French
DeutschЛамберт Сустріс — Вікіпедія
| Ламберт Сустріс | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Lambert Sustris | ||||
| При народженні | італ. Lambert Sustris | |||
| Народження | 1520 Амстердам (?) | |||
| Смерть | 1584 | |||
| Венеція або Падуя | ||||
| Національність | голландець | |||
| Країна | Нідерланди | |||
| Жанр | портрет, релігійна композиція, пейзаж | |||
| Навчання | Ян ван Сколель (можливо) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | відродження, маньєризм | |||
| Роки творчості | 1538-1583 | |||
| Вплив | нідерландські маньєристи, Тиціан, Тінторетто | |||
| Вчитель | Ян ван Скорель | |||
| Твори | портрет, релігійна композиція, пейзаж | |||
| Брати, сестри | Johann Sustrisd | |||
| Роботи в колекції | Музей Ґетті, Національний музей Швеції, Палац витончених мистецтв[1][2], Музей мистецтва Метрополітен[3], Центральний музей Утрехта, Musei di Strada Nuovad, Рейксмузей, Ермітаж, Національна галерея, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картинd, Словацька національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, El Paso Museum of Artd, Ка' Реццоніко, Museumslandschaft Hessen Kasseld, Державна картинна галерея (Карлсруе) і Ашмолеан музей | |||
| | ||||
 Ламберт Сустріс у Вікісховищі | ||||
Ламберт Сустріс ( італ. Lambert Sustris бл. 1520, Амстердам, Нідерланди — 1584, Венеція) — італійський художник 16 століття, півічнонідерландець за походженням. Працював і помер у Венеції.
Життєпис[ред. | ред. код]
Точної дати народження не збережено. Походив з міста Амстердам. Точних відомостей про навчання не збережено, за припущеннями міг навчатися у майстерні Яна ван Скореля (1495-1562).
Свого часу Ян ван Скорель відвідав Єрусалим і Італію, був недовго придворним художником папи римського Адріана 6-го, уродженця міста Утрехт. Під впливом розповідей Яна ван Скореля (або тих, хто відвідав папський Рим) могло визріти бажання відвідати Італію у і Ламберта Сустріса.
Праця в Італії[ред. | ред. код]
Зафіксовані перебування і праця Ламберта Сустріса в Римі (1530-1535 рр.) Окрім Рима працював також у містах Падуя (1540-1543 рр.) та Аугсбург (1548 р.). Але оселився у Венеції, де сприйняв творчу манеру венеційських художників з її узагальненнями і колористичними пошуками. Працював у майстерні Тиціана, а частка його творів має впливи Тінторето та інших венеційських маньєристів. Художня манера Ламберта коливала між впливами північного маньєризму і рисами пізнього венеційського відродження. Малював фрески, створював картини міфологічного і релігійного спрямування, рахувався непоганим портретистом, створював картини з пейзажами зі стафажем.
Мав сина Фрідріха Сустріса, що навчався у Флоренції і дорослим став дизайнером і архітектором.
Неповний перелік картин[ред. | ред. код]
- «Венера в пейзажі»
- «Венера »[4]
- «Венера і Амур», Лувр, Париж
- «Венера передає Амура на виховання Меркурію», Ель Пасо музей, Техас, Сполучені Штати
- «Юпітер та німфа Іо ховаються від дружини Юпітера Юнони»[4]
- «Геракл у саду Гесперід»[4]
- «Двобій Тезея з кентаврами»[4]
- «Геракл убиває Еврісфея та Какуса»
- «Юдиф з відрубаною головою Олоферна», до 1551 р.,Палац витончених мистецтв (Лілль), Франція
- Портрет Ханса Крістофа фон Фрікенхаузена
- Портрет кардинала Отто фон Вальдбурга
- «Містичні заручини св. Катерини Александрійської»
- « Мадонна з немовлям, Іваном Хрестителем дитиною та св. Анною», Галерея Боргезе, Рим.
- «Христос садівник » або «Не торкайся мене», Палац витончених мистецтв (Лілль), Франція
Галерея[ред. | ред. код]
-
Ламберт Сустріс. «Портрет кардинала Отто фон Вальдбурга» -
Ламберт Сустріс. «Оплакування Христа», Генуя -
Ламберт Сустріс. «Юпітер та німфа Іо ховаються від дружини Юпітера Юнони», Ермітаж, Санкт-Петербург -
Ламберт Сустріс. «Юдиф з відрубаною головою Олоферна», до 1551 р., Палац витончених мистецтв (Лілль), Франція
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ламберт Сустріс
Джерела[ред. | ред. код]
- Гос. Эрмитаж, каталог 2, Ленинград, «Аврора», 1976
- AA.VV., Alte Pinakothek Munich, Edition Lipp, Monaco di Baviera, 1986. ISBN 978-3-87490-701-9
- Ernst Gombrich - Dizionario della Pittura e dei Pittori - Einaudi Editore (1997)
- Sören Fischer, Das Odeo Cornaro, die Villa Farnesina und der Oecus kyzikenos: Wandmalerei und Architektur im Spannungsfeld zwischen vitruvianischer Textexegese und Interpretation, in Zeitschrift für Kunstgeschichte, 77, 2014, pp. 199–220.
- Sören Fischer, Das Landschaftsbild als gerahmter Ausblick in den venezianischen Villen des 16. Jahrhunderts - Sustris, Padovano, Veronese, Palladio und die illusionistische Landschaftsmalerei, Petersberg 2014. ISBN 978-3-86568-847-7
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4e6b
- ↑ http://www.pba-lille.fr/Collections/Chefs-d-OEuvre/Peintures-XVI-sup-e-sup-XXI-sup-e-sup-siecles/Noli-me-tangere
- ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437768
- ↑ а б в г Гос. Эрмитаж, каталог 2, Ленинград, «Аврора», 1976, с. 138-139
|
