекалі 23 лютого 2011 року разом із сімома іншими тренерами з фінансових причин^[5]. Паралельно Сетмеряну був помічником тренера юнацьких збірних Румунії з 1991 по 1997 рік, беручи участь у чемпіонаті Європи серед 16-річних 1991 року у Швейцарії та чемпіонату Європи серед 18-річних 1993 року в Англії.

Після звільнення зі «Стяуа» Сетмеряну працював приватній футбольній школі «Mati Sport» Василе Матінке^[6], а також був спостерігачем на матчах від Румунської федерації футболу.

25 березня 2008 року за участь у чемпіонаті світу 1970 року Сетмеряну був нагороджений медаллю за Спортивні заслуги III класу^[7]^[8].

Влітку 2011 року він обійняв посаду головного тренера клубу Ліги III «Арджешул» (Міхейлешті).

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Чемпіон Румунії (1):

«Стяуа»: 1967–68

Володар Кубка Румунії (5):

«Стяуа»: 1965–66, 1966–67, 1968–69, 1969–70, 1970–71

Примітки[ред. | ред. код]

↑ „Facchetti“ din Carpaţi. adevarul.ro (англ.). NaN. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine., abgerufen am 7. Januar 2012
↑ Hungary vs Romania Euro 1972 qualifying match report. eu-football.info. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
↑ Szatmári-Satmareanu Lajos nem fél a magyaroktól!. http://jochapress.hu. 9 жовтня 2014. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 16 вересня 2017.
↑ Sătmăreanu, dat afară de la Steaua** după 46 de ani!". Liga 2 (рум.). 29 січня 2011. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2020.
↑ Dat afară de la Steaua, Lajos Sătmăreanu antrenează la şcoala fostului său elev, Vasile Matincă » "Altfel nu pot să trăiesc!". GSP (рум.). Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
↑ DECRET privind conferirea Ordinului și Medaliei Meritul Sportiv (PDF). Monitorul Oficial al României Nr. 241. 28 березня 2008. с. 3. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2019. Процитовано 26 серпня 2016.
↑ Decorarea unor personalități ale fotbalului românesc. Administrația Prezidențială. 25 березня 2008. Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 26 серпня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

Mihai Ionescu, Răzvan Toma, Mircea Tudoran: Fotbal de la A la Z. Mondocart Pres, Bukarest 2001, ISBN 973-8332-00-1, S. 311.
Lajos Sătmăreanu — «Steaua» de ieri,Ilie Dobre, Editura Paralela 45, 2003

Посилання[ред. | ред. код]

Лайош Сетмеряну на сайті ФІФА (англ.)

Лайош Сетмеряну на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
Лайош Сетмеряну на сайті transfermarkt.com (англ.)
Лайош Сетмеряну на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
Лайош Сетмеряну на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
Лайош Сетмеряну на сайті Eu-football.info (англ.)

Портал «Біографії» Портал «Футбол»

[1] „Facchetti“ din Carpaţi. adevarul.ro (англ.). NaN. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.

[2] Архівна копія на сайті Wayback Machine., abgerufen am 7. Januar 2012

[3] Hungary vs Romania Euro 1972 qualifying match report. eu-football.info. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.

[4] Szatmári-Satmareanu Lajos nem fél a magyaroktól!. http://jochapress.hu. 9 жовтня 2014. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 16 вересня 2017.

[5] Sătmăreanu, dat afară de la Steaua** după 46 de ani!". Liga 2 (рум.). 29 січня 2011. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2020.

[6] Dat afară de la Steaua, Lajos Sătmăreanu antrenează la şcoala fostului său elev, Vasile Matincă » "Altfel nu pot să trăiesc!". GSP (рум.). Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.

[7] DECRET privind conferirea Ordinului și Medaliei Meritul Sportiv (PDF). Monitorul Oficial al României Nr. 241. 28 березня 2008. с. 3. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2019. Процитовано 26 серпня 2016.

[8] Decorarea unor personalități ale fotbalului românesc. Administrația Prezidențială. 25 березня 2008. Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 26 серпня 2016.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]