Левицький Максим Анатолійович — Вікіпедія

Зовнішні відеофайли
	Воротар збірної ЛЕВИЦЬКИЙ - кримінальний футбол, філософія Лобановського та НЛО на YouTube // Бомбардир. — 2021. — 23 квітня. (укр.) (рос.)

	Максим Левицький
Особисті дані
Повне ім'я	Максим Анатолійович Левицький
Народження	26 листопада 1972 (51 рік)
	Шахти, Ростовська область, СРСР
Зріст	188 см
Вага	77 кг
Громадянство	СРСР→ Україна→ Росія
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левицький.

Максим Анатолійович Левицький (нар. 26 листопада 1972, Шахти, Ростовська область, СРСР) — колишній український футболіст, воротар, відомий виступами за сімферопольську «Таврію», низку російських клубів, а також національну збірну України.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Професійну футбольну кар'єру розпочав влітку 1992 року у складі сімферопольської «Таврії», вже з початку сезону 1994-95 став основним воротарем кримської команди. На початку 1999 року втратив місце в основі і влітку того ж року переїхав до Росії, уклавши контракт з новоросійським «Чорноморцем».

2000 року гравець, який встиг добре проявити себе в російському чемпіонаті, привернув увагу представників французького клубу «Сент-Етьєн» і перебрався до Франції. Трансферна сума склала 1 млн доларів США, контракт був розрахований на чотири роки^[2]. Левицький швидко став основним голкіпером «Сент-Етьєна», однак вже за півроку був змушений залишити Францію через паспортний скандал: керівництво клубу забезпечило гравців-іноземців фіктивними грецькими паспортами, аби вони не підпадали під ліміт легіонерів із країн, що не є членами ЄС. Аферу досить швидко розкрили і на працевлаштуванні в Європі футболістів, які в ній фігурували, «поставили хрест»^[2].

Повернувшись до Росії, Левицький отримав запрошення від московського «Спартака», у якому вдало провів сезон 2001 року, допомігши «червоно-білим» здобути черговий чемпіонський титул. Результати команди наступного сезону були скромнішими (третє місце), а ще за рік гравець перейшов до вже знайомого йому новоросійського «Чорноморця».

Згодом захищав ворота ще низки російських клубів, останнім з яких стала команда однієї з нижчих російських ліг «Торпедо-ЗІЛ», виступами за яку гравець і завершив професійну кар'єру у 2009 році.

Має посвідку на проживання в Україні^[3].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

31 травня 2000 року дебютував у складі національної збірної України, вийшовши на заміну наприкінці товариської зустрічі проти збірної Англії. Усього взяв участь у 8 матчах української збірної, більшість з яких відбулися у 2001 році.

Найважливішими іграми кар'єри у збірній було двоматчеве протистояння в рамках плей-оф кваліфікаційного раунду чемпіонату світу 2002 року, за результатами якого українці із загальним рахунком 2:5 поступилися збірній Німеччини.

Досягнення та нагороди[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Чемпіон Росії: 2001

Особисті[ред. | ред. код]

Включений до переліку «33 найкращі футболісти України» (2): 2000, 2001
Включений до переліку «33 найкращі футболісти чемпіонату Росії»: 2001
Член Клубу Євгена Рудакова: 102 матчі на «0».

Статистика[ред. | ред. код]

Матчі у складі збірної України[ред. | ред. код]

Статистика матчів і голів за збірну — Україна

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
31/05/2000	Лондон	Англія	2 – 0	Україна	товариський матч	0	Вийшов на 85'
26/02/2001	Нікосія	Румунія	1 – 0 д.ч.	Україна	товариський матч	-1	Вийшов на 74'
28/02/2001	Ларнака	Кіпр	4 – 3 д.ч.	Україна	товариський матч	-4
06/06/2001	Київ	Україна	1 – 1	Уельс	Відбір до ЧС 2002	0	Вийшов на 85'
15/08/2001	Рига	Латвія	0 – 1	Україна	товариський матч	0	Замінений на 46'
10/11/2001	Київ	Україна	1 – 1	Німеччина	Відбір до ЧС 2002	-1
14/11/2001	Дортмунд	Німеччина	4 – 1	Україна	Відбір до ЧС 2002	-4
27/03/2002	Констанца	Румунія	4 – 1	Україна	товариський матч	0	Вийшов на 46'
Усього		Матчів	8		Голів	-10